Рішення № 65865106, 05.04.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гощанської селищної ради Гощанського району на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року в справі за позовом за позовом ОСОБА_3 до Гощанської селищної ради про визнання права власності на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року позов ОСОБА_3задоволено.

Визнано за ОСОБА_3право власностіна гараж, що знаходиться в смт.Гоща вул. Незалежності, 26а Рівненської області, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, якийпомер 03 серпня 1996 року.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі Гощанська селищна рада Гощанського району покликалася на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказувала, що померлому ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Гощанської селищної ОСОБА_5 депутатів трудящих від 31 травня 1977 року за №10 був наданий лише дозвіл на будівництво гаража за адресою: вул. Червоноармійська 26, смт.Гоща (на даний час вул. Незалежності, 26, смт Гоща).

Звертала увагу на те, що для будівництва такого гаража Гощанська селищна ОСОБА_5 депутатів трудящих в проміжку між 31.05.1977 роком і до 20.03.1984 року мала б прийняти рішення про надання земельної ділянки для будівництва гаража на підставі ст.12 ЗК УРСР в редакції від 08.07.1970 року та розділу VI ОСОБА_5 ВЦВК РНК УРСР від 23.10.1925 року «Положення про земельні розпорядки в смузі міст і містечок». А з 20.03.1984 року по 22.08.1991 року Гощанська селищна рада мала б прийняти рішення про відведення земельної ділянки для будівництва гаража на підставі п.19-21 розділу ІІІ ОСОБА_5 Міністрів Української РСР від 20.03.1984 року №136 «Про затвердження Положення про землі міст і селищ міського типу Української РСР».

Доводила, що сам по собі дозвіл на будівництво гаража, закріплений у рішенні виконавчого комітету Гощанської селищної ОСОБА_5 депутатів трудящих від 31 травня 1977 року за №10 не був підставою для здійснення такого будівництва без рішення про виділення земельної ділянки для будівництва, винесення меж такої земельної ділянки в натурі на місцевості, оформлення права постійного або тимчасового користування такою земельною ділянкою.

Стверджувала, що в період з 31.05.1977 року і по день смерті 03.08.1996 року для ОСОБА_4 земельна ділянка за адресою: вул. Незалежності, 26 чи Незалежності 26а (Червоноармійська 26 чи Червоноармійська 26а) в смт. Гоща не відводилась, не виділялась та не надавалось право постійного користування, право тимчасового користування, право оренди та не визнавалось право власності на таку ділянку.

Крім того Апелянт вважає позицію суду про те, що спірний гараж було збудовано саме у 1977 році надуманою, оскільки сторона позивача не надала жодного доказу про рік побудови спірного гаража та про те, що саме ОСОБА_4 здійснив будівництво спірного гаража.

Звертала увагу також, що спірний гараж було побудовано самовільно, з порушенням законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

З цих підстав просила рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року скасувати, та ухвалити нове рішення по даній справі, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники Гощанської селищної ради ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з постанови нотаріуса від 26.01.2017 року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її діда ОСОБА_4 через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на гараж №26а по вул. Незалежності в смт.Гоща (а.с.38).

Відповідно до положень ч.3 п.23 ОСОБА_5 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 за відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно на імя спадкодавця суд першої інстанції виходив з того, що статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІУ передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно є обовязковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав.

Такі висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналогічні за змістом є ст.524 та ст.534 ЦК УРСР 1963 року на норми якого посилається в позові ОСОБА_3 та які діяли на час смерті спадкодавця ОСОБА_4, зокрема на ст.548, 549 ЦК та вказує, що вона набула право на спадкове майно вступивши в управління та володіння ним.

Як вбачається з копії заповіту зробленого ОСОБА_4 1 серпня 1996 року та посвідченого державним нотаріусом Гощанської держнотконтори, він заповів все майно, що буде належати йому на час його смерті, в тому числі і автомобіль НОМЕР_1 ОСОБА_6 (тепер ОСОБА_3В.) (а.с.16).

Належність спірного гаража на час смерті ОСОБА_4, як спадкового майна, не підтверджена належними та допустимими доказами. В справі відсутні будь-які правовстановлюючі документи на цей гараж.

Дозвіл на будівництво гаража за адресою смт. Гоща вул.. Червоноармійська 26, наданий ОСОБА_4 31 травня 1977 року згідно протоколу засідання виконкому Гощанської селищної ОСОБА_5 та виготовлений через 20 років після його смерті технічний паспорт на гараж на його імя, за адресою м. Гоща вул. Незалежності (раніше вул. Червоноармійська) 26а не підтверджують право власності спадкодавця на цей гараж, а тому він не може бути предметом спадкування та відповідно на нього не може бути визнане право власності за спадкоємцем, незалежно від твердження місцевого суду, що чинне на той час законодавство не вимагало обовязкової реєстрації нерухомого майна.

Крім того, в згаданих документах зазначено два різні обєкти нерухомості, оскільки нумерація в них є відмінною 26 та 26а.

Як пояснили в суді представники апелянта по вул. Незалежності 26 в м. Гоща розташований житловий комплекс, а номер 26а не присвоювався обєктам нерухомості по цій вулиці, тобто його не існує.

Відповідно до ст.88 ЦК України, на користь апелянта підлягає до стягнення з ОСОБА_3 сума, яка підлягала до сплати при поданні апеляційної скарги 606,32 грн., а не сума сплачена апелянтом в 1600 грн..

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно зясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. ст. 313-314, ст. ст. 316-117 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Гощанської селищної ради Гощанського району задовольнити.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2017 року скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Гощанської селищної ради Гощанського району судові витрати в розмірі 606,32 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : С.В. Боймиструк

Судді : С.О. Гордійчук

ОСОБА_7