Рішення № 65878388, 06.04.2017, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/75/17

Провадження № 2/747/65/17

РІШЕННЯ

іменем України

06.04.2017 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

за участю секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, служба у справах дітей Талалаївської РДА, про припинення права спільної часткової власності на жилий будинок та земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про припинення права спільної часткової власності на жилий будинок та земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначає, що на підставі рішення Талалаївського районного суду від 15.11.2006 року їй, відповідачу та третій особі ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частині будинку № 31 по вул. Пушкіна в смт. Талалаївка, який складається з будинку А-1 загальною площею 55,8 кв.м, жилою площею 31, 1 кв.м., сараю Б-1, літньої кухні В-1, погребу ПГ-1, огорожі №1. Також на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, їм на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за даною адресою по 1/3 частині кожній. Вказане нерухоме майно та земельну ділянку успадкували після смерті їхнього діда ОСОБА_5, померлого 07.02.2006 року. На даний час в будинку разом із позивачем проживають її сестра ОСОБА_3 з сином ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх мати ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_2 в будинку не проживала з 1995 року, оскільки мешкала у будинку чоловіка, з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах. У березні 2016 року співмешканець відповідача ОСОБА_2 вигнав її від себе, оскільки у звязку із зловживанням спиртними напоями у неї стали проявлятися стійкі порушення психіки, ослаблення памяті, дратівливість, схильність до конфліктів. На ґрунті алкоголізму ОСОБА_2 страждала запоями, у неї розвинулись психози, зокрема, у березні 2016 року проявилась біла гарячка. Після того, як співмешканець відповідача вигнав її від себе, вона у березні 2016 року пройшла стаціонарний курс лікування від алкоголізму, але це не дало тривалого позитивного результату, і ОСОБА_2 через короткий час знову стала зловживати алкоголем, а позивач і її сімя стали жертвами порушень її психіки, оскільки відповідач стала безперешкодно приходити до їхнього будинку, як власник частки. Їхні умовляння щодо зміни відношення до алкоголю жодного впливу на відповідача не мали та не мають. Для захисту вони пропонували ОСОБА_2 сплатити вартість належної їй 1/3 частки у праві спільної часткової власноті на будинок та земельну ділянку, проте вона від такої пропозиції відмовляється.

Таким чином з березня 2016 року ОСОБА_2 періодично появляється в належному позивачу на праві спільно часткової власності будинку, продовжує пиячити, систематично влаштовує в будинку сварки та скандали, що ставало причинами звернення позивача та членів сімї до органів поліції. Спільне володіння і користування будинком є неможливим внаслідок протиправної поведінки відповідача, систематичного зловживання нею алкоголем.

Тому позивач ОСОБА_1 просить суд припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на 1/3 частину нерухомого майна по вул. Пушкіна, 31 в смт. Талалаївка та на 1/3 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування даного будинку площею 0,15 га, визнавши за нею право власності на належні відповідачу 1/3 частину нерухомого майна та земельної ділянки. Таке припинення права на частку відповідача на спірне нерухоме майно не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки вони спірним будинком користується періодично лише останнім часом, участі у витратах на його утримання, ремонт не приймає. Оскільки частка ОСОБА_2 у спільній частковій власності на будинок та земельну ділянку не може бути виділена в натурі, припинення права власності на таку частку не завдасть істотної шкоди її інтересам, то її право власності на частку у праві спільної часткової власності на спірне нерухоме майно може бути припинене.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала і просила задовольнити, поскільки відповідачка ОСОБА_2 зловживає алкоголем, в пяному вигляді проявляє агресію, веде аморальний спосіб життя, часто не ночує вдома, її дитина проживає з батьком, вони пропонували їй добровільно вирішити це питання, але вона відмовляється. Такою поведінкою відповідачка робить неможливим проживання в будинку інших членів сімї, зокрема матері сторін та сина ОСОБА_3 Від проведення судово-будівельної експертизи по справі для визначення ринкової вартості майна та про можливість поділу зазначеного в позові нерухомого майна в натурі позивач ОСОБА_1 відмовилась із-за відсутності у неї коштів.

Відповідач ОСОБА_2В в судовому засіданні стосовно заявленого до неї позову займала неоднозначну позицію, щодо можливості досудового врегулювання спору та вирішення питання добровільно відмовилась.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримала і просила задовольнити, поскільки аморальна поведінка їхньої сестри робить неможливим проживання в будинку інших членів сімї, будь-яких витрат по утриманню будинку відповідачка не несе, за будинком та земельною ділянкою вона не доглядає.

