Ухвала суду № 65873302, 05.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/8305/16-ц Головуючий у 1 інстанції Добрєв М.В.

Номер провадження 22-ц/778/1471/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «БАНК КАМБІО», третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_6 про захист прав споживачів та стягнення суми депозиту,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 січня 2017 року позовну заяву залишено без руху оскільки вона не відповідав вимогам, встановленим ст. 119-121 ЦПК України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2017 року позовну заяву визнано неподаною, та повернуто заявникові.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що суддя залишив позовну заяву без руху ухвалою від 03.01.2017 року, з порушенням встановленого порядку, так як визначений ст.ст. 119, 120, 121 ЦПК України порядок здійснення процесуальних дій передбачає можливість їх вчинення з застосуванням відповідних наслідків лише за наявності чітко визначених підстав.

Судом зазначено що позивач не сплатив суму судового збору 1% від заявленої суми заборгованості, але не менш ніж 551,20 грн., та не більше 6890 грн., при цьому він не надав суду підтвердження того,що він звільнений від сплати судового збору згідно переліку підстав, вказаних в ст.ст.3,5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки згідно змін до даного закону № 629-VIII від 16.07.2015р. та № 670- VIII від 03.09.2015р., заяви про захист прав споживачів виключені з переліку позовів, по яких особи звільнені від сплати судового збору. Також, позивачем не надано документів на підтвердження того, що він належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом.

На виконання вимог ухвали від 03.01.2017 року позивач надав суду заяву про усунення недоліків.

24 січня 2017 року суддя постановив ухвалу, в якій вказав, що позивачем у визначений строк недоліки не усунуті, тому суддя дійшов висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

Проте, з такими висновками не можна частково погодитись.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" споживачі не включені до переліку категорій осіб, звільнених від сплати судового збору.

Оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України "Про судовий збір", то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

За змістом змін до статті 5 Закону України "Про судовий збір", які прийняті пізніше, ніж Закон України "Про захист прав споживачів", убачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання заявника на положення Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути взяті до уваги.ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", яка гарантує таке звільнення.

Тому в цій частині суд прийшов до вірного висновку, який ґрунтується на позиціях Верховного Суду України викладених в ухвалах від 02.02.2017 року, 23.03.2017 року, 22.03.2017 року та інших, про необхідність сплати споживачем судового збору.

Однак, залишаючи без руху позов в своїй ухвалі суд не зазначив ні конкретний розмір судового збору, ні рахунок на який цей збір повинен бути сплачений.

За встановлених обставин колегія вважає, що висновок суду про наявність достатніх підстав для повернення в порядку ч. 2 ст. 121 ЦПК України позовної заяви ОСОБА_5, у зв'язку з не усуненням недоліків заяви є передчасним.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2017 року у даній справі скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції на повторний розгляд процесуального питання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: