Рішення № 65865209, 07.04.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/684/17

провадження №2/619/653/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

07 квітня 2017 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіОСОБА_1за участюсекретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування державного акта на права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки у добросовісного набувача.

встановив:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив: визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6322082001:00:000:0906), загальною площею 2,0000 га серія ЯЕ №518018 від 06.08.2009 року, виданий на імя ОСОБА_4, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010969300405; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6322082001:00:000:0906), розташовану на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановами Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 року та 11.08.2014 року прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, встановлено, що рішенням 33 сесії 5 скликання Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 06.05.2009 року громадянину ОСОБА_4 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 06.05.2009 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЕ №518018 від 06.08.2009 року, зареєстрованого за №010969300405, однак це рішення було винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_5 Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом.Відповідно до листа відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області №10.20.18-0.7-3707/2-16 від 04.10.2016 року, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області.Згідно з висновком спеціаліста ПП «Перспектива-Земля» вартість спірної земельної ділянки складає 372600 грн.Відповідно до ст.ст. 17, 122 ЗК України (в редакції на момент винесення спірних державних актів) повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів належали районним державним адміністраціям, у звязку з чим, Русько-Лозівська сільська рада взагалі не була уповноважена на прийняття рішень щодо спірної земельної ділянки. Разом із тим, досудовим розслідуванням встановлено, що рішення складені та підписані особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_5 без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 року та 11.08.2014 року прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, з яких вбачається, що вказані питання на розгляд ради не виносилися, не розглядалися та відповідні рішення не приймалися. Таким чином, вказаним органом місцевого самоврядування відповідне рішення про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 2,000 га не приймалося. Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави. Разом із цим встановлено, що 07 січня 2011 року помер житель ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, що підтверджується інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області №1861/04-04-05 від 21 липня 2015 року. На теперішній час власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6322082001:00:000:0906 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 є ОСОБА_3. У звязку з цим спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_3, як добросовісного набувача. Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні факту відсутності у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, підлягає поновленню право позивача в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області. З огляду на те, що факт підробки ОСОБА_5 рішень сесій встановлений судовими рішеннями Золочівського районного суду від 04.04.2014 року та 11.08.2014 року, строки позовної давності не пропущено. Дергачівською місцевою прокуратурою встановлено, що не дивлячись на покладені на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області функції та повноваження, заходи представницького характеру з метою повернення зазначених земель у державну власність до теперішнього часу не вжито. Держава реалізує повноваження власника земельних ділянок саме через зазначений орган виконавчої влади, порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави. Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

У судове засідання відповідач ОСОБА_7 не з'явилася, повідомлялася про час і місце розгляду справи належним чином, про що в справі мається поштове повідомлення про отримання судової повістки 21 березня 2017 року. Про поважні причини неявки суду не повідомила, тому суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутністю в заочному судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не зявився, згідно наданих суду пояснень представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_8 просить справу розглядати без участі представника з урахуванням пояснень.

У судове засідання прокурор Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_9 не зявилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач у судове засідання не зявилася без поважних причин, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів та такого вирішення справи, то суд дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Згідно ч. 4 ст. 46 ЦПК України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Рішенням 33 сесії 5 скликання Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 06.05.2009 року громадянину ОСОБА_4 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 06.05.2009 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЕ №518018 від 06.08.2009 року, зареєстрованого за №010969300405, однак це рішення було винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_5

Відповідно до листа відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області №10.20.18-0.7-3707/2-16 від 04.10.2016 року, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області.

Згідно з висновком спеціаліста ПП «Перспектива-Земля» вартість спірної земельної ділянки складає 372600 грн.

Разом із тим, досудовим розслідуванням встановлено, що рішення складені та підписані особисто Русько-Лозівським сільським головою ОСОБА_5 без попереднього винесення даного питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04.04.2014 року та 11.08.2014 року прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, з яких вбачається, що вказані питання на розгляд ради не виносилися, не розглядалися та відповідні рішення не приймалися.

Таким чином, вказаним органом місцевого самоврядування відповідне рішення про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 2,000 га не приймалося.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.ч. 6, 7, 8, 9 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 3607 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд України у постанові №6-93цс13 від 23 жовтня 2013 року зазначив, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Так як рішенням 33 сесії 5 скликання Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 06.05.2009 року громадянину ОСОБА_4 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, не приймалося, то з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України №6-93цс13 від 23 жовтня 2013 року, суд визнає недійсним та скасовує державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6322082001:00:000:0906), загальною площею 2,0000 га серія ЯЕ №518018 від 06.08.2009, виданий на імя ОСОБА_4, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010969300405, який був виданий на підставі зазначеного рішення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність його набуття не встановлена судом.

07 січня 2011 року помер житель ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, що підтверджується інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області №1861/04-04-05 від 21 липня 2015 року.

На теперішній час власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6322082001:00:000:0906 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 є ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 3 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у справах за позовами власників майна щодо його відчуження за наступними правочинами таке майно може бути витребувано від особи шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.

У силу ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі, за відсутності згоди позивача та прийнятого компетентним органом рішення про її передачу в приватну власність.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суди повинні розмежувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

У звязку з цим, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_3, як добросовісного набувача.

Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні факту відсутності у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, підлягає поновленню право позивача в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на те, що факт підробки ОСОБА_5 рішень сесій встановлений судовими рішеннями Золочівського районного суду від 04.04.2014 року та 11.08.2014 року, строки позовної давності не пропущено.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.08.2013 року у справі №-18гс13 за заявою Фонду державного майна України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2012 року у справі №6/17-4949-2011 за позовом прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах Фонду державного майна України та ВАТ «Холдінгова компанія «Краян» до ТОВ «Юг-Сервіс-06» та ПП «Ліардон» про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача на користь прокуратури Харківської області суд присуджує понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226, 233 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області -задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6322082001:00:000:0906), загальною площею 2,0000 га серія ЯЕ №518018 від 06.08.2009, виданий на імя ОСОБА_4, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010969300405.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6322082001:00:000:0906), розташовану на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) на користь прокуратури Харківської області судові витрати у розмірі 7189 грн.

Заочне рішення може бути скасоване Дергачівським районним судом Харківської області шляхом подачі відповідачем письмової заяви про його перегляд в 10-денний термін з дня отримання копії рішення, а позивачем в загальному порядку шляхом подачі в 10-денний термін апеляції до апеляційного суду Харківської області з моменту оголошення рішення, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Л. О. Якименко