Рішення № 65872123, 04.04.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4781/16-ц

2/310/127/17

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2017 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді Черткової Н.І., при секретарі судового засідання - Димовій Л.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача міського голови міста ОСОБА_3 ОСОБА_4- ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_3 міської ради - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Бердянську ОСОБА_4, ОСОБА_3 міської ради про визнання незаконним та скасування розпоряджень ОСОБА_3 міського голови про оголошення догани, про звільнення та стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідачів про визнання незаконними та скасування розпоряджень міського голови про оголошення догани, звільнення та стягнення заробітної плати. При подальшому розгляді справи позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини. Позивач вказав, що він 30.12.2011 року був призначений на посаду директора комунального підприємства «ОСОБА_7 спорту» ОСОБА_3 міської ради згідно розпорядження міського голови №658-р

Того ж дня, 30 грудня 2011 року, між ним та ОСОБА_3 міською радою в особі ОСОБА_3 міського голови ОСОБА_8 було укладено контракт наймання директора комунального підприємства.

В момент укладення контракту борги цього комунального підприємства складали біля 180 000 грн., на теперішній час на підприємстві прибуток перевищує 150 000 грн., тобто, фінансові показники підприємства значно покращилися.

З 05 березня 2015 року по 05 березня 2016 року позивач проходив службу в лавах Військових сил України у зв'язку з мобілізацією на особливий період. Під час проходження його служби обов'язки директора комунального підприємства ОСОБА_3 міської ради «ОСОБА_7 спорту» виконувала ОСОБА_9, з правом підписання фінансової і юридичної документації. За весь цей період фінансові та інші показники підприємства не погіршилися.

Розпорядженням міського голови від 14 червня 2016 року №240-р «Про оголошення догани ОСОБА_1» у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків позивачу було оголошено догану, яку він вважає винесеною незаконно, без достатніх для цього фактичних і правових підстав:

формально, розпорядження ОСОБА_3 міського голови від 14 червня 2016 року №240-р базувалося на інформації з службової записки заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_10, пояснення директора комунального підприємства ОСОБА_3 міської ради «ОСОБА_7 спорту» ОСОБА_1

Службовою запискою від 23.05.2016р. вих. № 543, адресованою на ім'я міського голови ОСОБА_4, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_10 повідомила, що директор КП «ОСОБА_7 спорту» ОСОБА_1, при оформленні своєї щорічної відпустки не виконав вимоги п. 3.13 Контракту, укладеного між ним та ОСОБА_3 міською радою, а саме визначив наказом виконувача обов'язки директора підприємства без рішення уповноваженої особи роботодавця та просила вирішити питання щодо відібрання пояснень від ОСОБА_1 з цього приводу. Таке пояснення було надано. В поясненні позивач вказав, що з його боку не було порушення п. 3.13 Контракту, а сама позиція заступника міського голови ОСОБА_10 порушує і Закон України «Про відпустки» і контракт, якщо вона вважає себе уповноваженою особою роботодавця і суперечить позиції ОСОБА_3 міського голови ОСОБА_4, який заяву позивача про надання відпустки затвердив, а отже й тим самим надав право на призначення виконуючого обов'язки директора підприємства на свій розсуд.

Позивач вказав, що сам факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку відсутній, виходячи з наступного:

12.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови ОСОБА_4 із заявою, в якій просив надати йому чергову тарифну відпустку з 16.05.2016 року по 09.06.2016р. (24 календарні дні).

12.05.2016 року міським головою було узгоджено час і порядок використання позивачем чергової щорічної відпустки, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_4

Відповідно до пункту 3.13 контракту на період відсутності директора (у зв'язку з його відпусткою, хворобою, тимчасовою непрацездатністю, тощо) його обов'язки виконує особа, уповноважена на це наказом директора за рішенням уповноваженої особи роботодавця. 13.05.2016 року в приймальні міського голови секретарем міського голови ОСОБА_1 була віддана його заява про надання відпустки від 12.05.2016 року без рішення щодо призначення виконуючого його обов'язки на час його відпустки, про що свідчить резолюція міського голови ОСОБА_4 на його заяві «Вк. Підготуйте розпорядження 12.05.2016 року».

13.05.2016 року позивачем було видано наказ №13 «Про тарифну відпустку» про відбуття у чергову тарифну відпустку тривалістю 24 календарних днів (за період 30.12.2011р. -29.12.2012р.) з 16.05.2016 р. по 09.06.2016р.. з виходом на роботу 10.06.2016р. Одночасно, пунктом 2 цього наказу виконання обов'язків директора покладено на заступника директора з АГР ОСОБА_9

Одночасне покладення обов'язків при відбутті посадової особи у чергову тарифну відпустку відповідає загальному змісту законодавства України в сфері регулювання трудових відносин та забезпечує високоефективну та надійну роботу підприємства. Слід зауважити, що пунктом 3.1.1 контракту на директора покладено обов'язок забезпечувати високоефективну і надійну роботу підприємства.

Відтак, у зв'язку з тим, що при узгодженні роботодавцем надання позивачу чергової тарифної відпустки не було прийнято рішення про особу, яка повинна виконувати його обов'язки, дія забезпечення належного виконання обов'язків, покладених на директора пунктами 3.1-3.8 контракту, позивачем було вирішено покласти виконання своїх обов'язків на заступника директора з АГР ОСОБА_9 Розпорядженням міського голови від 22 червня 2016 року №251-р «Про припинення контракту та звільнення з посади», з позивачем ОСОБА_1 був достроково припинений контракт найму від 30.12.2011 року та звільнено з посади директора Комунального підприємства «ОСОБА_7 спорту» ОСОБА_3 міської ради з 23.06.2016 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (контрактом) (за невиконання п. 3.13 контракту, за недотримання загальновизнаних етичних норм поведінки у стосунках з депутатами міської ради, невиконання п. 3.2. контракту).

Як і попереднє розпорядження про оголошення догани це розпорядження протиправне неконкретне, містить загальні фрази та не посилається на конкретні положення контакту, які можуть бути застосовані при його розірванні до закінчення строку дії контракту.

Пункт 6.4. контракту, на який посилається відповідач 1, містить 12 причин і дійсно контракт може бути припинений достроково. Жодна з цих підстав не наведена в розпорядженні міського голови від 22 червня 2016 року №251-р «Про дострокове припинення контракту та звільнення з посади», а отже пункт 6.4 - не може бути застосований.

В судовому засіданні позивач та його представник, підтримали вимоги, викладені в позовній заяві. Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради в судовому засіданні позов не визнав. Представник відповідача міського голови ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав, що немає підстав для задоволення позову. Суд, заслухав сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно розпорядження міського голови від 30 грудня 2011 року № 658 ОСОБА_1 був призначений на посаду директора комунального підприємства «ОСОБА_7 палац спорту» ОСОБА_3 міської ради та з ним був укладений контракт найму з 30.12.2011 року по 29.12.2016 року. Відповідно до контракту, укладеного ОСОБА_3 міською радою в особі міського голови з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку про наймання директора комунальної установи від 30 грудня 2011 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора комунального підприємства «ОСОБА_7 палац спорту» ОСОБА_3 міської ради на термін з 30.12.2011 року до 29.12.2016 року. Відповідно до розпорядження міського голови № 240 р від 14 червня 2016 року ОСОБА_1 було оголошено догану у зв»язку з неналежним виконанням своїх посадових обов»язків. Підставою для оголошення догани ОСОБА_1 відповідно до розпорядження № 240-р стала службова записка заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_10, пояснення директора комунального підприємства «ОСОБА_7 палац спорту» ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_1

Відповідно до службової записки заступника міського голови ОСОБА_10, адресованої міському голові ОСОБА_4 від 23.05.2016 року за № 543, директор КП «ОСОБА_7 палац спорту» БМР ОСОБА_1 при оформленні своєї щорічної відпустки не виконав вимоги п.3.13 контракту, укладеного між ним та ОСОБА_3 міською радою, а саме визначив наказом виконувача обов»язки директора підприємства без рішення уповноваженої особи роботодавця.

