Ухвала суду № 65875588, 30.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1495/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року,

встановила:

У серпні 2016 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після померлого 21.12.2014 р. ОСОБА_6.

Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що 21.12.2014 р. помер його син ОСОБА_6. Відкрилася спадщина на нерухоме майно. Спадкоємцями першої черги за законом є він, як батько померлого, та жінка померлого ОСОБА_5.

Будучи не обізнаним у питаннях прийняття спадщини, йому пояснили, що треба зібрати відповідні документи та подати їх до нотаріуса, строків для цього не має. Він з 2010 р. хворіє. Перебуває на диспансерному обліку з діагнозом лімфосаркома ІІІ стадії, з ураженням лімфовузлів шиї, ньобних міндалін. Тривалий час знаходився на лікуванні в різних медичних установах. 27.09.2010 р. переніс операцію ексцизионна біопсія лімфовузлів шиї зліва.

На теперішній час вирішив прийняти спадщину. У липні 2016 р. звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. Йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у звязку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх за викладених у позові підстав.

Відповідач та її представники у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2016 р. у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог. Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Відповідачка письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. У судовому засіданні її представник вважала необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалася на те, що рішення є законним та обґрунтованим, оскільки позивач не надав доказів того, що строк для прийняття спадщини було пропущено за наявності обєктивних, непереборних та істотних труднощів для вчинення дій з прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів того, що строк для прийняття спадщини пропущено за наявності обєктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 100 105).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Судом правильно встановлено відсутність підстав для задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 1272 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Встановлено, що 21.12.2014 р. помер син позивача ОСОБА_6 (а. с. 6, 52), залишивши заповіт, яким заповів все належне йому майно у рівних частках жінці ОСОБА_5 та дітям ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 55).

15.01.2015 р. із заявою про прийняття спадщини звернулася до нотаріальної контори ОСОБА_5 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 51, 57, 59).

Після спливу шестимісячного строку ОСОБА_5 та діти - ОСОБА_7, ОСОБА_8 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а. с. 63 65, 69 75).

ОСОБА_4 пропустив строк звернення для прийняття спадщини.

Відповідно до наявної у справі медичної документації щодо стану здоровя позивача (а. с. 7 17, 95) вбачається, що останній знаходився на стаціонарному лікуванні, а саме: 27.09.2010 р. йому зроблено операцію; - з 10.10.2010 р. по 19.10.2010 р.; - з 02.11.2010 р. по 08.11.2010 р., - з 23.11.2010 р. по 29.11.2010 р.. Зявлявся до лікарні для огляду 04.11.2010 р., 07.05.2012 р., 03.04.2014 р., 19.01.2015 р., 11.10.2016 р..

Між сторонами виникли спадкові правовідносини.

За правилами, передбаченими ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.08 р. «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішення законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оскільки беззаперечно встановлено, що протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті сина позивач не знаходився на стаціонарному лікуванні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. Доводи апелянта про те, що судом не взято до уваги його тривалу хворобу, його знаходження з 2010 р. на диспансерному обліку, не спростовують вищевказаних висновків суду.

Доводи апелянта про його юридичну необізнаність спростовуються наявними у матеріалах справи свідоцтвами про прийняття ним спадщини після смерті жінки, яка померла - 25.01.2014 року (а. с. 18 20, 62, 67, 68). Крім того, ці обставини у будь-якому випадку не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Також колегія суддів приймає до уваги, що у матеріалах спадкової справи після смерті сина (а. с. 50 75) відсутня постанова нотаріуса про відмову позивачу у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин апеляційна скарга є необґрунтованою, її треба відхилити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3