Представник залученої судом до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- служби у справах дітей Талалаївської РДА - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що на виконання доручення суду службою було проведено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на даний час проживає з батьком ОСОБА_8 Обстеженням було встановлено, що за місцем проживання батька дитини створені всі умови для її проживання, вона забезпечена іграшками, книжками, одягом по сезону, має окрему кімнату. На підставі зібраних документів з врахуванням всіх встановлених обставин, зокрема і аморальної поведінки матері ОСОБА_2, яка не дає підстави вважати, що отримані нею кошти як компенсація за втрату частини у праві власноті, дійсно підуть для придбання житла, яке стане в подальшому її новою власністю, рішенням комісії Талалаївської РДА з питань захисту прав дитини було вирішено, що припинення права власності ОСОБА_2 на належні їй 1/3 частину будинку та на 1/3 частину земельної ділянки призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав та порушення охоронюваних законом інтересів малолітньої дитини відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, зваживши доводи позовної заяви, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також дослідивши представлені сторонами докази, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Талалаївського районного суду від 15 листопада 2006 року, яке набрало законної сили 27 листопада 2006 року, визнано право власноті на жилий будинок з надвірними будівлями по вул. Пушкіна, 31 в смт. Талалаївка в рівних долях за ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с.19-19 зв.). На підставі даного рішення суду право власноті зазначених осіб зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.01.2007 року з часткою кожної по 1/3 і формою власноті приватна спільна часткова, що підтверджується Інформаційною довідкою від 17.12.2016 року (а.с.9-9зв.). Згідно свідоцтва про право власноті за заповітом від 02 лютого 2007 року на підставі заповіту від 17 червня 2003 року спадкоємицею 1/3 частки зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, а саме - земельної ділянки площею 0,28 га в межах згідно з планом, яка розташована по вул. Пушкіна, 31 в смт. Талалаївка, є його онука ОСОБА_1 (а.с.10-10 зв.). Згідно свідоцтва про право власноті за заповітом від 02 лютого 2007 року на підставі заповіту від 17 червня 2003 року спадкоємицею 1/3 частки зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, а саме - земельної ділянки площею 0, 28 га в межах згідно з планом, яка розташована по вул. Пушкіна, 31 в смт. Талалаївка, є його онука ОСОБА_3 (а.с.11-11 зв.). Згідно Державного акту на право власноті на земельну ділянку серії ЯГ № 866937 від 04.07.2007 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0, 15 га по вул. Пушкіна, 31 в смт. Талалаївка, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.21-21 зв.). На житловий будинок по вул. Пушкіна, 31 виготовлений технічний паспорт із зазначенням власників будинку ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, з часткою кожної по 1/3 (а.с.14-18).

Згідно довідки, виданої Талалаївською селищною радою 26.12.2016 року, по вул. Пушкіна, 31 в смт. Талалаївка за даною адресою значаться зареєстрованими ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22). Згідно копії свідоцтва про народження серії І-ЕЛ № 105811 від 12.04.2011 року, ОСОБА_7 народилась 05 квітня 2011 року, в графі «Батько» зазначено ОСОБА_8, в графі «Мати» - ОСОБА_2 (а.с.31). Згідно повідомлення Талалаївського ВП Прилуцького ГУНП в Чернігівській області від 13.02.2017 року відносно ОСОБА_2 працівниками ВП 10.03.2016 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, який було направлено за належністю в адмінкомісію Талалаївської селищної ради, де на неї накладено стягення у вигляді усного зауваження; 26.08.2016 року було складено протокол за ч.1 ст. 178 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу; 10.03.2016 року було складено протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, направлено за належністю до суду; 16.08.2016 року до чергової частини звернувся ОСОБА_8 з приводу сімейної сварки із ОСОБА_2, від написання письмової заяви ОСОБА_8 відмовився, з ОСОБА_2 поведено профілактичну бесіду; 14.12.2016 року відносно ОСОБА_2 складено протокол за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, який направлено за належністю до суду (а.с.40). Згідно повідомлення головного лікаря Талалаївської ЦРЛ від 20.02.2017 року ОСОБА_2 з 11.03.2016 року по 23.03.2016 року лікувалась в неврологічному відділенні Талалаївської ЦРЛ з приводу ЗЧМТ, супутній діагноз алкогольне спяніння, токсична кардіоміопатія (а.с.41).

Згідно акту обстеження житлового побутових умов проживання сімї ОСОБА_8 від 17.03.2017 року, було встановлено, що сімя складається із 5 осіб, проживають у будинку з 4 житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, коридорів, приміщення опалюється природнім газом, є водопостачання, кімнати умебльовані, є побутова техніка, обробляють земельну ділянку. У дитини є література, іграшки, одяг і взуття відповідно до сезону, створені належні умови для виховання та розвитку (а.с.49). Рішенням комісії Талалаївської райдержадміністрації з питань захисту прав дитини від 04.04.2017 року було вирішено, що припинення права власності ОСОБА_2 на 1/3 частину належного їй нерухомого майна будинку та земельної ділянки по вул. Пушкіна, 31 в смт. Талалаївка, призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав та до порушення охоронюваних законом інтересів її малолітньої дитини ОСОБА_7, до яких, в даному випадку, належить право користування дитини жилим приміщенням (а.с.50).

Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на жилий будинок та земельну ділянку, суд виходить з наступного. Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Ураховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Також непорушність права власності регламентується і ст. 321 ЦК України, згідно якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених повноважень мають рівні права. Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

До підстав припинення права приватної власності при необхідності присудження майна однієї особи іншій належить позбавлення права власності на частку в спільному майні за положенням ст. 365 ЦК України за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 13 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. З аналізу загальних положень права власності позбавлення права власноті - це відібрання такого права в особи за рішенням суду з передачею його іншій особі.

Як було встановлено в ході судового розгляду відповідач ОСОБА_2 є власником 1/3 частини будинку та земельної ділянки по вул. Пушкіна. 31 в смт. Талалаївка разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тобто являється однією із співвласників житлового будинку по вул. Пушкіна, 31 в смт. Талалаївка та земельної ділянки за даною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та рішення суду. В той же час відповідач ОСОБА_2, як було встановлено, є матірю малолітньої дитини ОСОБА_7, яка зареєстрована разом із матірю за даною адресою, хоча фактично там не проживає.

Учасники спільної часткової власності мають право на частку у праві власності на майно (ч. 1 ст. 356 ЦК), а не на конкретно визначену частку у майні. Спільна часткова власність характеризується множинністю суб'єктів і єдністю об'єкта. Відповідно до цієї концепції кожному із співвласників спільної часткової власності не може належати частка самого майна. Як вбачається з правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2013 р. у справі № 6-12цс13 кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі. Ідея спільної часткової власності в тому і полягає, що майно належить усім співвласникам одночасно. Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.

Позивачем ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, не доведено, що частка відповідача ОСОБА_2 є незначною і не може бути виділена в натурі та річ, тобто житловий будинок та земельна ділянка, є неподільними, так як в ході судового розгляду вона відмовилась від проведення судової будівельно-технічної експертизи для підтвердження даного посилання в позовній заяві, а іншими доказами це підтвердити неможливо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог припинення права спільної часткової власності на жилий будинок та земельну ділянку з виплатою відповідачу грошової компенсації її частки, так як дана вимога суперечить положенням ЦК України та правовій позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2013 р. у справі № 6-12цс13, частку відповідача ОСОБА_2 не можна визнати незначною, це не доведено позивачем, поскільки коли виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, згідно ч.2 ст. 183 ЦК, співвласник має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Дана правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.02.2014 року №6-4ц14, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не дала згоди на отримання матеріальної компенсації за свою частку спільному майні.

Також судом беруться до уваги інтереси малолітньої дитини відповідача, яка зареєстрована в спірному житловому будинку. Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Згідно зі статтею 177 СК України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. Право дитини на майно та житло, яке закріплено міжнародним та чинним національним законодавством, є одним з основних прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом і майном нормальне існування дитини неможливе. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними та законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органу опіки та піклування, є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.

У судовому засіданні встановлено, що орган опіки і піклування, а саме служба у справах дітей Талалаївської РДА не надала згоди на позбавлення відповідача ОСОБА_2 її частки у майні з врахуванням інтересів малолітньої дитини, у суду немає підстав для неврахування висновку органу опіки і піклування при винесенні рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Положенням ст.ст. 27-30 ЦПК України передбачено, що засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні не здобуто доказів того, що часка у спільному майні відповідача ОСОБА_2 не може бути виділена в натурі, що відповідач, як співвласник, згодна на виплату їй грошової компенсації за свою частку у спільній частковій власноті, та того, що припинення права власності відповідача не надасть шкоди інтересам малолітньої дитини відповідача, тому суд приходить до висновку про відмову в позові.

Крім того, позивачу ОСОБА_1 необхідно повернути внесені на депозитний рахунок кошти в сумі 22 000 грн., внесені нею як вартість частки відповідача ОСОБА_2 у спільному майні відповідно до положень ч.2 ст. 365 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 17 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 177 СК України, ст. ст. 183, 321, 356, 358, 365, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 27-30, 57, 58, 60-61 212- 215, 360-7 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, служба у справах дітей Талалаївської РДА, про припинення права спільної часткової власності на жилий будинок та земельну ділянку відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку Талалаївського районного суду Чернігівської області № 37313032005960, отримувач ТУ ДСА в Чернігівській області, код отримувача 26295412, банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача: 820172 (квитанція від 17 січня 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк») грошові кошти в сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень, які внесені на депозитний рахунок платником ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Талалаївський районний суду протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 11 квітня 2017 року.

Суддя Л.В.Тіщенко