Згідно письмових пояснень директора КП «ОСОБА_7 палац спорту» БМР ОСОБА_1, надісланих на адресу міського голови ОСОБА_4 від 25.06.2016 року № 59 , ОСОБА_1 була подана письмова заява від 12.05.2016 року на ім»я міського голови про надання йому щорічної відпустки.

13.05.2016 року секретар міського голови повідомила ОСОБА_1, що заява підписана та запропонувала забрати її в приймальні міського голови. У той же день заяву було забрано і передано на підприємство. У зв»язку з тим, що до заяви не було додано службової записки від уповноваженої особи роботодавця - заступника міського голови ОСОБА_10 про рішення уповноваженої особи роботодавця щодо надання кандидатури виконувача обов»язків директора підприємства, ОСОБА_1 був виданий наказ по підприємству № 13 від 13.05.2016 року «Про тарифну відпустку та покладання обов»язків».

Відповідно до заяви від 12.05.2016 року на ім»я міського голови ОСОБА_4 від директора КП «ОСОБА_7 палац спорту» ОСОБА_1 про надання чергової тарифної відпустки з 16.05.2016 року по 09.06.2016 року є резолюція на заяві з підписом міського голови «Вк. підготувати розпорядження», що підтверджує узгодженість відпустки ОСОБА_1 з міським головою.

Відповідно до звернення ОСОБА_10 від 14.06.2016 року за № 662 на ім»я міського голови - вказано, що директором комунального підприємства « ОСОБА_7 палац спорту» ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_1 її не було повідомлено про його намір скористатися правом щорічної відпустки у 2016 році.

Згідно наказу від 13.05.2016 року № 13 ОСОБА_1 відбув у чергову тарифну відпустку тривалістю 24 календарних днів з 16.05.2016 року по 09.06.2016 року, станом до роботи 10.06.2016 року. Під час відпустки виконання його обов»язків покласти на заступника директора з АГР ОСОБА_9

Встановлено, що підставою розпорядження № 240 р від 14.06.2016 року про оголошення догани ОСОБА_1, було порушення ним, саме так вказано в розпорядженні п.п. 3.13, 5.6. контракту наймання директора комунального підприємства від 30.12.2011 року, ст. 87 Статуту територіальної громади, ст. 42 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до пункту 3.13 контракту на період відсутності директора (у зв'язку з його відпусткою, хворобою, тимчасовою непрацездатністю, тощо) його обов'язки виконує особа, уповноважена на це наказом директора за рішенням уповноваженої особи роботодавця.

Відтак, цим пунктом контракту не встановлювалися посадові, трудові обов'язки саме директора, а лише, зазначено, що на період відсутності директора його обов»язки виконує особа, уповноважена на це наказом директора за рішенням уповноваженої особи роботодавця.

Цей пункт контракту викладений саме, в розділі прав директора, в якому зазначалися права та обов»язки сторін- директора, з одного боку та ОСОБА_3 міської ради, з іншого боку.

Сам порядок прийняття вищевказаного рішення уповноваженою особою роботодавця не регламентований, позивач поставив до відома про свою відпустку саме посадову особу, яка діє від імені ОСОБА_3 міської ради сторони контракту міського голову і узгодив з ним свою відпустку, рішення уповноваженою особою роботодавця стосовно особи, яка повинна виконувати обов»язки директора на період його відпустки не приймалося.

Відсутність такого рішення роботодавця підтверджується резолюцією міського голови на заяві ОСОБА_1 про надання відпустки, а також даними вхідної реєстрації пошти КП «ОСОБА_7 палац спорту», відповідно до яких з 12.05.2016 року по 16.06.2016 року ніяких службових розпоряджень службових, тощо з рішенням про призначення певної особи виконуючим обов'язки директора підприємства не надходило. Слід зауважити, що і після 16.06.2016 року таке рішення до підприємства не надходило.

Зазначений в преамбулі оскаржуваного розпорядження пункт 5.6 контракту визначає, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та дійсного контракту. Тобто, цей пункт контракту містить лише загальні положення щодо відповідальності сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України догана і звільнення - це дисциплінарні стягнення, які може бути застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення в строки та в порядку, встановленому статтями 148 - 149 цього ж Кодексу.

Виходячи із загальних засад притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, особа повинна нести передбачену законом відповідальність за винні конкретні дії.

Згідно ст.149 КзПП України стягнення оголошується в наказі ( розпорядженні).

Ст. 148 КзПП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Днем виявлення проступку є день, коли про нього дізналася посадова особа, яка має право на застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно перебіг зазначеного терміну розпочинається, коли проступок виявлено посадовою особою, до обов»язків, якої входить контроль за додержанням трудової дисципліни, а не тільки керівником установи чи підприємства. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії) , але і встановлення працівника, який порушив трудові обов»язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв»язку між правопорушенням та шкідливими наслідками вини працівника.

Стягнення може бути накладено на працівника лише у випадках порушення ним трудової дисципліни. При чому характер цього порушення визначає вид дисциплінарного стягнення ( чи це наказ про звільнення, чи це наказ про оголошення догани) обов»язково має бути зазначено в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Наказ про застосування дисциплінарного стягнення повинен обов»язково мати нормативне обґрунтування, тобто роботодавець повинен зазначити статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативного акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

В оскаржуваному розпорядженні № 240-р від 14.06.2016 року, як вже зазначалося судом є посилання тільки на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні», статут територіальної громади, а позивач не є посадовою особою органу місцевого самоврядування, і правовідносини між ним, як директором комунального підприємства та відповідною радою в особі міського голови врегульовані КзПП України.

Відповідно до посадової інструкції заступника директора з АГР від 01.09.2014 року, на період відпустки чи тимчасової непрацездатності директора палацу спорту його обов»язки можуть бути покладені на заступника директора з адміністративно-господарської частини. Тимчасове виконання обов»язків у таких випадках здійснюється на підставі наказу директора, виданого з дотриманням вимог законодавства про працю.

Отже, позивач, видаючи наказ про покладання обов»язків директора на час своєї відпустки на свого заступника ОСОБА_9 діяв в межах посадової інструкції і у відповідності до вимог трудового законодавства.

П.п.3.13 контракту, на який також є посилання в оскаржуваному розпорядженні передбачає, що на період відпустки директора його обов»язки виконує особа, уповноважена на це наказом директора за рішенням уповноваженої особи роботодавця.

Порядок отримання цього рішення контрактом не закріплений, директор звернувся з заявою до міського голови, отримав згоду на відпустку, інших вказівок у вигляді отримання рішення уповноваженої особи роботодавця на погодження кандидатури виконуючого директора на період його відпустки не отримав і діяв у відповідності до посадової інструкції.

Із тексту оскаржуваного розпорядження вбачається, що в ньому не конкретизовано який саме проступок вчинив ОСОБА_1, не вказується дата вчинення проступку, немає посилання на акти локального нормотворення, а саме трудові обов»язки позивача, на підставі яких працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Нормами ст. 149 КЗпП України, якими передбачений порядок застосування дисциплінарних стягнень зазначено, при застосуванні дисциплінарного стягнення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган при обранні виду стягнення повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

При винесенні розпорядження № 240-р від 14 червня 2016 року про оголошення догани ОСОБА_1 у зв»язку із неналежним виконанням своїх посадових обов»язків міським головою не були дотримані вимоги трудового законодавства, передбачені ст.ст. 147-149 КЗпП України і в ході судового розгляду не було встановлено, що позивачем було допущено порушення трудової дисципліни, яке є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Тому розпорядження № 240-р від 14 червня 2016 року міського голови про оголошення догани ОСОБА_1 є незаконним і підлягаючим скасуванню.

Відповідно до розпорядження міського голови № 251-р від 22 червня 2016 року-про припинення контракту та звільнення з посади - був достроково припинений контракт найму від 30.11.2016 року та звільнений з посади директора комунального підприємства « ОСОБА_7 палац спорту» ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_1 з 23.06.2016 року за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором ( контрактом), за невиконання п.313 контракту, за недотримання загальновизнаних етичних норм поведінки у стосунках з депутатами міської ради, невиконання п. 3.2. контракту, п.3 ст. 40 КЗпП України.

Для звільнення працівника за порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівником було скоєно конкретний дисциплінарний проступок, тобто допущено невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання обов'язків було протиправним та винним, мало систематичний характер, за попередні порушення трудової дисципліни до працівника застосовувались заходи дисциплінарного і громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але це не дало позитивних наслідків, тому подальше залишення такого працівника на роботі суперечить інтересам виробництва.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови № 9 від 06.11. 1992 року роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувались вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили чинності за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовано до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11. 1992 р.). Аналізуючи норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови:

1. Належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або не належного виконання працівником трудових обов'язків;

2.Порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку (звільнення за порушення громадських обов'язків наприклад, нез'явлення на збори чи небажання вступити до профспілкової організації не допускається);

3. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

4. Невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);

5. До працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;

6.З моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП).

Однією з вимог чинного законодавства є, належним чином зафіксований, факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. В цьому разі доцільно відібрати пояснення від порушника щодо кожного факту такого невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків.

Для застосування цієї підстави для розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов'язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. А, отже, не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання ним обов'язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов'язків, не є порушенням трудової дисципліни і відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП.

Ще однією умовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП є наявність вини працівника (у формі умислу чи необережності).

Принцип вини прямо закріплений у пункті 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 р. № 213, який кваліфікує поведінку працівника, як порушення трудової дисципліни за наявності вини працівника та поширюється на звільнення як один із видів дисциплінарного стягнення (стаття 147 КЗпП), і опосередковано у пункті 3 статті 40 КЗпП (адже звільнення допускається за систематичне невиконання трудових обов'язків за відсутності поважних причин).

Якщо ж наявні поважні причини невиконання працівником його трудових функцій, та. відповідно, вина його відсутня, а отже звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП взагалі проводити не можна. Такими причинами можна вважати невиконання (чи неналежне виконання) працівником його трудових обов'язків внаслідок недостатньої кваліфікації нездужання (навіть якщо воно не підтверджено відповідним документом медичної установі, у стані крайньої необхідності, за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок інших причин, незалежних від волі працівника.

Судом встановлено, що на протязі 2016 року до ОСОБА_1 було застосовано одне дисциплінарне стягнення за неналежне виконання своїх посадових обов»язків, передбачене КЗпП України у вигляді догани відповідно до розпорядження міського голови № 240-р від 14 червня 2016 року.

У зв»язку з тим, що суд визнав це розпорядження незаконним і скасував його на час розгляду справи доказів застосування до ОСОБА_1 других дисциплінарних та громадських стягнень за інші порушення трудових обов»язків відповідачем судові не надано.

Тобто, судом встановлено, відсутність систематичності невиконання позивачем ОСОБА_1 своїх трудових обов»язків, саме з цих підстав його було звільнено відповідно до розпорядження № 251-р від 22.06.2016 року.

Тобто, судом встановлено, що розпорядження міського голови від 22.06.2016 року про дострокове припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства « ОСОБА_7 палац спорту» ОСОБА_3 міської ради за п.3 ст. 40 КзПП України є незаконним і підлягаючим скасуванню.

Дві інші підстави, які вказані в розпорядженні № 251-р від 22 червня 2016 року, такі, як невиконання ОСОБА_1 п.3.2, 6.4 контракту та недотримання ним загальновизнаних етичних правил поведінки не мають в даному випадку правових наслідків для застосування ст. 40 п.3 КЗпП України, оскільки за ці проступки до ОСОБА_1 не були застосовані види дисциплінарного або громадського стягнення, як того вимагає закон, щоб звільнити працівника, саме за систематичне невиконання своїх трудових обов»язків.

Але суд всестороннє та всебічно розглянув справу, задовольняючи дві перші позовні вимоги, суд також взяв до уваги, наступні обставини.

Відповідно до 6.4. Контракту директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою роботодавця до закінчення строку його дії і у випадку, передбаченому п.6.4.7, у випадку ненадання відповідному структурному підрозділу виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради річного фінансового плану підприємства.

Посилання на п.6.4.7 , як підставу винесення розпорядження № 251-р від 22.06.2016 року в розпорядженні відсутнє, але в ході судового розгляду відповідачі посилалися на невиконання відповідачем ОСОБА_1 цього пункту контракту, як ще один дисциплінарний проступок, але за який він не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до доручення міського голови від 14 червня 2016 року № 8 директору комунального підприємства «ОСОБА_7 палац спорту» БМР ОСОБА_1 було запропоновано в строк до 16.06.2016 року надати заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - ОСОБА_10 ряд документів, а саме копію річного фінансового плану підприємства на 2016 рік, копію звіту про виконання показників фінансово-господарської діяльності підприємства за 2015 рік та за 1 квартал 2016 року, копію штатного розпису підприємства та інші документи підприємства. Ненадання цих документів позивачем підтверджено відповідачем такими письмовими доказами, як актом від 17.06.2016 року про невиконання доручення та відмову від надання пояснень.

Ненадання позивачем цих документів, в строк вказаний в дорученні, відповідач вважав також дисциплінарним проступком з боку позивача ОСОБА_1, але заходи дисциплінарного стягнення до нього не застосував, оскільки на той час йому вже було оголошена догану, не взявши до уваги той факт, що позивач у період з 05.03.2015 року відповідно до розпорядження міського голови від 12.03.2015 року був увільнений від роботи на період військової служби у зв»язку із мобілізацією на особливий період з 05.03.2015 року , але не більше року, тобто до 05.03.2016 року і розпорядженням міського голови від 13.03.2015 року виконання обов»язків директора комунального підприємства ОСОБА_3 міської ради « ОСОБА_7 палац спорту» були покладені на заступника директора ОСОБА_9, а всі поточні документи, у тому разі і фінансові плани на наступний рік готуються в поточному році.

Останньою підставою винесення міським головою розпорядження № 251-р від 22.06.2016 року було недотримання ОСОБА_1 загальновизнаних етичних норм поведінки у стосунках з депутатами міської ради, а саме звернення депутатів міської ради ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 09.06.2016 року, в яких зазначалося, що 09.06.2016 року на урочистому відкритті другого Всеукраїнського чемпіонату з вільної боротьби, що проходив у ОСОБА_7 палаці спорту, ОСОБА_1 почав поводити себе неадекватно, по-хамськи по відношенню до депутатів міської ради, образливо ставився до присутніх, намагався силоміць виштовхнути депутатів із приміщення комунального підприємства, застосував нецензурні висловлювання на їх адресу.

Судом був опитаний ряд свідків, як за клопотанням позивача, так і відповідачів, їх показання носили суперечливий характер, але жодний із свідків не чув образливих висловлювань в бік депутатів з боку ОСОБА_1, чи якихось зіткнень, чули словесний конфлікт між ОСОБА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, урочистий міський захід відбувся, ніяких негативних наслідків на дітей та батьків, які були присутні на цьому заході цей конфлікт не мав. Судом встановлено, що ніяких дисциплінарних чи громадських стягнень за цей проступок до ОСОБА_1 також застосовано не було. Відповідач посилається на те, що п.6.4.1. контракту, укладеного між сторонами, директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативи роботодавця до закінчення строку його дії у разу порушення директором чинного законодавства України, в результаті чого для підприємства настали або можуть настати значні негативні наслідки, в тому разі і шкода авторитету, що в даному випадку вбачали депутати міської ради, але в оскаржуваному розпорядженні не вказана така підстава його винесення, як п.6.4.1 контракту, а саме підставою звільнення позивача ОСОБА_1М відповідно до розпорядження № 251-р від 22.06.2016 року є п.3 ст. 40 КзПП України, систематичне невиконання трудових обов»язків, чого не було встановлено судом в ході судового розгляду. Слід також зазначити, що контрактом, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 міською радою від 30.12.2011 року, передбачені підстави дострокового припинення контракту за ініціативою роботодавця, про що зазначається в п.6.4. цього контракту, на що є посилання в преамбулі оскаржуваного розпорядження № 251-р від 22.06.2016 року, але жодна із підстав, передбачених підпунктами 6.4.1-6.4.12 про дострокове розірвання контракту, не вказана в оскаржуваному розпорядженні, як підстава, його дострокового розірвання.

