Рішення № 65871351, 03.04.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження №2/243/686/2017

Справа № 243/12053/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Гуменному М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Словянськ, Донецької області) цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 31 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 204744-cred за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 10000 Доларів США на термін до 22 січня 2010 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно із кредитним договором. Відповідно до договору, у випадках порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобовязання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № 204744-cred. Таким чином, відповідач в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства, зобовязання за вказаним договором не виконав.

У звязку із зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором, станом на 06 грудня 2015 року утворилась заборгованість 2631,65 Доларів США, яка складається з наступного:

- заборгованості за кредитом - 6239,95 Доларів США;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 19991,70 Доларів США.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2010 року, позовні вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором були повністю задоволені. З відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення заборгованість у сумі 58 557 (пятдесят вісім тисяч пятсот пятдесят сім) грн. 62 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 615 грн. 58 коп.

У звязку із чим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 195 66,86 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ станом на 04 грудня 2015 року становить 451603,16 грн.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2016 року, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором були задоволені в повному обсязі. З відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення заборгованість за кредитним договором №204744-cred від 31 січня 2008 року у розмірі 19566,86 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ станом на 04 грудня 2015 року становить 451 603 грн. 16 коп. та судовий збір в сумі 6774 грн. 05 коп.

Ухвалою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2017 року, вказане рішення Словянського міськрайонного суду від 15 січня 2016 року було скасоване.

21 березня 2017 року позивач уточнив свої позовні вимоги. В обґрунтування уточненого позову зазначив, що згідно із ч.1,4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору і як вбачається з розрахунку заборгованості, порушення умов договору по поверненню кредитних коштів, сплати відсотків зі сторони відповідача, мало місце ще до настання дати сплати останніх щомісячних платежів. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням. Згідно із умовами п. 3.8 Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування; кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до ст.ст. 629, 525, 612 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Так, отримані позичальником кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернуті, тим самим, враховуючи, що кредитний договір № 204744-сгеd від 31 січня 2008 року не є розірваним, чи припиненим згідно до правових підстав визначених ст. ст. 599, 651, 654 ЦК України, відповідно до кредитного договору відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного, користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Стаття 256 ЦК України, дає визначення позовної давність як: строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного праву або інтересу. Згідно із умовами Кредитного договору № 227328-сгеd від 31 січня 2008 року позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту в розмірі та в строки, визначені договором, та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Оскільки умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, аналізуючи умови кредитного договору визначені сторонами та зміст зазначених правових обґрунтувань, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов'язання сплатити відсотки за час фактичною користування кредитними коштами у Позичальника виникає щомісячно, тим самим, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Про що наголошує і ст. 536 ЦК України, згідно із якою, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Тобто відсотки є платою за користування чужими коштами. Згідно із п. 5.7 договору, строк позовної давності збільшений до 5 років. Виходячи з вищенаведеного, ПАТ КБ ПриватБанк вважає за необхідне захистити свої права в судовому порядку та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості по відсоткам нарахованим на прострочену заборгованість за кредитом за період відповідний 5-ти річному терміну позовної давності згідно із п. 5.7 договору, з 22 грудня 2010 року по 22 грудня 2015 року за наступним розрахунком: від загального розміру заборгованості за відсотками на дату 22 грудня 2015 року віднімаємо розмір заборгованості за відсотками, які були нараховані до 22 грудня 2010 року, таким чином сума заборгованості по відсоткам за період з 22 грудня 2010 по 22 грудня 2015 року складає у розмірі - 7895,62 доларів США, що за курсом 23,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 грудня 2015 року становить 185626 грн. 03 коп.

Враховуючи викладене та керуючись діючим законодавством, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсоткам за договором №227328-cred від 31 січня 2008 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 22 грудня 2010 року по 22 грудня 2015 року у розмірі 7895,62 доларів США, що за курсом від службового розпорядження НБУ станом на 22 грудня 2015 року становить 185 626 грн. 03 коп.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №7372-К-О від 27 грудня 2016 року, у судове засідання, призначене на 03 квітня 2017 року, не зявився, подав до суду клопотання з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, позов задовольнити. Крім того, подав до суду письмові пояснення в яких позивач зазначив, що відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно із договором у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки позивач зобовязання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав. Стосовно нарахування неустойки зазначив, що згідно із ст. ст. 526, 527, 530, 629 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договір обов'язковий до виконання сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно із ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання Сторони досягай згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу. Більш того, слід зауважити, що Цивільним кодексом України встановлено принцип свободи договору (ст.ст.6, 627 ЦК України), відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так само вільно діяв і відповідач при укладенні кредитного договору чітко усвідомлюючи в момент укладення цього договору обсяг взятих на себе зобов'язань. Таким чином, посилання відповідача на не згоду із нарахованою неустойкою нічим не обґрунтовані. Щодо проживання відповідача на території АТО зазначив, що оскільки остання звірка паспортних даних здійснювалася при подачі позовної заяви Банка у 2009 році, тому при подачі позову до суду у 2015 році у Банка була відсутня достовірна інформація про адресу за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживав відповідач. Під час комплексного аналізу засад Цивільного процесуального кодексу України, Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції можна зробити наголос на тому, що державною владою встановлено порядок розгляду судових справ та порядок нарахування заборгованості за кредитними Договорами відповідачів переселенців із зони АТО, але не роз'яснено порядку отримання інформації про адреси реєстрації та постійного проживання або адреси перебування таких Боржників третіми особами, адже Банк не маючи доступу до інформації про місце перебування, проживання Боржника станом на 14 квітня 2014 рік фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. На сьогоднішній день боржник до банку з метою списання штрафних санкцій не звертався, хоча банком і налаштовано прийняття таких заяв як через відділення банку так і шляхом подачі заяви через сайт Банку http://credithelp.privatbank.ua/. У звязку із наведеним, просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, після отримання достовірної інформації про адресу реєстрації, проживання/ перебування боржника, банком буде виконано вимоги передбачені ст. 2 ЗУ « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Стосовно строків позовної давності позивач зазначив, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України). Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Так, згідно із умовами кредитного договору , а саме п. 6.1 цей договір набуває чинності з моменту підписання договору обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного погашення заборгованості по цьому Договору. У звязку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні не відповідають дійсності, а строк, позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобовязання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги банка в повному обсязі.

Відповідач, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не зявився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, за участю його представника ОСОБА_3, в задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, у судове засідання, призначене на 03 квітня 2017 року, не зявився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Будучи присутнім у судовому засіданні 01 лютого 2017 року, пояснення надав аналогічні викладеним у письмових запереченнях відповідача, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» просив відмовити у повному обсязі. Так, згідно із наданими відповідачем запереченнями, він вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не підлягають задоволенню, зважаючи на таке. Позивачем порушений строк позовної давності. Згідно із ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення стороною рішення. Якщо суд визнає поважними причин пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. На підставі викладеного вище, вважав за доцільне заявити заяву про застосування строку позовної давності і на цій підставі просити суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У позовній заяві зазначено, зазначено: «...відповідач станом на 06 грудня 2015 року має заборгованість у сумі 26231,65 долар США, яка складається з наступного: 6239,95 долар США - заборгованість за кредитом; 19991,70 долар США - заборгованість за відсотками за користування кредитом». Разом з тим, сума у розмірі 18624,79 долар США, була задоволена рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2010 року. Крім того, розрахунки, надані позивачем, незрозумілі, без посилань на підставу їх нарахування, особливо щодо нарахування штрафів. Щодо нарахування і стягнення штрафних санкцій слід зазначити таке. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України -"Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Зважаючи на це, на сьогодні, проведення антитерористичної операції триває. 02 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. У цьому переліку у п. 23 ч. 1 є м. Словянськ. Таким чином, нарахування штрафних санкцій банком є незаконним. Зважаючи на викладене, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягають задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

В судовому засіданні встановлено що 31 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 204744-cred за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 10000 Доларів США на термін до 22 січня 2010 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно із кредитним договором. Відповідно до договору, у випадках порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом (а.с. 7, 8, з.б.).

Позивач зобовязання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору (а.с. 9-10).

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № 204744-cred (а.с. 5,5з.б.).

Таким чином, відповідач в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства, зобовязання за вказаним договором не виконав.

У звязку із зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором, станом на 06 грудня 2015 року утворилась заборгованість 2631,65 Доларів США, яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом - 6239,95 Доларів США;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 19991,70 Доларів США.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2010 року, позовні вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором були повністю задоволені. З відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення заборгованість у сумі 58 557 (пятдесят вісім тисяч пятсот пятдесят сім) грн. 62 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 615 грн. 58 коп. (а.с. 4,4з.б.).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позову, виходячи з таких підстав.

Так, щодо доводів відповідача відносно стягнення штрафів, суд зазначає, що позивач подав позовну заяву, в якій зменшив позовні вимоги та просив стягнути лише проценти за користування кредитними коштами.

Щодо застосування строків позовної давності, то суд також не може прийняти до уваги доводи відповідача, оскільки як видно із п.5.7 договору кредиту, який підписаний відповідачем, строк позовної давності щодо стягнення зокрема процентів встановлений пять років. Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути проценти у межах цього пятирічного строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ ПриватБанк підлягає задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_1 зобовязань по договору кредиту не виконує, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам, нарахованим на прострочену заборгованість по кредиту за період з 22 грудня 2010 року по 22 грудня 2015 року у розмірі 7895,62 доларів США.

Як розяснено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по відсоткам за кредитним договором № 204744-cred від 31 січня 2008 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 22 грудня 2010 року по 22 грудня 2015 року розмір якої становить 7895,62 долари США, що за курсом відповідно службового розпорядження НБУ від 03 квітня 2017 року становить 213 339 грн. 65 коп.

Також, як видно з платіжного доручення, позивачем був сплачений судовий збір в сумі 6 774 грн. 05 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За змістом абзацу другого п.11 згаданої Постанови, порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За змістом абзацу другого п. 18 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17 жовтня 2014 року, у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI).

Як встановлено у судовому засіданні, позивач зменшив свої позовні вимоги, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2133 грн. 39 коп.. Одночасно суд розяснює право на повернення решти судового збору за клопотанням позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 61, 88 ч. 1, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку Приват Банк, р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, заборгованість за кредитним договором № 204744-cred від 31 січня 2008 року, яка складається із заборгованості по відсоткам нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 22 грудня 2010 року по 22 грудня 2015 року у розмірі 7895 ( сім тисяч вісімсот девяносто пять)доларів США, 62 центи.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь позивача - Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приват Банк, р/р 64993919400001 МФО 305299, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, Вул. Набережна Перемоги, б. 50, судовий збір у розмірі 2133(дві тисячі сто тридцять три) грн. 39 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 07 квітня 2017 року.

Головуючий суддя: О.В. Ільяшевич