Рішення № 65874364, 10.04.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/478/17

РІШЕННЯ

іменем України

"10" квітня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання

В С Т А Н О В И В:

20.02.2017року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 06.07.2016 року і нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним номером 417.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що згідно вказаного договору відповідач прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 належну на праві власності позивачу ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрованого Універсальною товарно-сировинною біржею 08.06.1999 року і зобовязувалася забезпечити позивачу ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_2 утримання та догляд довічно на умовах, встановлених цим договором.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від належного виконання умов договору довічного утримання не виконуючи в повному обсязі усі види догляду, опікування, позивачі просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та позивачі підтримали позовні вимоги.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнали, вказавши, що договір довічного утримання відповідач виконувала належним чином: купувала ліки, вступила через зайнятість на роботі та наявність двох малолітніх дітей в договірні відносини з громадянкою ОСОБА_8 з метою забезпечити за її рахунок позивачам догляд у вигляді приготування їжі, придбання продуктів харчування, прибирання житлового приміщення, прання постільної білизни, виконання інших доручень на вимогу подружжя ОСОБА_2, але в лютому 2017 року позивачі ОСОБА_2 стали перешкоджати виконанню нею обовязків по догляду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 06.07.2016 року укладено договір довічного утримання, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним номером 417.

Згідно умов вказаного договору відповідач ОСОБА_3 прийняла від ОСОБА_1 у власність квартиру АДРЕСА_1, належну на праві власності останній згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрованого Універсальною товарно-сировинною біржею 08.06.1999 року та зобовязувалася надавати позивачам утримання та догляд довічно, за згодою сторін грошова оцінка матеріального забезпечення щомісячно складала 2800 грн. Утримання визначалося сторонами у вигляді:

-забезпечення позивачів житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у квартирі;

-забезпечення позивачів щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід, вечеря);

-надання побутових послуг (прання постільної білизни не менше одного разу на два тижні, послуги перукарні - не рідше одного разу на півтора місяці, ремонт побутової відеотехніки у разі виникнення необхідності).

-забезпечення належними лікувальними засобами;

-надання необхідної медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників, у разі необхідності поміщення до стаціонарного медичного лікувального закладу;

-оплату за власний рахунок комунальних послуг;

-вчинення всіх необхідних дій щодо забезпечення позивачів всіма засобами, предметами домашнього вжитку, речами;

Згідно зі статтею 755 ч.1 п.1 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений у разі невиконання та неналежного виконання набувачем своїх обовязків не залежно від його вини.

Із безпосередніх пояснень позивачів в судовому засіданні слідує, що вони вказують не на відсутність взагалі виконання відповідачем обовязків, а на неналежне виконання цих обовязків, які мали не постійний і не систематичний характер на початку дії договору, а з лютого 2017 року припинення виконання цих обовязків взагалі.

Відповідно до змісту договору довічного утримання (догляду) від 06.07.2016 року (а.с. 10-12) зобовязання з довічного утримання мають двохсторонній особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначених фізичних осіб.

Діючим законодавством не передбачено перекладання зобовязання по договору довічного утримання на іншу особу, а згідно зі статтею 752 ЦК України можлива лише заміна набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обовязки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сімї набувача або іншій особі за їхньою згодою. Така згода повинна бути нотаріально посвідчена.

Крім того, згідно укладеного договору довічного утримання (догляду) всі зміни та доповнення до цього договору, що зроблені за узгодженням сторін, повинні бути нотаріально посвідченні.

З урахуванням викладеного, перекладання зобовязання по договору довічного утримання в частині догляду за позивачами на ОСОБА_8 згідно договору про надання послуг (виконання робіт) (а.с. 31-32) укладеного відповідачем ОСОБА_3 та відсутність дієвого контролю з її сторони за перебігом виконаних ОСОБА_8 робіт є неналежним виконанням умов укладеного сторонами договору довічного утримання (догляду).

Надані відповідачем докази на підтвердження належного виконання своїх обовязків (а.с. 30-40) судом оцінюються як такі, що створені штучно для надання суду на обґрунтування заперечень проти позову.

Так, згідно копій товарних чеків №165 від 15.07.2016 року та № 285 від 20.01.2017 року виданих ФОП ОСОБА_9 про придбання лікарських засобів семи найменувань (оригінали оглянуті в судовому засіданні) слідує, що видані вони з різницею шість місяців, але заповнені одним почерком, одним видом чорнил, змінена лише послідовність переліку лікарських засобів з зазначенням однакової ціни з точністю до копійок.

Крім того, згідно консультативного висновку лікаря від 05.07.2016 року позивачу ОСОБА_1 були призначені лікарські засоби іншої міри дозування ніж в зазначених копіях товарних чеків.

Також такий вид догляду як оплата за власний рахунок комунальних послуг відповідачем ОСОБА_3 не вчинявся, така оплата проводилась позивачами за їх кошти, відповідач не був обізнаний з тим, що ОСОБА_1 була призначена субсидія на оплату комунальних послуг, показання свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні про проведення такої оплати суд вважає неправдивими, оскільки зазначені нею суми не відповідають сумам, які зазначені в квитанціях на оплату комунальних послуг, що надані представниками позивачів в судовому засіданні. Згідно довідки голови ОСББ «Центр-33» позивач ОСОБА_1 з серпня 2010 року по 27 березня 2017 року особисто вносила плату за утримання будинку.

Про неналежність доказу договору надання послуг виконання робіт вказує дата його укладення 10.06.2016 року та дата початку виконання робіт (13.06.2016 року), тобто до укладення договору довічного утримання (догляду) від 06.07.2016 року.

Надання такого виду забезпечення позивачам як щоденне триразове калорійне харчування (сніданок, обід, вечеря) було неналежним, оскільки лише тричі на тиждень воно забезпечувалось через свідка ОСОБА_8, але належного контролю за виконанням цього забезпечення відповідач не здійснювала.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні отримання позивачами такого виду забезпечення як послуга перукаря, із довідки КУ «Територіальний центр соціального обслуговування м.Вознесенська» слідує, що ця безкоштовна соціальна послуга була надана саме працівником цієї установи.

Про штучність створення доказів договорів підряду від 10.12.2016 року, акту прийому-передачі виконаних робіт від 16.12.2016 року та від 03.08.2016 року, акту прийому-передачі виконаних робіт від 06.08.2016 року свідчить їх однотипність, однакове розташування на аркушах паперу розділів договору, неконкретність відомостей про роботу, що виконувалася, однаковий термін виконання робіт, невідповідність дат актів прийому-передачі виконаних робіт зазначеному в них періоду виконання робіт.

Водночас позивачі надали пояснення в судовому засіданні що роботи з виконання ремонту даху прибудови до квартири та ремонту гаражу проводилися, але не в такому обємі і вартісному вираженні цих робіт, кількості використаних будівельних матеріалів як вказали свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Також в судовому засіданні встановлено, що між сторонами не склалися довірливі відносини, позивачі не отримали від відповідача моральної та психологічної підтримки, а тому з урахуванням вище викладеного позовні вимоги є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати складаються з витрат на оплату судового збору в сумі 320 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_3 06.07.2016 року і нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним номером 417.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 320 грн. (триста двадцять гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення рішення суду.

Суддя: О.Є.Старжинська