Ухвала суду № 65873395, 05.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/6719/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Бредун Д.С.

Номер провадження 22-ц/778/340/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бабак А.М.

Суддів Спас О.В.

ОСОБА_2

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання кредитного договору неукладеним, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі ПАТ «Енергобанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 23 квітня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 укладено Договір № 08-001644-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA Classic на суму 8000,00 грн., терміном дії до 23 квітня 2013 року.

Згідно з пп. 2.1.1 Договору кредиту передбачено - «Банк відкриває Держателю Картковий рахунок № 26252509190801 в гривнях та випускає кредитну картку типу Visa Classic, а також виконує розрахункове обслуговування Платіжних операцій, здійснених з використанням Кредитної картки, її реквізитів чи без використання Картки».

Згідно з Тарифами за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA» та рішенням щодо затвердження кредитного ліміту на Кредитну карту VISA по позичальнику ОСОБА_3, встановлено відсоткову ставку у розмірі 35% річних.

Пунктом 5.1 вищевказаного договору встановлено, що за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, Банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховую та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому Тарифами. Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений в п.2.6 цього договору. ОСОБА_1 списує нараховані проценти та комісії з Карткового рахунку.

В порушення умов кредитного договору, відповідач не сплачує кредит, відсотки за користування кредитом, штрафні санкції у встановлені договором строку, тому станом на 11 грудня 2015 року загальна сума заборгованості становить 60838,93 грн., яка складається з:

заборгованості за кредитом на суму 16615,76 грн. (в яку включена також заборгованість, нарахована за пунктом 5.1 договору);

заборгованості за нарахованими процентами в сумі 4852,80 грн.;

заборгованості за штрафами за виникнення простроченої заборгованості в сумі 25694,07 грн.;

заборгованості за штрафами за несанкціонований овердрафт (пере ліміт) в сумі 10242,97 грн.;

заборгованості за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) в сумі 3883,33 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованості за договором №08-001644-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA Classic від 23 квітня 2012 року в розмірі 60838,27 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним позовом, у травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Енергобанк» про визнання кредитного договору неукладеним.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що він звертався до ПАТ «Енергобанк» за отриманням кредиту, та підписував відповідні документи, але пластикову картку VISA не отримував, та грошима не користувався, у звязку з чим кредитний договір є неукладеним. Крім того пояснив, що позивачем порушена нормативна процедура видачі кредиту, та належним чином не підтверджено користування ОСОБА_3 грошовими коштами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати неукладеним договір кредиту №08-001644-01 (про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA) від 23 квітня 2012 року.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2016 року позов ПАТ «Енергобанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованості за Договором №08-001644-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA Classic від 23 квітня 2012 року на загальну суму 42037,12 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 16165,76 грн., заборгованість за нарахованими процентами в сумі 4852,80 грн., заборгованість за нарахованими доходами (штраф) на загальну суму 21018,56 грн., а також суму сплачених судових витрат в розмірі 841,60 грн., а всього стягнути 42878,72 грн.

В задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції, не отримавши відповідні докази, які витребував, зробив припущення про отримання ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 8000 гривень 24 квітня 2012 року та зробив припущення, що саме ОСОБА_3 активно ними користувався. Обґрунтовуючи такі твердження суд посилався на надані Банком виписки (т.1 а.с.29-51, 141-228, т.2 а.с.97-144), які не є первинними бухгалтерськими документами, зазначені в них відомості не підтверджені належними первинними бухгалтерськими видатковими та прибутковими документами, які витребувалися та не надані суду. При цьому з жодної виписки (т.1 а.с.29-51, 141-228, т.2 а.с.97-144) на які посилається суд у своєму рішенні не вбачається надання кредиту 24 квітня 2012 року в сумі 8000 грн., як безпідставно зазначає суд у своєму рішенні.

