Ухвала суду № 65874060, 28.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6333/13 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/651/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення боргу за договором № 2630/78/510563 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам від 11 липня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 році позивач ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до відповідача - ПАТ «Кредобанк», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 2630/78/510563 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам від 11.07.2011 року у розмірі 95880 грн. основний борг, два проценти річних у розмірі 1917 грн. 60 коп., три проценти річних у розмірі 2876 грн. 20 коп., а всього на загальну суму 100673 грн. 80 коп. Також просив розірвати вказаний договір в силу істотного порушення його умов відповідачем.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 14 листопада 2013 року, з урахуванням виправленої ухвалою цього суду від 10 липня 2014 року описки, позов ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про стягнення боргу за договором № 2630/78/510563 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам від 11 липня 2011 року задоволено.

Стягнено з ПАТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_3 суму грошового вкладу за договором № 2630/78/510563 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам від 11.07.2011 року у сумі 95880 грн., два проценти річних у сумі 1917 грн. 60 коп., три проценти річних у сумі 2876 грн. 20 коп., а всього загальну суму 100673 грн. 80 коп. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Франківського районного суду міста Львова від 10 липня 2014 року розірвано договір № 2630/78/510563 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам від 11.07.2011 року, укладений між ПАТ «Кредобанк» та гр. ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2015 року рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 листопада 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 листопада 2014 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2015 року залишені без змін.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2013 року оскаржив ОСОБА_6, котрий участі у вказаній вище справі не приймав.

В обгрунтування поданої 27.10.2016 року апеляційної скарги ОСОБА_6 покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного зясування усіх обставин справи та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на вирішення судом питання про його права та обовязки.

Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не досліджено походження грошових коштів на банківських рахунках, котрі були відкриті на імя позивача ОСОБА_3 Так, на банківський рахунок № 2620901032100 кошти в розмірі 12000 доларів США вніс саме він (апелянт) і це були його особисті кошти. З метою покращення фінансових показників відділення, керівником якого був апелянт, ним були відкриті банківські рахунки на імя його товариша позивача у справі ОСОБА_3, з його відома. Однак, у подальшому, відносини між ними погіршилися, у звязку з чим, на його думку, позивач ОСОБА_3 звернувся з даним позовом у суд.

Звертає увагу й на те, що матеріали справи не містять квитанцій або інших документів, які б підтверджували внесення позивачем коштів, а ті документи, на які посилався ОСОБА_3, ним не підписані.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги законності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного ОСОБА_3 України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 розяснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2011 року сторони позивач ОСОБА_3 та відповідач ПАТ «Кредобанк» в особі начальника відділення № 39 Центральної філії у м. Львові ОСОБА_6, уклали договір № 2630/78/510563 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам, відповідно до умов якого банк відкрив на імя ОСОБА_3 вкладні рахунки № 26206890032100, № 26206890032100, а також поточний рахунок № 2620901032100 (в іноземній валюті) на строк до 11.07.2012 року. Пунктами 4, 5 договору передбачено внесення ОСОБА_3 на вкладний рахунок первинного внеску в сумі 10 доларів США, з можливістю наступних поповнень та капіталізацією на них процентів. Розмір процентів на суму вкладів становить 2% річних (п. 6 договору). Зазначені правовідносини діють з моменту надходження коштів на вкладний рахунок до моменту видачі вкладу на першу вимогу ОСОБА_3 (п.11 договору).

Встановлено й те, що 11.07.2011 року ОСОБА_3 здійснено первинний внесок у сумі 10 доларів США і у той-же день поповнено вкладний рахунок на суму 12 000 доларів США. У подальшому, позивач ОСОБА_3 03.03.2012 року подав у банк заяву про дострокову видачу суми вкладу, однак відповідач 21.03.2012 року відмовив у задоволенні такої, в силу можливості закриття усіх рахунків позивача лише 01 та 02.08.2012 року.

У відповідь, за заявою ОСОБА_3 прокуратурою Личаківського району 18.05.2012 року порушено кримінальну справу № 182-0123, котра перебуває у провадженні слідчого відділу Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012150040000304 від 26.12.2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за фактом службової недбалості службових осіб відділення № 39 у м. Львові Центральної філії ПАТ «Кредобанк».

У матеріалах справи наявна належно засвідчена копія висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Львівській залізниці від 18.07.2012 року № 729, згідно якого підпис від імені ОСОБА_3 у заявах на видачу готівки виконані апелянтом. Також експертизою встановлено, що у заяві про дострокове розірвання договору банківського вкладу 2630/78/510563 та закриття усіх поточних рахунків, підпис від імені ОСОБА_3 виконаний апелянтом.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаям ділового обороту.

Відтак, аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що письмова форма договору банківського вкладу є додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Згідно з п. 2.1. Положення грошові кошти в національній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

За приписами ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч. 2 ст. 1068 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Період, за який нараховуються відсотки становить 365 днів (з 12.03.2012 року до 13.03.2013 року), сума відсотків становить 2876 грн. 20 коп..

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи із відповідача ПАТ «Кредобанк» на його користь суму грошового вкладу за договором № 2630/78/510563 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам від 11.07.2011 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підписи від імені ОСОБА_3 у заявах на отримання готівки у банку виконані не ним, а ОСОБА_6 (апелянтом), який на той період часу працював на посаді в. о. начальника відділення № 39 у м. Львові Центральної філії ПАТ «Кредобанк», а тому позивач по справі має право на отримання основної суми боргу, процентів, які нараховуються на суму банківського вкладу, та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що усі готівкові грошові кошти на банківські рахунки, котрі були відкриті на імя позивача, відповідно до договору про надання банківських послуг фізичним особам, вносились ним особисто, та те, що позивач не зазнав майнової шкоди, оскільки не вкладав своїх грошових коштів на вищезазначені рахунки, не можуть прийматись до уваги з огляду на таке.

Так, наданий апелянтом висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління МВС України на Львівській залізниці від 09.02.2015 № 088, як єдиний доказ на підтвердження своєї апеляційної скарги, котрим стверджується виконання ним усіх підписів від імені позивача на згаданих вище документах, колегією суддів оцінюється критично, оскільки зазначений висновок не спростовує поданих позивачем квитанцій про внесення на поточний рахунок коштів, з якого поповнювався депозитний рахунок, відкритий на імя останнього, а також переказ коштів з його поточного рахунку на депозитний рахунок.

Інших доказів на підтвердження наведених в апеляційній скарзі обставин апелянтом не надано.

Відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача усієї заявленої суми заборгованості за договором № 2630/78/510563 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам від 11.07.2011 року, а у подальшому під час ухвалення додаткового рішення у справі, про розірвання такого договору.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 листопада 2013 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 листопада 2013 року, у якому ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 10 липня 2014 року виправлено описку, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_7