Відповідачем також при звільненні позивача і достроковому розірванні контракту був порушений п.6.5, який передбачає попередження про його дострокове розірвання за два тижні, що не було зроблено відповідачем.

Письмові докази, надані відповідачами, а саме - акти перевірки додержання суб»єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов»язкове державне соціальне страхування , проведені Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області у виконавчому комітеті ОСОБА_3 міської ради, які на думку відповідачів підтверджує відсутність порушень трудового законодавства з боку відповідачів, суд оцінив в сукупності із іншими доказами по справі, вважав здобуті докази більш переконливими і такими , що не спростовують ці письмові докази.

Доводи представника відповідача - ОСОБА_3 міського голови ОСОБА_4 про те, що в позовних вимогах про оскарження розпорядження № 251 р від 22.06.2016 року про дострокове припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 із займаної посади він не є належним відповідачем, оскільки це розпорядження підписано особисто не ОСОБА_4, а особою, яка на той час виконувала обов»язки міського голови- Холодом О.О., суд не бере до уваги, оскільки позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ОСОБА_3 міською радою, посадовою особою, яка діє від імені ради є міський голова, на час винесення розпорядження № 251 від 22.06.2016 року, від імені міського голови діяв в межах його компетенції, з правом підпису міського голови, саме ОСОБА_13, особа, яка тимчасово виконувала обов»язки міського голови і діяла від його імені, в межах його компетенції і тому немає підстав вважати, що міський голова ОСОБА_4, є неналежним відповідачем в даній справі, в частині оскарження розпорядження № 251-р від 22.06.2016 року.

Відповідно до ч.42 п.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» особою, яка підписує від імені селищної, сільської, міської ради, є відповідно селищний, сільський, міський голова.

Не притягнення ОСОБА_13 до участі в розгляді даної цивільної справи у відповідності до вимог ст. 35 ЦПК України, не є порушенням його прав та обов»язків , тому що він діяв від імені посадової особи ОСОБА_3 міської ради, які і є відповідачами у справі і дане рішення не вплине на його права та обов"язки.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 обіймав посаду директора КП « ОСОБА_7 палац спорту» , яка хоча і вимагає укладання контракту з ОСОБА_3 міською радою в особі ОСОБА_3 міського голови, проте передбачає отримання заробітної плати безпосередньо від комунального підприємства, а не з місцевого бюджету, тому належним відповідачем по цим вимогам повинно бути комунальне підприємство « ОСОБА_7 палац спорту».

Але позивач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 33 ЦПК України про залучення до участі в справі в якості співвідповідача КП «ОСОБА_7 палац спорту», тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, оскільки вони заявлені не до належних відповідачів.

На підставі ст.ст. 21,40,74,79-80,147, 148, 149,150,232-233,235 КЗпП України, ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та керуючись ст. ст.10,60,61,212-215 ЦПК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до міського голови м. Бердянську ОСОБА_4, ОСОБА_3 міської ради про визнання незаконним та скасування розпоряджень ОСОБА_3 міського голови про оголошення догани, про звільнення та стягнення заробітної плати,- задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 міського голови ОСОБА_4 № 240-р від 14.06.2016 року «Про оголошення догани ОСОБА_1М.». Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 міського голови ОСОБА_4 № 251-р від 22 червня 2016 року «Про припинення контракту та звільнення з посади ОСОБА_1М.». Стягнути з міського голови міста ОСОБА_3 ОСОБА_4 на користь Державної судової адміністрації України ( ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106)судовий збір у розмірі 551 (п»ятсот п»ятдесят одну гривню), 20 коп. Стягнути з ОСОБА_3 міської ради на користь Державної судової адміністрації України ( ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106)судовий збір у розмірі 551 (п»ятсот п»ятдесят одну гривню), 20 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: