Ухвала суду № 65865831, 07.04.2017, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 07.04.2017

ЄУ № 420/382/17

Провадження №2/420/246/17

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07 квітня 2017 року смт. Новопсков

Луганської області

Суддя Новопсковського районного суду Луганської області Стеценко О.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Марківського районного суду Луганської області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області із позовом до відповідача, в якому просить суд стягнути моральну шкоду у розмірі 1 мільярд грн. з Марківського районного суду Луганської області.

Ухвалою Новопсковського районного суду від 17 березня 2017 року вищезазначена позовна заява була залишена без руху й позивачу був наданий строк, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, а саме: чітко викласти свої позовні вимоги, посилаючись на відповідні докази, із зазначенням норм закону, якими він керувався при викладенні своїх позовних вимог; зазначити всіх осіб, які беруть участь у справі, додати до позовної заяви її копії з копіями всіх доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, які беруть участь у справі; додати до позовної заяви докази сплати судового збору відповідно до ставок судового збору та характеру позовних вимог.

05.04.2017 до суду надійшов лист ОСОБА_1, в якому він зазначив, що суд незаконно вимагає, щоб він виконав вимоги ст.119 ЦПК України, оскільки суд має можливість у попередньому судовому засіданні, виконавши вимоги ст.130 ЦПК України, витребувати необхідні докази.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Однак, позивач всупереч імперативним нормам ст.119 ЦПК України чітко не зазначив зміст позовних вимог, посилаючись на відповідні докази, із зазначенням норм закону, якими він керувався при викладенні своїх позовних вимог.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що зазначити докази слід саме на цій стадії предявлення позову, а вже їх представлення суду можливе під час розгляду справи в разі відкриття провадження у справі.

Як вбачається зі змісту ч.7 ЦПК України попереднє судове засідання не є обовязковим. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при предявленні позову до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду, на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження та призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Позовна заява не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд приймає доводи позивача щодо того, що він не надав копії позовної заяви з додатками для відповідача, посилаючись на норми ч.2 ст. 120 ЦПК України, згідно якої правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюється на позови про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Крім того, позивач у своєму листі зазначив, що він сплачував судовий збір при зверненні з позовною заявою до СВ Біловодського РВ УМВС України в Луганській області про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000000 грн., проте Марківський районний суд його знищив.

З цього приводу суд наголошує, що судовий збір має бути сплачений за кожним окремим позовом та за кожною вимогою окремо.

Так, приписами ч. 5 ст.119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Частиною 1 ст.3 Закону України « Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Отже, посилання позивача на те, що даний позов оплачений судовим збором квитанцією, доданою до іншої справи 28.10.2013, є безпідставним.

В своєму листі позивач просив у разі неприйняття у якості доказу сплати судового збору вищезазначеної квитанції відстрочити йому сплату судового збору. Свої вимоги мотивував тим, що в нього на утриманні знаходяться мати, дружина та донька, а він отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1320 грн., хворіє на рак шлунку, тому перебуває в скрутному матеріальному становищі.

На підтвердження вищевикладеного ОСОБА_1 надав до суду наступні документи:

-довідку про склад сімї №366 від 28.03.2017, видану виоконкомом Кризької сільської ради Марківського району Луганської області, якою підтверджується факт того, що до складу сімї ОСОБА_1 входять дружина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3;

-довідку №275 від 16.03.2017, видану Марківським районним центром зайнятості, згідно якої ОСОБА_2 зареєстрована як безробітна в Марківському РЦЗ з 06.10.2016 та не отримувала доходів з 06.10.2016 по 28.02.2017;

-довідку серії 12ААА №161636 до акту огляду МСЕК, відповідно до якої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є інвалідом третьої групи (загальне захворювання);

При цьому позивачем не надано суду доказів на підтвердження майнового стану саме позивача, тобто довідки про доходи, квитанцій на підтвердження значних витрат тощо, доказу на підтвердження того, що саме він несе витрати з утримання всієї родини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерела права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польші» (CASE OF KREUZ v.POLAND) (Заява №28249/95) від 19.06.2001 суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобовязання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у звязку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті Конвенції (п.60).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватися із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк , встановлений судом визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Таким чином, у встановлений судом термін недоліки, зазначені в ухвалі суду від 17.03.2017, позивачем усунені не були.

Згідно ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «ОСОБА_5 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із похзовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Станом на 07.04.2017 недоліки, вказані в ухвалі суду від 17.03.2017, позивачем не були усунуті, а термін наданий судом для усунення недоліків сплинув, у зв'язку із чим суд, згідно з ч. 2 ст. 121 ЦПК України, вважає позовну заяву неподаною і повертає позивачу з усіма доданими документами.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. ст. 121, 209, 210, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Марківського районного суду Луганської області про відшкодування моральної шкоди, вважати неподаною і повернути позивачу з усіма доданими документами.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів з дня її проголошення апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів, з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О.С. Стеценко