Рішення № 65876582, 05.04.2017, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа №647/2020/16-ц

Провадження № 2/647/12/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участю секретаря Дзежик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним, визнання дійсним договору купівлі-продажу,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним, визнання дійсним договору купівлі-продажу. В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 31.12.2015 року помер їх батько ОСОБА_5. Коли позивачі звернулися до нотаріальної контори для прийняття спадщини, їм стало відомо, що будинок №22 по вулиці Мічуріна в селі Одрадокамянка Бериславського району Херсонської області, в якому вони проживали разом з батьком та мачухою - ОСОБА_3 подарований останній іншою особою - ОСОБА_4, який був власником зазначеного будинку. ОСОБА_4 повідомив, що будинок він не дарував, а продав за 1000 доларів США, що на той час становило 5000 гривень. Позивачі вважають договір дарування будинку удаваним правочином. Просять суд: 1) визнати недійним договір дарування житлового будинку №22 по вулиці Мічуріна в селі Одрадокамянка Бериславського району Херсонської області, укладений 29.11.2005 року між ОСОБА_3 (обдарованою) та відповідачем ОСОБА_4 (дарувальником), посвідчений приватним нотаріусом Бериславського нотаріального округу ОСОБА_6, визнавши його удаваним; 2) визнати дійсним договір купівлі-продажу, який насправді відбувся між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити на викладених у позовній заяві підставах, оскільки між відповідачами відбувся договір купівлі-продажу.

Від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Суду пояснили, що позов не визнають, оскільки був укладений договір дарування. Іншого позивачами не доведено, належних та допустимих доказів щодо удаваності правочину суду не надано.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав. Пояснив, що будинок №22 по вулиці Мічуріна в селі Одрадокамянка Бериславського району Херсонської області йому залишився у спадок від батьків. Дійсно він продав будинок ОСОБА_5 і ОСОБА_3 за 900 доларів США, спочатку домовилися про 1000 доларів США, однак потім зійшлися на 900. Жодних розписок про отримання грошей він не писав. У нотаріуса вважав, що підписує договір купівлі-продажу. Текст договору він не читав.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору дарування житлового будинку від 29.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 житловий будинок №22 по вулиці Мічуріна в селі Одрадокамянка Бериславського району Херсонської області (а.62).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.01.2006 року вбачається, що ОСОБА_3 набула права власності на зазначений будинок на підставі договору дарування від 29.11.2004 року (а.63).

31.12.2015 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-КГ №213495 від 19.04.2016 року (а.16).

Після його смерті заведена спадкова справа №24/2016 від 05.05.2016 року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.21).

Свідок ОСОБА_8, яка допитана судом за клопотанням позивачів, пояснила, що вона є сестрою ОСОБА_5. Зі слів її батьків їй було відомо, що ОСОБА_5 з ОСОБА_3 купили будинок в селі Одрадокамянка, гроші виплачували частинами.

Свідок ОСОБА_9, яка допитана судом за клопотанням позивачів, пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що будинок вони з ОСОБА_5 купили, гроші виплачували частинами.

Свідок ОСОБА_10, яка допитана судом за клопотанням відповідача ОСОБА_3, пояснила, що зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що будинок їм подарувала сім'я ОСОБА_4. Будинок був у занедбаному стані.

Свідок ОСОБА_11, яка допитана судом за клопотанням відповідача ОСОБА_3, пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3. У ОСОБА_3 було п'ятеро дітей, грошей вони не мали. Їхні батьки та сім'я ОСОБА_4 товаришували, тому останні вирішили подарувати будинок ОСОБА_3. Це їй відомо зі слів матері.

Відповідно до ст.235 ЦК України, у разі, якщо правочин здійснено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), до нього застосовуються правила, що регулюють той правочин, який сторони мали на увазі.

Згідно п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року розяснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини другої статті 59, частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Позивачі не обґрунтовували удаваність вчиненого договору дарування прихованням договору купівлі-продажу житлового будинку, який на їх думку мав місце, не довели, що удавана угода прикриває реальну угоди, яку мали на меті укласти сторони, чи діяли обидві сторони умисно, усвідомлюючи, що укладають саме таку угоду, не спростували наявність наміру укласти договір дарування.

Згідно п.7 договору дарування жилого будинку від 29 листопада 2004 року, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, сторони підтвердили, що зміст й правові наслідки правочину, що укладається сторонами, їм розяснено нотаріусом; вони підтвердили, що цей договір не носить характеру мнимої чи удаваної угоди.

Суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено обставин, на які вони посилалася як на підставу своїх вимог, а саме, що воля обох сторін правочину була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, що виникли між сторонами в результаті укладення оспорюваного договору дарування. Крім того, позивачі не були стороною оспорюваного договору.

Згідно ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна вчиняється у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивачі не надали жодного письмового доказу, який би підтверджував укладення між сторонами договору купівлі-продажу, а не дарування. Також позивачі не надали суду будь-якого письмового доказу, який би підтверджував передачу ОСОБА_3, померлим ОСОБА_5 коштів ОСОБА_4 як плату за житловий будинок.

Визнання позову відповідачем ОСОБА_4 не є безумовною підставою для задоволення вимог без врахування думки та інтересів відповідача ОСОБА_3, яка позов не визнала.

Показання свідків щодо факту укладення удаваного правочину також не можуть бути взяті до уваги, оскільки свідки з боку позивачів не були очевидцями подій, все що вони пояснили суду їм відомо з чужих слів, тому їхні показання не є належним та допустимим доказом, у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України та ст.218 ЦК України.

Суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування удаваним, визнання дійсним договору купівлі-продажу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.Р. Волошин