Рішення № 65873755, 31.03.2017, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2286/16-ц Провадження № 2/450/307/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2017 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючої - судді Добош Н.Б.

при секретарі Бідник І.Р.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, Пустомитівська державна нотаріальна контора про визнання відмови від спадщини недійсною, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про скасування реєстраційного посвідчення та визнання майна спадковим та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, -

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області із цивільним позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, Пустомитівська державна нотаріальна контора в якому просить поновити строк позовної давності, оскільки такий пропущено з поважних причин; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19.07.2002 року Пустомитівською державною нотаріальною конторою (зареєстроване в реєстрі за № 1865) видане ОСОБА_2 в частині визнання житлового будинку та земельної ділянки у цілому спадковим майном померлого ОСОБА_5 та визнання за ОСОБА_2 права спадкування на 3/4 частки будинку за адресою: Пустомитівський район, с. Холодновідка, вул. Геологів,86 та 3/4 частки земельної ділянки, розташованої на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району (зареєстрована у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 03.04.1995 року за №27); визнати недійсним та скасувати реєстраційне посвідчення від 02.09.2002 року записане в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером №155, видане Львівським ОДКБ ТІ та ЕО, ОСОБА_2 на право власності у цілому на будинок за адресою: Пустомитівський район, с. Холодновідка, вул. Геологів,86; визнати недійсною заяву ОСОБА_6 від 19 липня 2002 року про відмову від спадщини, яка відкрилась після померлого ОСОБА_5; визнати спадковим майном померлої 03 травня 2016 року ОСОБА_6 3/4 частки будинку за адресою: Пустомитівський район, с. Холодновідка, вул. Геологів, 86 та 3/4 частки земельної ділянки за адресою Пустомитівський район, с. Холодновідка, вул. Геологів,86 , розташованої на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району (зареєстрована у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю03.04.1995 року за №27).

ОСОБА_7 вимоги мотивує тим, що позивач в 1986 році виїхав на роботу до Республіки Болгарія і залишився там проживати. У 2006 році приїхавши до батьків, дізнався, що ОСОБА_5 батько позивача помер у 1996 році. За життя батьки позивача придбали земельну ділянку на території Лапаївської сільської ради та збудували будинок, який знаходиться за адресою вул.. Геологів, 86, с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області. Позивачу не було відомо на кого був зареєстрований будинок, однак оскільки в ньому проживала матір позивача ОСОБА_6, то вважав, що будинок зареєстрований на неї. 03.05.2016 року померла матір позивача ОСОБА_6. Позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Приїхавши на похорони матері позивач дізнався, що будинок, який належав його батькам, оформлений на відповідача (брата) ОСОБА_2 Тобто тільки з цього часу позивач дізнався, що 2002 році відповідач оформив на себе увесь вищевказаний будинок і земельну ділянку та набув на них право власності у порядку спадкування за законом. При цьому спадщина оформлялась виходячи з того, що земельна ділянка та будинок у цілому належали виключно померлому ОСОБА_5 Крім цього позивачу стало відомо, що мати - Оняк Ю.1. 19.07.2002 року написала у нотаріуса заяву про відмову у спадкуванні майна свого чоловіка. Позивач вважає, що відмова матері від спадщини та набуття відповідачем права власності у порядку спадкування на будинок у цілому являються незаконними, оскільки ОСОБА_6 була у числі спадкоємців за законом, а крім того, як непрацездатна особа (пенсіонер) мала право на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від заповіту, однак подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини, яка датована 19.07.2002 року, тобто через 6 років після смерті її чоловіка (спадкодавця). Таким чином з огляду на вимоги матеріального права, що діяв на момент спірних правовідносин, після смерті ОСОБА_5, його дружина продовжувала проживати у будинку та користуватись ним, а отже фактично прийняла спадщину, оскільки як дружина мала право на частку у спадковому майні та як непрацездатна особа мала право на обовязкову частку, незалежно від наявності заповіту. Крім того, мати ОСОБА_6 мала право відмовитись від прийняття спадщини тільки протягом 6 місяців після смерті спадкодавця, а отже відмова від спадщини через 6 років після смерті спадкодавця була незаконною, Також не відповідає та суперечить вимогам діючого на той час законодавства визначення спадковим майном померлого ОСОБА_5 будинку в цілому та земельної ділянки у цілому, оформлених на спадкодавця за час його життя. Вказану земельну ділянку та будинок ОСОБА_5 оформив у власність на своє ім'я у 1995 році тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 Тобто вищевказане майно являлось спільним майном подружжя з рівними частками. Тобто спадкодавцю на момент смерті належало тільки 1/2 частка будинку та 1/2 частка земельної ділянки. Отже відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 мали право на спадкування за законом майна у розмірі 1/2 частки будинку та1/2 частки земельної ділянки.

Також ОСОБА_6, як дружина померлого, мала право на спадкування обовязкової частки після померлого чоловіка у розмірі 2/3 частки, яка належала б їй при спадкоємстві за законом, а за відсутності заповіту чи відмови від нього - на 1/2 частки спадкового майна, оскільки фактично спадкове майно прийняли двоє спадкоємців - ОСОБА_2 та ОСОБА_6Таким чином після смерті матері - ОСОБА_6 спадковим майном, яке належало померлій, слід визнати 3/4 частки будинку та 3/4 частки земельної ділянки. В той же час ОСОБА_2 як спадкоємець за законом після смерті батька ОСОБА_5 мав право на спадкування і оформлення у власність тільки 1/4 частки будинку та 1/4 частки земельної ділянки. Враховуючи наведене свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 є недійсним в частині визнання житлового будинку та земельної ділянки у цілому спадковим майном та визнання за ОСОБА_2 права спадкування на 2/3 частки будинку та 2/3 частки земельної ділянки. В цих же частинах є недійсними і реєстраційне посвідчення на право власності від 02.09.2002 року, видане ОСОБА_2 на будинок у цілому за адресою: с.Холодновідка, вул. Геологів, 86 та реєстрація земельної ділянки у цілому за ОСОБА_2 Про оформлення відповідачем права власності на будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом позивач дізнався тільки після смерті матері у травні 2016 року і тільки після того дізнався про заяву матері про відмову від спадщини. До цього часу мені про дані факти відомо не було, а отже строк давності мною пропущено з поважних причин. На підставі наведеного просить заявлені позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області із зустрічним позовом до ОСОБА_4, в якому просить усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті померлої 03.05.2016 року ОСОБА_6. Протокольною ухвалою судом було залучено в якості третьої особи ОСОБА_5.

ОСОБА_7 вимоги мотивує тим, що 03.05.2016 року померла матір сторін - ОСОБА_6 Іванівна.Останні 10 років свого життя мати тяжко хворіла та неодноразово проходила лікування. 21.03.2006 року мати у віці 72 років зазнала закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки їй було накладено гіпсову повязку. Лікування мати проходила амбулаторно вдома під опікою родини позивача. Крім цього, мати мала проблеми з очима. Так, в липні 2005 року їй було поставлено діагноз зрілі вікові катаракти та було рекомендовано провести операцію.У період з 21.12.2009 року по 28.12.2009 року мати проходила стаціонарне лікування в офтальмологічному відділенні №2 Львівської обласної клінічної лікарні з діагнозом ускладнена майже зріла катаракта лівого ока, початкова катаракта правого ока, ангеосклероз сітківки обох очей, ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз. 22.12.2009 року матері була проведена операція на лівому оці. На початку 2012 року у матері було виявлено онкологічну хворобу.За час лікування, вона неодноразово проходила курс променевого лікування, а саме у період часу з 24.01.2012 р. по 05.03.2012 р., з 19.06.2014 р. по 25.07.2014 р., з 19.03.2015 р. по 24.04.2015 р., з 26.10.2015 р. по 02.12.2015 р. та курс курсхіміо-, гормоно-, імуно терапії. На лікування матері витрачалися значні кошти. Крім цього, мати потребувала посиленого харчування,постійного проведення загальнозміцнюючої терапії. Останні пів року до смерті, стан здоровя матері похитнувся і вона фактично була прикута до ліжка, так як вже самостійно пересуватися не могла, так як скаржилася, що не мала сил самостійно підвестися, скаржилася на загальну слабкість. У цей період часу вона потребувала ще більшої турботи щодо себе, ніж було до того. Зважаючи на похилий вік матері, стану її здоровя, потреби у вартісному лікуванні, потреби у посиленому харчуванні, забезпечення медичною допомогою, необхідність постійно здавати аналізи та проходити огляди задля контролю за станом здоровя, мати сторін наприкінці свого життя перебувала у безпорадному стані, так як самостійно, власними силами була неспроможна забезпечити як фізично так і матеріально умови свого життя. Відповідачу було достеменно відомо про стан матері, так як неодноразово в телефонному режимі йому повідомлялося про стан матері, говорилося про необхідність приїхати та допомогти її доглядати та допомогти матеріально, так як лікування і підтримання життя матері потребувало вкладень грошей. Усі ці вимоги відповідачем були проігноровані. Жодної допомоги він не надав, як не приїхав навідати матір. Увесь тягар по утриманню матерів фактично ліг на позивача та його сімю. Після смерті матері позивач займався організацією її поховання. Ніхто з його братів жодним чином не долучилися до поховання. На підставі наведеного просить заявлені позовні вимоги задовольнити.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, однак зявився його представник ОСОБА_1, який заявлені позовні вимоги підтримав просив такі задовольнити, щодо зустрічного позову заперечив, просив у задоволенні таких відмовити за безпідставністю.

Відповідач з первісним та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4, просили у задоволенні таких відмовити та подали заяву про застосування строків позовної давності, а зустрічний позов підтримали та просили такий задовольнити.

Третя особа ОСОБА_5 та його представник в судове засідання незявився. Однак в попередніх судових засідання позовні вимоги ОСОБА_4, та позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом заперечив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, пояснив, що як сусід знав сімю Оняк, спілкувався з ОСОБА_2 та його сімєю. ОСОБА_5 бачив приблизно у 2000р., ОСОБА_4 вперше побачив на похороні ОСОБА_6 Вказав, що ОСОБА_6 хворіла, перенесла операцію по видаленні катаракти, у неї був перелом ноги приблизно у 2008р., останні пів року перед смертю рідко виходила з хати, потребувала сторонньої допомоги. За нею доглядав її син ОСОБА_2 та члени його сімї. ОСОБА_9 займався похороном матері. Свідок вперше побачив ОСОБА_4 на похороні матері, бачив, що останній керував автомобілем. Свідку було відомо про хворобу ОСОБА_4 цукровий діабет. ОСОБА_6 ніколи не розмовляла із свідком, що ОСОБА_10 має матеріальну можливість їй допомогти, однак не допомагає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, являється далеким родичем сімї Оняк, провідував родину, найбільше спілкувався з ОСОБА_2, ОСОБА_6 при житті. З ОСОБА_5 бачиться рідко, коли той приїздить у Львів. ОСОБА_4 бачив на похороні матері, та попередньо бачив 15 років тому. Повідомив, що ОСОБА_6 хворіла, зокрема з 2005р. встановлено діагноз катаракта очей та прооперовано у 2012р., 2006р. перелом нижньої кінцівки. 2014р. діагностовано рак молочної залози, приймала ліки, від операції відмовилась. У період 2014-2016р. два рази в рік проходила хіміотерапію. ОСОБА_6 потребувала сторонньої допомоги. Останні пів року до смерті практично не ходила, за матірю доглядав син ОСОБА_9, видатки брав на себе, звертався до свідка як медика за порадами та допомогою, яку свідок надавав. ОСОБА_2 організовував похорон матері. Свідку було відомо про хворобу ОСОБА_4 цукровий діабет, особисто бачив, як ОСОБА_4 вводив інсулін. На похорон матері ОСОБА_4 приїхав на автомобілі, свідок особисто бачив як останній керував автомобілем.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, пояснив, що як сусід знає сімю Оняк, ще коли був живим ОСОБА_5Вказав, що ОСОБА_6 хворіла, перенесла операцію по видаленні катаракти, у неї був перелом ноги, останні пів року перед смертю була немічна,потребувала сторонньої допомоги. За нею доглядав її син ОСОБА_2 та члени його сімї. ОСОБА_9 займався похороном матері. Інші брати не допомагали, чи матеріально допомагав ОСОБА_4 матері свідку невідомо. На похороні матері бачив ОСОБА_4, який був на машині, проте свідок не цікавився хто з ним приїхав. Про стан здоровя останнього не знав до цього, на похороні дізнався, що ОСОБА_4 хворіє на цукровий діабет, переніс інсульт.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що її батьки приятелювали з батьками сторін у справі, надала покази аналогічні з показами свідка ОСОБА_12

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, яка проживає по сусідству від сімї Оняк надала покази аналогічні з показами свідка ОСОБА_12

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15, син ОСОБА_2, пояснив, що бабуся ОСОБА_6 хворіла, зокрема, у неї були проблеми з очима, ногами, памяттю. Останні два роки перед смертю її самопочуття погіршувалось через захворювання на рак. Батько ОСОБА_2 та усі члени родини доглядали за бабусею, забезпечували її ліками. ОСОБА_5 приїздив в гості один в раз в рік, коли повертався з-за кордону. Коли бабуся просила поспілкуватись з ОСОБА_4 по скайпу, останній відмовлявся. ОСОБА_4 приїхав на похорон бабусі на своєму автомобілі, яким керував. Інколи свідок сідав за кермо, або сусід та їхав з ОСОБА_4 Під час перебування в Україні ОСОБА_4 свідок бачив як останній вживав алкоголь. Свідку відомо, що ОСОБА_4 хворіє на цукровий діабет.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16, дочка ОСОБА_2, надала покази аналогічні з показами свідка ОСОБА_15

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17, дружина ОСОБА_2, пояснила, що проживали разом з ОСОБА_6 до її смерті. Стан здоровя ОСОБА_6 з роками погіршувався у звязку з перенесеними хворобами: катаракта, перелом ноги, онкологія. ОСОБА_6 в останні роки хворіла на рак молочної залози, проходила курси лікування, у звязку з хворобою остання потребувала допомоги, в останній період життя без допомоги не могла ходити. Догляд за ОСОБА_6 здійснювали ОСОБА_2, свідок та їх діти, родичі. У звязку з невеликим розміром пенсії ОСОБА_6, потребою у забезпеченні ліками, сімя ОСОБА_2 допомагав ОСОБА_6 матеріально. Інші сини не допомагали у догляді за матірю ОСОБА_6, не надавали матеріальної допомоги, перебували за кордоном. Були випадки спілкування свідка з ОСОБА_4 за допомогою програми «Скайп», при цьому він відмовлявся спілкуватись з матірю. Свідку відомо, що її чоловік ОСОБА_2 пересилав кошти ОСОБА_4, можливо позичав ці кошти. Організацією похорону матері займалась сімя ОСОБА_2 ОСОБА_4 приїхав на похорон матері на своєму автомобілі, Був за кермом, до того моменту востаннє приїздив 6-7 років тому.

Таким чином заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, третьої особи, представника третьої особи та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява за первісним позовом підлягає частковому задоволенню, а в задоволення зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.05.1996 року помер ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ №082630, виданим 08.05.1996 року.

18.01.1990 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області ОСОБА_18, зареєстрований в реєстрі за № 81, згідно якого належну йому на праві особистої власності половину житлового будинку та інших господарських будівель, що знаходиться в с.Холодновідка по вул.Геологів №86, Пустомитівського району, Львівської області заповів своєму синові ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 26.05.1995 року виданого начальником Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконкому Лапаївської сільської ради народних депутатів від 13 квітня 1995р. № 70, ОСОБА_5 належав жилий будинок з приналежними до нього будівлями, який розташований в с.Холодновідка, Пустомитівського району по вул. Геологів № 86.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ № 043999, виданого 03.04.1996 року Лапаївською сільською радою народних депутатів, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 27 на підставі рішення Лапаївської сільської ради народних депутатів від 15.06.1995 року № 44, ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,2486 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Згідно приписів ст.548 Цивільного кодексу Української РСР (що діяв на момент смерті спадкодавця), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР, котрий діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що згідно ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР до спадкоємців першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 належать :

ОСОБА_4 син - факт родинних відносин першої лінії споріднення підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-АВ № 355700 виданим 06.07.1971 року.

ОСОБА_2 - син ОСОБА_5 - факт родинних відносин першої лінії споріднення стверджується свідоцтвом про народження серії І-УР № 814078 виданим 25.08.1959 року.

ОСОБА_6 дружина факт родинних відносин першої лінії споріднення стверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00017783751 від 15.03.2017 року, копією актового запису про шлюб № 46 від 02.11.1954 року.

ОСОБА_5 син факт родинних відносин першої лінії споріднення сторонами в судовому засіданні визнаний, згідно ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

19.07.2002 року ОСОБА_2 звернувся до Пустомитівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_5, в якій зазначено, що спадкоємець просить видати йому відповідно до ст. 560 ЦК України свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно за законом та інших спадкоємців, передбачених ст.529, 531 ЦК України немає.

19.07.2002 року ОСОБА_6 звернулась до Пустомитівської державної нотаріальної контори із заявою в якій зазначено, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини нею пропущений, на спадщину не претендує та вказано, що зміст ст. 22 КпШСУ їй розяснено, на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не претендує.

19.07.2002 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 видано свідоцтво про право на спадщину за законом серія АЕК № 836447, зареєстроване в реєстрі за № 1865, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_5, є син ОСОБА_2 та спадковим майном є житловий будинок за адресою вул. Геологів, 86, с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області та земельна ділянка площею 0, 2486 га, яка розташована на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Відповідно до приписів ст. 553 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983р. відмова від спадщини на користь інших закликаних до спадкування спадкоємців допускається лише протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Після закінчення цього строку не може бути збільшена частка у спадщині з тих підстав, що хто-небудь з

спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, вправі передати право на все або на частину одержаного за спадщиною майна іншому спадкоємцеві на підставі загальноцивільних угод-договорів купівлі-продажу, дарування, міни. Розяснення аналогічного змісту подано в п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Судом встановлено, що заява ОСОБА_6 від 19.07.2002 року про відмову від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 подана з пропуском шести місячного строку з дня відкриття спадщини.

Згідно довідки № 955 від 10.06.2002 року виданої Лапаївською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, проживали разом з ОСОБА_5, тобто в розмінні ст. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, що також стверджується показами свідків.

Враховуючи вищенаведене, те що, ОСОБА_6 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не відмовилась від спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5, фактично вступила в управління спадковим майном, тому слід вважати, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року (який діяв на момент виникнення даних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України, 1992 року (який діяв на момент приватизації земельної ділянки)при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно правової позиції Верховного суду України від 16.12.2015 року у справі № 6-2710цс15 земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю. Разом з тим, виходячи зі статті 30 ЗК України 1992 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими обєктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.

З довідки № 955 від 10.06.2002р., виданої Лапаївською сільською радою вбачається, що за ОСОБА_5 числиться житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами, який знаходиться в с. Холодновідка, Пустомиівського району, Львівської області по вул.Б.Хмельницького, 2 ( в минулому вул.Геологів, 86). В довідці-характеристиці №69970, виданої 24.04.2002року Львівським ОДК Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки вказано рік побудови будинку 1988 рік.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належали на праві спільної сумісної власності подружжя житловий будинок за адресою вул. Б. Хмельницького, 2, (вул. Геологів, 86) с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області та земельна ділянка площею 0, 2486 га, яка розташована на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, оскільки житловий будинок збудований за час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у шлюбі на земельній ділянці 0, 2486 га, яка розташована на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Тому виходячи з того, що частки в спільній сумісній власності є рівними, то 1/2 частка вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки належить ОСОБА_6.

Розпорядження власністю у спосіб відмови від такої шляхом подання заяви до нотаріуса про відмову від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя ЦК УРСР чи іншими чинними на той час нормативними актами не передбачено, а відтак така відмова не може мати правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5, які прийняли спадщину є його син ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_6.

Тому враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки житлового будинку за адресою вул. Б. Хмельницького, 2, (вул. Геологів, 86) с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області та 1/4 частки земельної ділянки площею 0, 2486 га, яка розташована на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

При визнанні недійсним в частині свідоцтва про право на спадщину , яке являється правовстановлюючим документом на нерухоме майно, підлягає скасуванню і реєстраційне посвідчення, яке було видане на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Тому суд вважає, свідоцтво про право на спадщину за законом серія АЕК № 836447, видане 19.07.2002 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 зареєстроване в реєстрі за № 1865 видане в порушення норм закону, тому позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом серія АЕК № 836447, видане 19.07.2002 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 зареєстроване в реєстрі за № 1865 на 3/4 частки спадкового майна, що складається з житлового будинку за адресою вул. Б. Хмельницького, 2, (вул. Геологів, 86) с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області та земельної ділянки площею 0, 2486 га, яка розташована на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та скасування реєстраційного посвідчення серії КММ № 080974 видане 02.09.2002 року Львівським обласним державним Комунальним Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, за реєстровим № 155 на 3/4 частки житлового будинку за адресою вул. Б. Хмельницького, 2, (вул. Геологів, 86) с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсною заяви ОСОБА_6 від 19.07.2002 року про відмову від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 суд вважає, що у задоволенні такої слід відмовити, оскільки така заява подана нотаріусу не є правочином, заява подана з пропуском визначеного законом шестимісячного строку, а тому вказана заява ОСОБА_6 не має правового значення та не свідчить про її відмову від належних їй прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла 03.05.2016 року, що стверджується свідоцтвом про смерть серія І-СГ №440990 виданим повторно 04.08.2016 року.

Відповідно до ч. 1, ч.2, ч. 4ст. 25 ЦК Україниздатність мати цивільні права та обовязки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Визнання права, в даному випадку, визнання спадковим майном частки нерухомого майна, за особою, яка померла суперечить вимогам ст.27-31 ЦПК України, оскільки судом не може вирішуватись питання про визнання права за особою, яка не є стороною процесу та у звязку із смертю не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Тому враховуючи наведене в задоволенні позовної вимоги щодо визнання спадковим майном померлої 03.05.2016 року ОСОБА_6 3/4 частки будинку за адресою: Пустомитівський район, с.Холодновідка, вул.Геологів 86 та 3/4 частки земельної ділянки за адресою: Пустомитівський район, с.Холодновідка, вул.Геологів 86, розташованої на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району (зареєстрована в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №27 від 03.04.1995р.) слід відмовити.

З копії спадкової справи №189/2016 заведеної Пустомитівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулися її діти : 25.07.2016року син ОСОБА_4,23.09.2016року - син ОСОБА_5.

Покликання в судовому засіданні відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, що право на частку в спільному майні подружжя та у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_5, мала ОСОБА_6, а відтак видачею свідоцтва на все майно на імя відповідача, права сина ОСОБА_4 не порушено, спростовуються наступним.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке повязується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (ст..1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його реєстрації.

Так судом встановлено, що ОСОБА_6 належало на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частка будинку за адресою вул. Б. Хмельницького, 2, (вул. Геологів, 86) с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області та 1/2 частка земельної ділянки площею 0, 2486 га, яка розташована на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, та вона прийняла 1/4 частку у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_5, однак ОСОБА_6 не отримала свідоцтва про право на спадщину та відсутній правовстановлюючий документ на частку у спільному майні подружжя.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 Іванівнидо складу спадщини входили усі права та обовязки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тобто 3/4 частки будинку за адресою вул. Б. Хмельницького, 2, (вул. Геологів, 86) с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області та 3/4 частки земельної ділянки площею 0, 2486 га, яка розташована на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Отже отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 в цілому на все майно в порушення норм закону, що унеможливлює здійснення права на спадкування спадкоємцями після смерті ОСОБА_6

Судом встановлено, що право позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4, як спадкоємця за законом після смерті матері ОСОБА_6 порушено видачею свідоцтва про право на спадщину на імя ОСОБА_2 на все майно після смерті батька ОСОБА_5, оскільки це позбавляє його права на спадкування 3/4 частки спадкового майна.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 03.05.2016 року, то в задоволенні такого слід відмовити за необгурунтованістю виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, при вирішенні такої справи необхідно установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи.

Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення відобов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 хворіла, та перебувала на стаціонарному лікуванні в 2009 році з діагнозом ускладнена майже зріла катаракта лівого ока, незріла катаракта правого ока, англіосклероз сітківки обох очей. Супутні захворювання : ІХС, дифузний кардіосклероз, атеросклероз аорти, СН 2 А ст.,варикозна хвороба вен нижніх кінцівок. Проведено оперативне втручання «екстракапсулярна екстракція катаракти з імплантацією задньокамерної ІОЛ на лівому оці. Також ОСОБА_6 хворіла онкологічним захворюванням, а саме Са лівої грудної залози Т4N2Mx, ІІІ ст.., ІІ кл.гр. Деструкція лівої грудної залози, Са право грудної залози СТІСN1-2МІ. З 24.01.2012р. по 05.03.2012р.25.07.2014р. отримала променеву терапію. З 19.06.2016р. по 25.07.2014р. отримала променеву терапію. З 18.03.2015р. по 28.04.2015р. знаходилась на променевому лікуванні в радіологічному відділенні ЛДО РЛДЦ. З 26.10.2015р. по 02.12.2015р. отримала ТГТ . 2016р. продовження хвороби.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 хворіла на онкологічне захворювання з 2012р., протягом останніх 6 місяців свого життя в силу похилого віку (85 років) та хвороби, не могла самостійно забезпечити умови свого проживання, як з приводу лікування, так і щоденного догляду в побуті, потребувала сторонньої допомоги. Такий догляд та допомогу здійснював відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом її син ОСОБА_2, який проживав разом з матірю та члени свої сімї.

Представник позивача покликається на те, що ОСОБА_4 мав можливість утримувати матір за станом здоровя, що стверджується обставинами, що останній міг керувати транспортним засобом, вживав алкогольні напої, коли приїздив в Україну на похорон матері, з експертного рішення № 03391 116 від 04.09.2014р. вбачається, що ОСОБА_4 має постійну роботу працюючи будівельним робітником, та рівень його працездатності становить 82%, однак дані покликання не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 тривалий час не проживав в Україні, а постійно проживав в республіці Болгарії, що підтверджується, картою постійного перебування іноземців в Республіці Болгарія № 720812002, також дана обставина сторонами визнана.

Як вбачається з експертного рішення № 03391 116 від 04.09.2014р., виданого ЕАО «Багатопрофільною лікарнею для активного лікування ОСОБА_7» - ОСОБА_1, територіальною експертною медичною комісією при переосвідуванні встановлено основний діагноз інсулінозалежний цукровий діабет, та діагноз: цукровий діабет 1-го типу; діабетична полінейропатія; діабетична ретинопатія; гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, помірна ступінь, гіпертонічне серце; стан після ішемічного інсульту мозку в басейні правої СМА; лівосторонній латентний геміпарез. Також зазначено анамнез хворого: довгі роки хворіє цукровим діабетом, знаходиться на інсуліновому лікуванні приймає три рази в день 60 Е, ускладнення діабетична полінейропатія; оніміння і поколювання в правому коліні; встановлена діабетична ретинопатія; багато років має високий артеріальний тиск до 180/110 знаходиться на системному лікуванні.

Згідно п.12 експертного рішення ОСОБА_4 являється інвалідом з 26.05.2005 р. До проведення переосвідування ступінь тривало порушеної робото здатності становила 82%, та згідно даного експертного рішення встановлена інвалідність до 01.09.2017р., встановлено крайній відсоток тривалого порушення робото здатності 82 % за загальним захворюванням, та зроблено висновок, що хворий може працювати на своєму місці праці ( будівельний працівник) при дотриманні протипоказань щодо умов праці: важкої фізичної праці, нервово-психічного перенапруження.

З пояснень свідків та відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 вбачається, що він не звертався за будь-якою допомогою щодо догляду за матірю ОСОБА_6, до своїх братів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які тривалий час перебували за межами України.

У своїх поясненнях відповідач підтвердив, що передавав кошти в якості допомоги своєму брату ОСОБА_4, це також підтвердила у своїх показах його дружина ОСОБА_4, яка вказала, що ці кошти надавались ОСОБА_4 можливо в якості позики. Встановлені обставини спростовують покликання позивача на те, що ОСОБА_4 мав можливість матеріально утримувати матір, та що ОСОБА_6, ОСОБА_2 будь-коли звертались за такою допомогою до ОСОБА_4

Як розяснив ВССУ України у своєму листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч. 2 ст. 1259ЦК України.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224ЦК Українимає значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт умисного ухилення ОСОБА_4 від надання допомоги своїй матері ОСОБА_6. Дана обставина не доведена належними та допустимими доказами, а за вимогами ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо клопотання представника відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3про застосування строку позовної давності, оскільки позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 пропустив строк звернення до суду визначений ст. 267 ЦПК України, з підстав, що оскаржувані ним правочини та документи стосувалися прав та інтересів ОСОБА_6, яка знала про них та з ними погоджувалася і за життя не оскаржувала. Натомість ОнякЯрослав Петрович довідався про існування оскаржуваних документів та про право власності ОСОБА_2 у травні 2016 року і до цього часу йому про це не було нічого відомо. А тому клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позивачем за первісним та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 строк звернення до суду не пропущений він дізнався про відсутність спадкового майна після смерті матері ОСОБА_6 в травні 2016 року, а будь-яких доказів з приводу того, що йому було відомо про майнові права матері в інші строкивідповідачем не надано. Оскільки встановлено, що строк звернення позивача до суду не пропущено, тому такий не потребує поновлення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Щодо клопотання представника позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового ОСОБА_4, оскільки він являється інвалідом І групи, то в задоволенні такого слід відмовити, оскільки ним не представлено документів, які підтверджували встановлену групу інвалідності в Україні, що може бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 61, 88, 131, 209-215, 218, 223 ЦПК України, ст. ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року, ст.ст. 533, 548 ЦК УРС України 1863 року, ст. 30 ЗК України 1990 року, ст..ст. 16, 25, 27-31, 1218, 1224, 1296, 1297 ЦК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_4 Петровича- задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія АЕК № 836447, видане 19.07.2002 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 зареєстроване в реєстрі за № 1865 на 3/4 частки спадкового майна, що складається з житлового будинку за адресою вул. Б. Хмельницького, 2, (вул. Геологів, 86) с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області та земельної ділянки площею 0, 2486 га, яка розташована на території Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Скасувати реєстраційне посвідчення серії КММ № 080974 видане 02.09.2002 року Львівським обласним державним Комунальним Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, за реєстровим № 155 на 3/4 частки житлового будинку за адресою вул. Б. Хмельницького, 2, (вул. Геологів, 86) с. Холодновідка, Пустомитівського району, Львівської області.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з моменту проголошення або отримання копії.

СуддяОСОБА_20