Постанова № 65874600, 05.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 487/708/17 05.04.2017 05.04.2017 05.04.2017

Номер провадження: 33/784/124/17

Провадження № 33/784/124/17 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП

Головуючий суду першої інстанції: Темнікова А.О.

Головуючий апеляційного суду: Гребенюк В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючої судді Гребенюк В.І.

За участі: секретаря судового засідання Грабовецької О.С.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, громадянина України, з вищою освітою, працюючого головним інженером «Центр Лифт», не/одруженого, зареєстрованого на АДРЕСА_1, проживаючого на АДРЕСА_2; -

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 320 грн.

Згідно постанови судді 03 лютого 2017 року приблизно о 23.00 год. ОСОБА_2, керував транспортним засобом «Mitsubishi Grandis» із номером державної реєстрації НОМЕР_1 на вул. Погранічній в районі буд. № 12 в м. Миколаєві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, тремтіння пальців рук), на місці зупинки в присутності двох свідків водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager Aram 2242, показник якого склав 1.03 %о, з показами водій згоден; - чим порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Твердить, що не був згоден з результатом огляду на стан сп'яніння, проте огляд у закладі охорони здоров'я не проводився; що примірник акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів працівниками патрульної поліції йому не вручений.

Вважає, що працівниками патрульної поліції були порушені вимоги ст. 266 КУпАП; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735; та розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом № 1395 від 07 листопада 2015 року МВС України.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги першого, вивчивши матеріали справи, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції дана справа розглянута у відповідності до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія БР № 143963 від 03 лютого 2017 року ОСОБА_2 в цей день о 23.00 год. керував транспортним засобом Mitsubishi Grandis, д. н. ВЕ 4343 ВН, на вул. Погранична в районі буд. № 12 в м. Миколаєві з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, млява мова; на місці зупинення в присутності двох свідків водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора alcotest Drager aram 2242, показник якого склав 1.03‰ (тест № 1445), з чим водій згоден. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, чим вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення.

При цьому ОСОБА_2 засвідчив своїм підписом факт отримання ним копії даного протоколу, відповідного тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом.

Крім того, протокол містить дані щодо свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5; щодо додатків до протоколу - пояснень свідків, в/п, тесту № 1445, акту огляду на стан сп'яніння; щодо передачі транспортного засобу водію ОСОБА_6 (а. с. 3).

Зазначені в протоколі обставини узгоджуються з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до яких ОСОБА_2 в їх присутності на вимогу працівників поліції пройшов медичний огляд з метою виявлення стану сп'яніння, пройшовши тест за допомогою приладу Drager, показник якого склав 1.03‰ (а. с. 4, 5).

Як вбачається з тесту № 1445 газоаналізатора alcotest Drager aram 2242, 03 лютого 2017 року о 23.14 год. ОСОБА_2 пройшов тест, показник якого склав 1.03‰, що водій ОСОБА_2 засвідчив своїм підписом без зауважень та застережень (а. с. 3).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03 лютого 2017 року у графі: «З результатами згоден» ОСОБА_2 поставлений підпис (а. с. 2).

Зазначені докази спростовують твердження апелянта про його незгоду з результатом огляду на стан сп'яніння, оскільки не містять жодних зауважень та застережень ОСОБА_2 щодо встановлення факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

За такого, огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 проведений поліцейськими у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи апеляційні доводи ОСОБА_2 з цього приводу.

Крім того, версія щодо незгоди з результатами огляду за допомогою газоаналізатора alcotest Drager на місці зупинки транспортного засобу є надуманою і з'явилася у ОСОБА_2 лише на стадії апеляційного оскарження постанови судді.

Так, відповідно до протоколу судового засідання від 17 лютого 2017 року ОСОБА_2 свою провину визнав, пояснивши, що їхати йому було недалеко; була дуже складна робоча неділя, пов'язана з перевірками на роботі; був втомлений та випив трохи коньяку; в районі будинку № 12 на вул. Чигрина був зупинений працівниками поліції, факт вживання алкоголю не заперечував. На вимогу співробітників поліції на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, показник якого склав 1.03 ‰, з яким погодився (а. с. 11).

Зазначене також спростовує доводи апелянта щодо його незгоди з результатом огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та не проведення його огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, оскільки підстав для такого огляду ОСОБА_2 у закладі охорони здоров'я на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення не було.

Отже, фактичні обставини справи суддею суду першої інстанції встановлені вірно. Тому суддя дійшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Викладена в апеляційній скарзі версія ОСОБА_2 та підтримана захисником в апеляційному суді спростована вищевикладеним, і розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту правопорушника.

При накладанні стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, суддя суду першої інстанції, керувався вимогами ст. 33 КУпАП.

Так, за приписами ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

ОСОБА_2 вчинено правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Крім того, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативного стягнення, а тому суд першої інстанції призначив його у її межах.

Що стосується доводів апелянта щодо невручення йому копії акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів працівниками патрульної поліції, то сам по собі цей факт не свідчить про недійсність огляду на стан сп'яніння, оскільки такий огляд був проведений поліцейськими у встановленому законом порядку у присутності двох свідків із застосуванням спеціального технічного засобу, показник якого склав 1.03 ‰, з результатами якого ОСОБА_2 погодився.

Крім того, ОСОБА_2 брав участь розгляді справи в суді першої інстанції і надавав пояснення. При цьому заперечень своєї вини та незгоди щодо дій працівників патрульної поліції з його боку не заявлялося, а тому ці твердження не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

Апеляційним судом не встановлено порушень законодавства при розгляді даної справи та постановленні оскаржуваного судового рішення суддею суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування постанови судді, а відтак - і для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області В.І. Гребенюк