Ухвала суду № 65873599, 04.04.2017, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1188/17

УХВАЛА

04 квітня 2017 року суддя Залізничного районного суду м.Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить передати йому у власність нежитлове приміщення, що знаходиться на вул. Хотинська, 2 у м. Львові, загальною площею 126,2 кв.м, яке на праві приватної власності належить ПП «Евекта».

Одночасно в позовній заяві позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул.Хотинська, 2, загальною площею 201,2 кв.м, та призупинити проведення прилюдних торгів з продажу даних приміщень, яке здійснює Залізничний ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області.

У відповідності до вимог ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається із розяснень, даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із розяснень, даних в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року відповідно до частини першої статті 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. У звязку з цим вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні попереднього судового засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення такої ухвали.

Частиною 1 ст.152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Поданий ОСОБА_1 позов мотивований тим, що відповідач директор-власник Приватного підприємства «Евекта» ОСОБА_2 ухиляється від повернення позики, а врегулювати конфлікт в позасудовому порядку відмовляється.

Разом з тим, позивачем не надано суду на виконання ст.10, 60 ЦПК України належних і допустимих доказів на підтвердження того, що майно - нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул.Хотинська, 2, загальною площею 201,2 кв.м, на час подання позову і вирішення питання забезпечення позову належить відповідачу, а подані на підтвердження необхідності забезпечення позову документи, не можуть слугувати належним і достатнім підтвердженням актуальних і достовірних даних про належність відповідачу майна, на яке позивач просить накласти арешт. Крім цього, заявником не обґрунтовано та не наведено доків, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є безпідставною, такою, що не ґрунтується на законі, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст.151-153, 209 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, директора - власника Приватного підприємства «Евекта» ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в пятидений строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Ю.Л. Бориславський