Крім того, судом не з'ясовано всі обставини даної справи. Позивач за первісним позовом не довів своїх позовних вимог про стягнення заборгованості, тому зустрічна позовна заява про визнання договору неукладеним підлягає задоволенню, так як ПАТ «Енергобанк» жодним чином, належними та допустимими доказами не спростував її правове обґрунтування, при тому що ПАТ «Енергобанк» на чисельні ухвали суду не надано доказів надання кредитних коштів в сумі 8000 грн.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ПАТ «Енергобанк» відмовити. Зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Енергобанк» із Заявкою-анкетою на отримання кредитної картки VISA (т. 1 а.с. 23, 96 зворот, 121). До матеріалів заявки-анкети надав завірені особистим підписом копію паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (т.1 а.с.24-26, 97-98, 122-124), та довідку щодо розміру своєї заробітної плати (т.1 а.с.98зв., 125).

23 квітня 2012 року уповноваженою особою Банку прийнято рішення щодо затвердження кредитного ліміту на кредитну картку VISA (т. 1 а.с. 126).

В той же день, 23 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Енергобанк» укладено договір №08-001644-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA Classic (т.1 а.с.8-11, 99зв.-101, 127-130).

За умовами цього договору Банк відкриває Держателю банківський рахунок №26252509190801, випускає пластикову картку VISA Classic, і надає кредит шляхом відкриття відновлювальної Кредитної лінії з розміром кредитного ліміту 8000 грн., строком дії один рік. Крім того договором передбачені штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання Держателем своїх зобовязань перед Банком.

Також пунктом 5.1 вказаного договору встановлено, що за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, Банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховую та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому Тарифами. Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений в п.2.6 цього договору. ОСОБА_1 списує нараховані проценти та комісії з Карткового рахунку.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_3 підписавши договір, тим самим виявив свою згоду з усіма розділами та пунктами договору та зобовязався їх виконувати.

Крім того, ОСОБА_3 підписав невідємні частини вищевказаного договору (п.9.9 договору) Правила користування кредитною карткою «VISA» (т.1 а.с.12-15, 101зв.-103, 131-134), Тарифи за відкриття та обслуговування пакету «Кредитної картки VISA» (т.1 а.с.16, 103зв., 135).

Також, ОСОБА_3 надано «Інформаційний листок умови кредитування по програмі «Кредитна картка VISA» (т.1 а.с.17, 104, 136).

24 квітня 2012 року на банківський рахунок ОСОБА_3 встановлено кредитний ліміт 8000 грн. (т.1 а.с. 105, 138).

Надалі кредитну картку «VISA» виготовлено, та у непошкодженому стані, разом із запечатаним конвертом з ПІН-кодом вручено ОСОБА_3 03 травня 2012 року (т.1 а.с. 104 зворот, 137). Жодного доказу на спростування вказаної обставини, в тому числі клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи підпису, стороною відповідача не надано та не заявлено.

З наданих позивачем ОСОБА_4 по особовим рахункам ОСОБА_3, відповідач активно використовував надану йому кредитну картку «VISA», та користувався грошовими коштами банку. (т.1 а.с.29-51, 141-228, т.2 а.с.97-144).

ОСОБА_3 не виконував свої обовязки за договором кредиту належним чином.

Станом на 11 грудня 2915 року, відповідно до наданого суду розрахунку (а.с.18-22), та ОСОБА_4 по особовому рахунку №26252509190801 (т.1 а.с.29-51, 141-228, т.2 а.с.97-144), сума заборгованості за кредитом становить 60838,27 грн., і складається із:

заборгованості за кредитом на суму 16615,76 грн. (в яку включена також заборгованість, нарахована за пунктом 5.1 договору);

заборгованості за нарахованими процентами в сумі 4852,80 грн.;

заборгованості за штрафами за виникнення простроченої заборгованості в сумі 25694,07 грн.;

заборгованості за штрафами за несанкціонований овердрафт (пере ліміт) в сумі 10242,97 грн.;

заборгованості за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) в сумі 3883,33 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Енергобанк» та стягуючи з відповідача суму кредиту, нарахованих процентів, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконував свої обовязки за договором кредиту належним чином.

