Рішення № 65875565, 30.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/436/17

Головуючий у першій інстанції

ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 14 вересня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що ОСОБА_4 взяв у нього 30 листопада 2010 року в позику 80000,00 доларів США під 30% річних під зобовязання повернення коштів на вимогу, що підтверджено розпискою. Вимогу повернути кошти предявив 22 липня 2014 року, однак борг не повернуто, сплачено лише 3000,00 доларів США відсотків. Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 борг за договором позики в сумі 80000,00 доларів США, еквівалентних станом на 14 вересня 2015 року 1736000,00 грн., проценти за користування коштами за період з 30 листопада 2010 року по 30 вересня 2015 року в сумі 109000,00 доларів США, еквівалентних станом на 14 вересня 2015 року 2365300,00 грн., та судові витрати (а.с.2-5).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 9 грудня 2015 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в загальній сумі 4101300,00 грн., судові витрати в сумі 6090,00 грн. (а.с.30-31).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення відмовлено (а.с.53).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦПК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обовязку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (п.3 ч.1 ст.208 ЦК України). Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1 ст.218 ЦК України).

ОСОБА_3 предявлено до суду позов про стягнення з ОСОБА_4 боргу за договором позики грошових коштів. Договір позики укладено в усній формі, однак недодержання сторонами письмової форми договору позики як правочину не має наслідком його недійсність. Сторони договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджують той факт, що 30 листопада 2010 року ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_3 в борг (позику) грошові кошти в сумі 80000,00 доларів США під 30% річних із зобовязанням повернути кошти на вимогу.

Таким чином, на підставі договору між сторонами виникли правовідносини позики грошових коштів.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (ст.1046 ЦК України). Договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ст.1047 ЦК України).

При укладенні договору позики грошових коштів між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмової форми договору не дотримано, проте на підтвердження укладення договору позики та його умов представлено розписку позичальника ОСОБА_4, яка посвідчує передання йому ОСОБА_3 80000,00 доларів США (а.с.8).

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виникають зобовязання, які в силу положень статті 526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджують той факт, що строк виконання боржником обовязку визначався моментом предявлення вимоги. 22 липня 2014 року ОСОБА_3 надіслав ОСОБА_4 вимогу про повернення суми позики та сплати процентів за користування коштами (докази отримання поштової кореспонденції, що містила вимогу, відсутні). ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики 14 вересня 2015 року (а.с.2-5, 9-12).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Сторони договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджують той факт, що договором позики розмір процентів за користування коштами встановлено рівним 30%.

У сенсі положень статті 1046 ЦК України крім національної валюти предметом позики може бути також іноземна валюта, але за умови додержання вимог валютного законодавства.

Зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті (ст.524 ЦК України). Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом (ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України).

Сторони договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є субєктами, яким закон надає право здійснювати між собою валютні операції, відтак, слід виходити з того, зобовязання на підставі укладеного між сторонами договору позики грошових коштів є таким, що має визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, відповідно, зобовязання має бути виконане у гривнях із визначенням суми, що підлягає сплаті в гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

ОСОБА_3 предявлено позов про стягнення з ОСОБА_4 за договором позики від 30 листопада 2010 року суми позики 80000,00 доларів США, еквівалентних по курсу НБУ станом на 14 вересня 2015 року 1736000,00 грн., та процентів 109000,00 доларів США, еквівалентних по курсу НБУ станом на 14 вересня 2015 року 2365300,00 грн. за період з 30 листопада 2010 року по 30 серпня 2015 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, дійшов обґрунтованого висновку про невиконання зобовязання, про право ОСОБА_3 на повернення позики та отримання процентів за користування позикою та, відповідно, обовязок ОСОБА_4 виконати зобовязання належним чином. Поряд з цим, суд неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а саме обставини сплати процентів за користування коштами, що згідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Так, встановлено, що в позику передано 80000,00 доларів США, позику не повернуто. За час користування коштами за період з 30 листопада 2010 року по 30 серпня 2015 року підлягали сплаті проценти на рівні 30%, що становить 112000,00 доларів США. За вказаний період ОСОБА_4 сплачено ОСОБА_3 проценти 16 березня 2011 року в сумі 1050,00 доларів США, 5 квітня 2011 року 3550,00 доларів США, 8 вересня 2011 року 4500,00 доларів США, 3 серпня 2013 року 6500,00 доларів США, 24 жовтня 2013 року 3000,00 доларів США, а всього сплачено процентів 18600,00 доларів США, сплата процентів підтверджена розписками позикодавця про отримання коштів (а.с.60, 61, 62).

Таким чином, за вказаний період сплаті підлягають проценти в сумі 93400,00 доларів США (112000,00 18600,00 = 93400,00). Зобовязання підлягає виконанню у національній валюті гривні із визначенням суми, що підлягає сплаті в гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти станом на 14 вересня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги в частині неправильного визначення процентів, обґрунтовані.

Позовна давніть це строк, у межах якого особа може звернути сяду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України).

Договір позики укладено 30 листопада 2010 року, проценти за користування коштами підлягали сплаті щомісячно, починаючи з 30 листопада 2010 року. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 грудня 2015 року ухвалено в порядку заочного розгляду справи, в перегляді заочного рішення відмовлено.

Таким чином, заяву про застосування позовної давності ОСОБА_4 як стороною у спорі не було зроблено до винесення рішення судом першої інстанції, відтак, правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення процентів за користування коштами на стадії апеляційного перегляду справи відсутні. Щодо вимог про стягнення суми позики, то щодо цих вимог строк позовної давності не сплив у будь-якому разі, оскільки повернення позики обумовлено моментом предявлення вимоги.

Доводи апеляційної скарги в частині застосування наслідків спливу позовної давності безпідставні.

ОСОБА_4 в особі представника посилається на те, що за погодженням ОСОБА_3 з позики в сумі 80000,0 доларів США передав 40000,0 доларів США в позику ОСОБА_6, що підтверджено розпискою ОСОБА_6 від 10 березня 2011 року.

Дані доводи апеляційної скарги не приймаються, оскільки ОСОБА_3 дані обставини заперечує, а письмові докази згоди (погодження) ОСОБА_3 на передачу частини коштів третій особі відсутні.

Із аналізу викладено, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, за договором позики від 30 листопада 2010 року підлягає стягненню заборгованість станом на 14 вересня 2015 року по основному боргу (сума позики) в сумі 1737600,00 грн., еквівалентних по курсу НБУ станом 14 вересня 2015 року 80000,00 доларів США, по процентам за користування коштами в сумі 2028648,00 грн., еквівалентних по курсу НБУ станом на 14 вересня 2015 року 93400,00 доларів США; а всього підлягає стягненню 3766248,00 грн.

Судові витрати судом першої інстанції розподілено відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 грудня 2015 року змінити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер1897801471) за договором позики від 30 листопада 2010 року заборгованість станом на 14 вересня 2015 року по основному боргу (сума позики) в сумі 1737600 грн. 00 коп., еквівалентних по курсу НБУ станом 14 вересня 2015 року 80000,00 доларів США; по процентам за користування коштами в сумі 2028648 грн. 00 коп., еквівалентних по курсу НБУ станом на 14 вересня 2015 року 93400,00 доларів США; а всього стягнути 3766248 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 6090 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_2