Ухвала суду № 65872858, 10.04.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

4-с/760/50/17

760/21513/16-ц

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши скаргу ОСОБА_3 на рішення та дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, в якій просить суд зупинити реалізацію арештованого майна по зведеному виконавчому провадженню №35663196, а саме 1/3 частини 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4; скасувати постанову державного виконавця Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Кеди В.І, про призначення експерта (ОСОБА_6) від 06.10.2016; зобов'язати Бахмацький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винести нову постанову про призначення експерта для оцінки арештованого майна та доручити її проведення експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (ідентифікаційний код 02883096).

Ухвалою суду від 15 грудня 2016 року позовну заяву було залишено без руху. Так, судом акцентована увага позивача на необхідності приведення скарги у відповідність до вимог ст. ст. 119-120 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, містити відомості, перелічені в п.п. 3-5 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» (на даний час - ч. 7 ст. 82 даного Закону).

В разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону N 606-XIV, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Як вбачається з доданих до скарги документів, а саме постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, яку оскаржує заявник, остання датована 06.10.2016. Зі скаргою заявник звернувся до суду 13.12.2016. Підставою звернення до суду зі скаргою з боку заявника, який є боржником у зведеному виконавчому провадженні №35663196, є незгода з постановою державного виконавця в частині саме визначення конкретного суб'єкта оціночної діяльності, а також результатів проведеної ним оцінки.

Проте, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження факту його звернення до державного виконавця з запереченнями щодо проведеної оцінки, призначення державним виконавцем рецензування звіту про оцінку майна, в разі незгоди з якою заявник, як боржник у справі, має законні підстави для звернення до суду, виходячи з порядку встанволеного положеннями ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного до даних правовідносин). А тому, враховуючи мотиви викладені заявником в скарзі, йому необхідно надати суду докази виконання положень ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», із зазначенням часового проміжку його звернень до державного виконавця, з метою визначення судом обставин щодо вчасного звернення заявника до суду і вирішення питання про необхідність поновлення строків або відмову в такому поновленні.

Крім того, в порушення імперативних вимог ст. 383 ЦПК України заявником не зазначено суб'єкт оскарження, якому відповідно, в разі прийняття рішення про відкриття провадження у справі, суд повинен буде надіслати копію скарги з додатками до неї, і якій відповідно повинен буде надати суду свої заперечення та докази, в порядку принципу змагальності.

Як вбачається з матеріалів скарги заявник посилається на не виконання деражвним виконавцем вимог ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області, залишеної в силі Апеляційним судом Чергінівської області. Проте, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження факту існування тих рішень судів першої та апеляційної інстанції на які він посилається в якості доказів у справі. Також, суд звертає увагу заявника на те що його посилання про знаходження рішень судів, на якій він посилається, в загальному доступі, а саме в єдиному державному реєстрі судових рішень, не може бути прийнято судом як обгрунтування їх не подання суду, оскільки інформація яка міститься в цій базі не дозволяє суду ідентифікувати учасників процессу через конфіденційність цієї інформації та відповідно її закритість для доступу, а тому це позбавляє суд можливості надати їм повному та всебічну оцінку в якості доказів у справі.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

На підставі вищевикладеного заявнику необхідно привести свою скаргу у відповідність до вимог чинного законодавства, зокрема в частині позовних вимог з якими він звертається до суду.

Дана скарга не відповідає вказаним вимогам.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення 05 січня 2017 року позивач скаржник отримав вказану ухвалу, однак до цього часу ним недоліки не усунуто.

Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначені судом недоліки, в строк не були усунені, відтак скарга вважається неподаною і належить поверненню скарникові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на рішення та дії державного виконавця, - визнати неподаною та повернути позивачу.

Роз'яснити скаржникові, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення .

Ухвала можу бути оскаржена через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.С. Кицюк