Ухвала суду № 65865816, 06.04.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 425/254/15-к

Провадження № 1-кп/415/53/17

У Х В А Л А

06.04.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

за участю секретаря Гавриленко В.В.,

прокурорів Гнатенко Н.Я., Новикова І.О.,

захисників Бондаренка Ю.Ю., Стародубцевої Л.О.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 289 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт. Терни Недригайлівського району Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лисичанського міського суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014130330001356 у відношенні ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п.6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 289 КК України та у відношенні ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України .

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - Бондаренко Ю.Ю. заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки обвинувачений тривалий час знаходиться під вартою, а його мати згодна такий запобіжний захід.

Прокурори в судовому засіданні заперечували проти клопотання захисника.

Суд, заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, вважає клопотання захисника Бондаренко Ю.Ю. про зміну запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторонни… захисту має право своєю ухвалою змінити… запобіжний захід, щодо обвинуваченого.

На підставі абз.3 ч.3 ст.331 КПК України під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави… суду вважати що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні строку тримання під вартою в очікуванні суду відповідно до статті 5§3 Конвенції, період, який слід враховувати, починається в день затримання звинуваченого і закінчується в день винесення вироку, навіть, якщо його винесено тільки судом першої інстанції(§23-24 Калашніков проти Росії).

Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також з'ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства). Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140)

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Зокрема, у справі "Сергій Волосюк проти України" ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 р.). Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає , що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання» (пункти 37, 38).

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), " особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймі протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п. 51).

Разом з тим, у контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що в даній кримінальній справі загальний термін тримання під вартою ОСОБА_4 становить два з половиною роки суд вважає що доводи прокурора про те, що лише подальше тримання ОСОБА_4 під вартою може забезпечити його належну процесуальну поведінку на даний час не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки з огляду на рішення Європейського суду ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку (Панченко проти Росії § 106) та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), вагомість наявних доказів може бути важливим фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, само по собі не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Сулаоя против Єстонії§ 64),а наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективу про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЭСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі».

Тривала неможливість розгляду даної кримінальної справи не залежить від поведінки самого обвинуваченого, при цьому як зазначив ЄСПЛ складність і специфіка розслідування є факторами, які необхідно враховувати при визначенні, чи проявили органи влади «особливу ретельність» в процесі провадження у справі (Скотт проти Іспанії § 74).

За таких обставин, з урахуванням, того, що: фактичний строк тримання під вартою обвинуваченого становить 2 роки 06 місяців, приймаючи до уваги, що обвинувачений має у власності житло, співвласником якого є його мати, яка не заперечує проти перебування обвинуваченого під домашнім арештом також і у належному їй будинку, за час перебування під вартою йому не було висунуто жодної підозри у вчиненні будь-якого іншого кримінального правопорушення суд вважає можливим застосування стосовно ОСОБА_4 альтернативних запобіжних заходів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 289 КК України, які відповідно до санкції статей максимально караються позбавленням волі від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, та середньої тяжкості відповідно, а тому суд вважає що особисте зобов'язання є в даному випадку надзвичайно м'яким запобіжним заходом, особисту поруку не можна застосувати через відсутність поручителів, а застава навіть у мінімальному визначеному законом розмірі, який для тяжких злочинів складає двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, є непомірною для обвинуваченого, тому, на думку суду, єдиним можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до ОСОБА_4, є домашній арешт, пов'язаний із забороною обвинуваченому залишати житло з 20.00 години вечора до 06.00 год. ранку.

При цьому суд вважає доцільним покласти на обвинуваченого згідно ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: 1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі м. Рубіжне Луганської області без дозволу суду.

На підставі ст.9, 29 Конституції України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.ст.176-178, 181, 186, 193, 194, 196, 331,372, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Бондаренка Ю.Ю. про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 289 КК України - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне Луганської області - змінити на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_3, в період часу з 20 години до 6 години.

Звільнити ОСОБА_4 з під варти у залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки :

1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі м. Рубіжне Луганської області без дозволу суду;

Дана ухвала діє протягом 2 місяців, тобто до 05 червня 2017 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити прокурору та направити:

- уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - для виконання щодо негайного звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з під-варти та вручення копії ухвали обвинуваченому;

- начальнику Рубіжанського ВП ГУНП України в Луганській області, на якого покласти контроль за поведінкою обвинуваченого під час дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий