Ухвала суду № 65866091, 10.04.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4229/14-к

провадження №1-кп/619/132/17

УХВАЛА

10 квітня 2017 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участю:секретаря судового засіданняБулах С.М. прокурораЛещенка Д.Р. потерпілогоОСОБА_4 обвинуваченогоОСОБА_5 захисникаКрутько І.М розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014220280000721 по обвинуваченню: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1;у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

встановив

05 січня 2017 року до Дергачівського районного суду Харківської області з Апеляційного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014220280000721 від 25.05.2014 року.

Ухвалою суду від 21 лютого 2017 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до 20 квітня 2017 року.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат Крутько І.М. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, та просили застосувати більш м'який запобіжний захід.

Заслухавши клопотання та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в том у числі передбачені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання прокурора з наступних мотивів.

Згідно абз.2 ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 умисного тяжкого злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Судом розглядалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

До того ж, судове провадження по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_5 не завершено, не допитані свідки, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені ст.177 КПК України, у зв'язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 необхідно продовжити.

Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 392 КПК України, суд -

постановив

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Харківській установі виконання покарань (№27) до 09 червня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя Є. А. Болибок