Рішення № 65867171, 03.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/7113/16-ц Головуючий суддя І інстанції Ольховський Є. Б.

Провадження № 22-ц/790/2433/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із договорів

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», 3-і особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17.10.2015 року за участю автомобілю ВАЗ 2107, держ. номер НОМЕР_1. під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю ДЄУ Ланос, держ. номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, сталась ДТП, в результаті якого було пошкоджено автомобіль ВАЗ, власником якого є позивач - ОСОБА_4 Цивільно - правова відповідальність водіїв була застрахована: ОСОБА_5 ПАТ СК «ВУСО», а водія ОСОБА_3 в ТДВ «Альфа-Гарант». Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.11.2015 року було встановлено відсутність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_5 та провадження відносно нього було закрито. Постанова набула законної сили. ОСОБА_1С звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» з вимогою про відшкодування матеріальних збитків, оцінених фахівцем у звіті № 95/02/16 від 10.12.2015 року у сумі 7816,83 грн., однак отримав відмову з посиланням на відсутність доведеності провини в ДТП збоку водія ОСОБА_3

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму матеріальних збитків в розмірі 7 816,83 грн. та судові витрати в сумі 551,21 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07.12.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі. Ухвалою цього ж суду у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Звертає увагу на те, що першочерговою умовою настання відповідальності страховика за Полісом ОСЦПВВНТЗ є наявність вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було завдано шкоди, проте судом першої інстанції не було досліджено тих обставин, що постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 20.11.2015 року не підтверджує наявність вини ОСОБА_3 та не є підставою для виплати страхового відшкодування. Вказує, що судом не враховані положення ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає зменшення страхового відшкодування на суму франшизи. Наполягає, що у разі відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість; при цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що зявились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.10.2015 року за участю автомобілю НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 та автомобілю ДЕУ Ланос. держ. номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, сталась дорожньо-транспортна пригода.

Власником автомобілю НОМЕР_3 є ОСОБА_4

На місті ДТП протокол про адміністративне правопорушення було складено тільки відносно водія ОСОБА_5

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.11.2015 року провадження у справі відносно ОСОБА_5 було закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набула законної сили.

На момент ДТП цивільно - правова відповідальність водія автомобіля «ДЕУ Ланос» д н АХ 7865 ЕН була застрахована полісом № АГ № 5235727 від 16.07.2015 року у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Розмір збитків завданих автомобілю НОМЕР_4 згідно звіту № 95/02/16 від 10.12.2015 року становить 7816,83 грн.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України підставою для відшкодування особою майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, а саме: а) протиправна поведінка; б) шкода; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина особи, яка завдавала шкоди.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Задовольняючи частково позов та зобов'язуючи відповідача відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду позивачу, суд першої інстанції, з посиланням на ст. 1187 ЦК України, виходив із відсутності вини позивача у вчиненні ДТП, що встановлено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та доведеності вини ОСОБА_3

Колегія суддів з такими виновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим, за положеннями ч. 1ст. 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положення ст. 1187 ЦК України регулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особи, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.

На відміну від зазначених положень, ст. 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декілька джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховують дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху, наявність причинного зв'язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_3, а відтак страхова компанія, що застрахувала його цивільно-правову відповідальність мають відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду.

Тобто, суд мав можливість вирішити питання відшкодування шкоди позивачу, лише встановивши вину ОСОБА_3 у ДТП.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 4ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У зв'язку із цим суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що постанову про закриття провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_5 неможна вважати такою, яка встановлює вину у ДТП ОСОБА_3

Судовим розглядом встановлені наступні обставини ДТП: 17.10.2015 року о 17.00 годині в місті Харкові рухаючись по вулиці з одностороннім рухом - Соціалістичній, 19 (після перейменування вул. Волонтерська) ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 2107, держ. номер НОМЕР_1. При здійсненні ОСОБА_5 повороту ліворуч на вул. Клапцова (після перейменування вул. ОСОБА_6) відбулося зіткнення з автомобілем ДЄУ Ланос, держ. номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

ОСОБА_5 не заперечував, що маневр повороту виконував не із крайнього лівого положення, пояснював при цьому, що знаків по рядності руху та розмітки дорога не мала, він їхав не у крайньому лівому положенні, оскільки мав намір об'їхати автомобіль, який виїхав з вул. Клапцова (після перейменування вул. ОСОБА_6) на вулицю Соціалістичну (після перейменування вул. Волонтерська).

Суд першої інстанції та позивач вважали, що вина ОСОБА_3 у ДТП полягає в тому, що він, перетинаючи перехрестя з вулицею Клапцова (після перейменування вул. ОСОБА_6), в порушення п.п. а, п. 14.6 Правил дорожнього руху, здійснював обгін на перехресті.

Між тим, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, обгін це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов*язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції та доводи позивача про те, що ОСОБА_3 здійснював обгін на перехресті є помилковими, оскільки ділянка вулиці Соціалістичній, 19 (після перейменування вул. Волонтерська) до та після перехрестя з вул. Клапцова (після перейменування вул. ОСОБА_6) де сталося ДТП, має односторонній рух, тому ОСОБА_3 не міг виїжджати на смугу зустрічного руху (за відсутності такої смуги), отже і не здійснював обгін.

Встановлено, що ОСОБА_3 рухався в крайньому лівому положенні по дорозі з одностороннім рухом, напрямку руху не змінював, в той час, як ОСОБА_5 здійснював поворот ліворуч не із крайнього лівого положення.

Той факт, що у діях ОСОБА_5 в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено складу адміністративного правопорушення сам по собі не є доказом того, що ДТП сталося з вини ОСОБА_3

Іншого обгрунтування вини ОСОБА_3 у ДТП позивач не надав, суд першої інстанції не навів.

Клопотання про призначення авто-технічної експертизи для встановлення вини ОСОБА_3 у ДТП позивачем не заявлялося, хоча йому було роз*яснено таке право та наслідки не надання певних доказів.

За таких обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ДТП сталося з вини ОСОБА_3

Таким чином, районний суд неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309,313,315,319,323-325,327 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді С.С. Кругова

ОСОБА_7