Разом з цим, зменшуючи розмір неустойки, суд врахував розмір кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_3, який складав 8000 грн., суму заборгованості яка виникла за кредитним договором, час невиконання відповідачем свого обовязку за кредитним договором, та відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання, що у відповідності з п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року є істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що заяви відповідача ОСОБА_3 про фальшивість доказів (меморіального ордеру і виписок по особовим рахункам) суд розцінює як позицію захисту направлену на ухилення від виконання особою свого цивільно-правового обовязку, оскільки зазначені докази не викликають сумнівів з приводу їх достовірності, є належними і допустимими, узгоджується з іншими матеріалами справи, та не містять ознак підроблення. Крім того ОСОБА_3 з 2012 року і по цей час не звертався до правоохоронних органів щодо вчинення відповідного кримінального правопорушення, а також не повідомляв банку про використання кредитної картки іншою особою, без його на те відома, що прямо передбачалось умовами укладеного договору.

Судова колегія вважає, що висновки суду є вірними. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач ОСОБА_3 підписав договір та тим самим виявив свою згоду з усіма розділами та пунктами договору та зобовязався їх виконувати.

Крім того, ОСОБА_3 підписав невідємні частини вищевказаного договору (п.9.9 договору) Правила користування кредитною карткою «VISA» (т.1 а.с.12-15, 101зв.-103, 131-134), Тарифи за відкриття та обслуговування пакету «Кредитної картки VISA» (т.1 а.с.16, 103зв., 135).

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані норми ст.ст. 526, 530, 1048, 1050 ЦК України, правомірно задоволено позов ПАТ «Енергобанк» про стягнення суми заборгованості за кредитом та процентів та частково задоволено позов про стягнення штрафних санкцій, а також правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги щодо неотримання ОСОБА_3 кредитних коштів в сумі 8000 грн. не містять під собою правового підґрунтя.

Згідно ст. 57-59, 64 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, одержані з дотриманням встановленого законом порядку, а письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Позивачем надані, а судом першої інстанції належним чином перевірені і правильно оцінені такі письмові докази як деталізовані розрахунки заборгованості, в яких відображені нараховані до сплати суми, сплачені кошти, нарахування відсотків, штрафи відповідно до умов кредитного договору.

Вказані розрахунки є документами, які містять відомості про обставини, які мають значення для справи, підтверджують вимоги позивача, що відповідає ст.ст. 57-59, 64 ЦПК України (а.с. 29-51).

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Енергобанк» зазначив в «Інформаційний листок умови кредитування по програмі «Кредитна картка VISA» (т.1 а.с.17, 104, 136) дату 24 квітня 2012 року замість 23 квітня 2012 року, чим порушив вимоги п. 2 ст. 11, п. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 55, 56 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», спростовується матеріалами справи, не ґрунтуються на законі, оскільки є технічною помилкою працівника банку, а також вказана інформація окремо міститься в самому договорі, та додатках до нього (правилах і тарифах), а також, у будь-якому випадку надана позичальнику до початку використання кредитних коштів, тим самим забезпечуючи можливість відмовитись від несприятливих на його думку правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про фальшивість доказів (меморіального ордеру і виписок по особовим рахункам), суд першої інстанції вірно розцінив як позицію захисту направлену на ухилення від виконання особою свого цивільно-правового обовязку, оскільки зазначені докази не викликають сумнівів з приводу їх достовірності, є належними і допустимими, узгоджується з іншими матеріалами справи, та не містять ознак підроблення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 з 2012 року і по цей час не звертався до правоохоронних органів щодо вчинення відповідного кримінального правопорушення, а також не повідомляв банку про використання кредитної картки іншою особою, без його на те відома, що прямо передбачалось умовами укладеного договору, тому його посилання на те, що він не користувався кредитною карткою є безпідставні.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Наданим сторонами доказам і запереченням суд першої інстанції дав належну оцінку у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності

Доводів неотримання кредитних коштів та не укладення кредитного договору відповідач в ході розгляду справи не надав та спростував належними та допустимими доказами їх отримання.

Доводи апеляційної скарги щодо загальної незгоди з розміром заборгованості суперечать вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які зобовязують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами. Жодного доказу на підтвердження своїх доводів відповідач не надав. А в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи досліджувалися судом першої інстанцій. При їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому додаткового правового аналізу не потребують Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди ОСОБА_3 з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

Вирішуючи спір суд першої інстанції врахував правові позиції Верховного Суду України у подібних правовідносинах, а тому посилання апелянта щодо їх неправильного застосування не відповідає дійсності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про задоволення позову, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: