Рішення № 65864776, 04.04.2017, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1630/16-ц

Номер провадження 2/555/250/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельничук Н. В.

при секретарі Оксенюк Ю. Ю.,

з участю представника позивача- адвоката ОСОБА_1

представника відповідача- Грімової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, ліквідаційної комісії Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія" Брокбізнес" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся із позовом до ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що з 2006 року перебував на службі в органах внутрішніх справ. З жовтня 2011 року перебував на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції з обслуговування стаціонарного посту № 3 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ при УМВС України в Рівненській області. 25.07.2015 року позивач та інспектор ДПС взводу ДПС ДАІ з обслуговування стаціонарного посту № 3 роти ДПС ДАІ при УМВС України в Рівненській області ОСОБА_3 були задіяні для проведення оперативно-профілактичного відпрацювання Кузнецовського та Володимирецького районів з 18.00 год. 25.07.2015 до 06.00 год. 26.07.2015 року на службовому автомобілі марки «TOYOTA CAMRY», р.н.з. 18 0126. 26.07.2015 близько 06.00 на 304 км + 900 автодороги «Київ - Ковель», поблизу кафе "Журавлина", що по вул.Варшавській м.Сарни інспектор ДПС ОСОБА_3 керуючи службовим автомобілем марки «TOYOTA CAMRY», р.н.з. 18 0126, рухаючись зі сторони м.Кузнецовськ, заїжджаючи на місце для паркування транспортних засобів поблизу кафе «Журавлина», допустив наїзд на стоячий напівпричіп «SCHMITZ SPR 24» р.н.з. АІ6921ХТ, транспортного засобу марки «DAF FT XF 105.410», р.н.з. АІ7969СЕ, який був припаркований на паркувальному майданчику. Позивач в цей час знаходився в автомобілі на передньому сидінні пасажира. У результаті ДТП водій автомобіля ОСОБА_3 від отриманих травм помер на місці пригоди, а ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді важкої відкритої черепно-мозкової травми, перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа і решітки, гемосимус гайморових пазух та решіток, пневмоцефалія, забій головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальний крововилив, забійні-рвані рани лівої скроневої ділянки, крововиливи та осаднення мяких тканин обличчя, закрита травма грудної клітки, забій правої легені, перелом зовнішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу, що ускладнилося постгеморагічною анемією та травматичним шоком III ступеня, які відповідно до висновку експерта № 1062 від 05.10.2015 в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

За вказаним фактом прокуратурою Рівненської області 26.07.2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015180000000171 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

За результатами досудового розслідування прокуратурою Рівненської області підтверджено кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 за ч.2 ст.286, та на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України 04.02.2016 року винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю підозрюваного.

В результаті отриманих під час ДТП травм ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні: з 26.07.2015 по 28.07.2015 - в реанімаційному відділенні Сарненської районної лікарні; з 28.07.2015 по 25.08.2015 - в відділенні нейрохірургії Рівненської ЦМЛ; з 05.10.2015 по 13.10.2015 -в відділенні неврології Березнівської ЦРЛ; з 18.11.2015 по 26.11.2015 - в відділенні неврології Березнівської ЦРЛ; з 04.01.2016 по 22.01.2016 - в відділенні ЛОР та АІТ Березнівської ЦРЛ; з 22.01.2016 по 01.02.2016 - в центрі мікрохірургії вуха Рівненської ОКЛ; з 01.02.2016 по 12.02.2016 - в відділенні невідкладної судинної нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. ОСОБА_4 НАМН України»; з 14.03.2016 по 16.03.2016 - в відділенні невідкладної судинної нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. ОСОБА_4 НАМН України»; з 05.04.2016 по 11.04.2016 - в відділенні невідкладної судинної нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. ОСОБА_4 НАМН України»; з 21.04.2016 по 29.04.2016 - в відділенні неврології Березнівської ЦРЛ;

За час стаціонарного та амбулаторного лікування ОСОБА_2 було придбано ліків та медичних препаратів на загальну суму 174981,39 грн., що підтверджується документально фіскальними чеками та накладними.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_3, який керував джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем марки «TOYOTA CAMRY», р.н.з. 18 0126 в силу трудових (службових) відносин з власником цього джерела, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки в розумінні ч.1 ст.1187 ЦК України, тому і не повинен нести відповідальність за шкоду перед потерпілими. Відповідальність по відшкодуванню шкоди покладається в даному випадку на відповідача - УДАІ УМВС України в Рівненській області, з яким інспектор ДПС ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах.

Власником автомобіля марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер 18 0126 також являється УДАІ УМВС України в Рівненській області. Разом з тим, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер 18 0126, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ-7580994 від 20.03.2015 р. із лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілих 100 000 грн. 22 липня 2016 року ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» перераховано на картковий рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 95500 грн., тобто за мінусом 500 грн. франшизи. За таких обставин різниця між вартістю завданої шкоди та сумою сплаченого страхового відшкодування, а також невідшкодована сума франшизи, підлягає стягненню із страхувальника - УДАІ УМВС України в Рівненській області.

Як потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 спричинена також і моральна шкода. Моральна шкода полягає у душевних та фізичних стражданнях, яких позивач зазнав внаслідок ДТП, перенесеному стресі, нервовому зриві та сильному фізичному болі, значному погіршенні стану здоров'я, перенесенні душевного дискомфорту в зв'язку з одержаними травмами та необхідністю постійного тривалого лікування, необхідності медичного підтримання здоров'я в даний час і в подальшому, порушенні нормальних життєвих зв'язків. В результаті отриманих травм ОСОБА_2 встановлено II (другу) групу інвалідності. 06.11.2015 р. його звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 63 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Позивач вказує на те, що одержані внаслідок ДТП травми є тяжкими та небезпечними для життя, а тому у нього постійно виникають переживання, хвилювання та страх щодо стану здоров'я в майбутньому, оскільки не відомо які негативні наслідки, пов'язані з травмами та ушкодженнями, що настали внаслідок ДТП, можуть настати в майбутньому. Відчуття дискомфорту, неповноцінності, постійно принижує та пригнічує позивача як людину, адже в молодому віці він позбавлений можливості реалізації своїх мрій та життєвих планів. В зв'язку з втратою працездатності він позбавлений можливості створення нормальних умов для матеріального забезпечення сім'ї, що порушує нервовий стан, змушує нервувати та переживати за дружину та дітей. Зазначає, що спричинену моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, так само неможливо відновити втрачений стан його здоров'я, але суму, яка б могла частково загладити моральні страждання, ОСОБА_2 оцінює в 200 000 (двісті тисяч) гривень.

На підставі наказу МВС України від 30.11.2015 № 1532 «Про ліквідацію Департаменту ДАІ МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь ДАІ ГУ МВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях наказано, зокрема, ліквідувати УДАІ УМВС України в Рівненській області.

Згідно інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, УДАІ УМВС України в Рівненській області (ідентифікаційний код 08807297) з 07.12.2015 р. перебуває в стані припинення, тому належним відповідачем по вказаній справі є ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2М, просить стягнути з відповідача його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної каліцтвом 74981 грн. 39 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 гривень та суму франшизи в розмірі 500 гривень.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, позов просить задовольнити.

Представник відповідача ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_5 в судове засідання не зявилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином; надіслала до суду заперечення, у яких вказує, що водій джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП не перебував у трудових (службових) відносинах з УМВС України в Рівненській області, а саме джерело підвищеної небезпеки - автомобіль «Тойота Кемрі» також не перебував у володінні УМВС, а тому УМВС України в Рівненській області не повинно відповідати за даним позовом. Щодо володільця джерела підвищеної небезпеки представник зазначає наступне: із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20.05.2008 серії ВКС 068115 вбачається, що власником автомобіля «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер 18 0126 являється УДАІ УМВС в Рівненській області. Стосовно органу з яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах варто зазначити, що відносини проходження служби в органах внутрішніх справ регулювалися Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким а органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету України № 114 від 29.07.1991. Так, відповідно до п.40 Положення про проходження служби…, призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. Міністром внутрішніх справ визначено, що усі особи рядового начальницького складу, які мають спеціальні звання, незалежно від того, у якому підрозділі обласного підпорядкування вони проходять службу, призначаються і звільняються з посад начальником УМВС в області.

Разом з тим, зазначена обставина не свідчить про те, що такі особи є працівниками УМВС України в Рівненській області. Так, відповідно до Положення про УДАІ УМВС України в Рівненській області, затвердженого наказом УМВС від 14.07.2014 № 26, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, УДАІ УМВС є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного герба зі своїм найменуванням.

Під час виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_3 безпосередньо підпорядковувався начальнику УДАІ УМВС, нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_3 проводилась саме УДАІ УМВС, яке є юридичною особою із самостійним балансом та розпорядником бюджетних коштів свого рівня.

Отже, представник відповідача вважає доведеним факт перебування ОСОБА_3 у (службових відносинах) саме з УДАІ УМВС України в Рівненській області.

Відповідно до наказу МВС України від 30.11.2016 №1532 «Про ліквідацію Департаменту ДАІ МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь ДАІ ГУ МВС, УМВС в Автономній республіці Крим, областях», УДАІ УМВС України в Рівненській області підлягає ліквідації.

Однак, водночас у самостійних підрозділах УМВС, які юридичними особами було створено окремі ліквідаційні комісії, наказом УДАІ УМВС від 04.12.2015 № 103 така комісія була створена при УМВС України в Рівненській області, яке відповідно до пункту 1 про даний підрозділ (затверджене наказом УМВС в Рівненській 14.07.2016 № 26) являється структурним підрозділом апарату УМВС Рівненській області і входить до складу Державної автомобільної інспекції України.

На сьогоднішній день УДАІ УМВС України в Рівненській області відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців перебуває в процесі припинення, однак інформація про дану юридичну особу з реєстру не виключена, відтак представник відповідача приходить до висновку, що наданий час УДАІ УМВС України в Рівненській області є діючою юридичною особою, а управління її справами здійснює ліквідаційна комісія УДАІ УМВС.

Згідно із пунктом 13 Положення про УДАІ УМВС, даний підрозділ є юридичною особою і має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного ОСОБА_6 України та власним найменуванням (код ЄДР 08807297).

Зважаючи на те, що УМВС України в Рівненській області не являється власником автомобіля «Тойота - Кемрі» д.н.з. 18 0126 та водій, з вини якого сталася ДТП під час якої постраждав позивач, перебував у трудових відносинах з УДАІ УМВС, Ліквідаційна комісія УМВС України в Рівненській області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки за даним позовом має відповідати ліквідаційна комісія УДАІ УМВС України в Рівненській області.

На підставі викладеного, представник відповідача Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5 просить розглянути справу без присутності представника відповідача та у задоволенні позову ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області відмовити повністю.

Представник відповідача ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у задоволені позову просить відмовити.

Представник відповідача ліквідаційної комісії УДАІ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_7 в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справ був повідомлений належним чином; подав суду заперечення, у яких позов не визнав зазначаючи, що позивач в даному спорі є спеціальним суб'єктом особливих правовідносин, до яких застосовується не загальні норми права, а спеціальні норми матеріального права. В даному випадку посилання позивача на загальні підстави стягнення майнової та моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, є абсолютно безпідставними, оскільки каліцтво та інше ушкодження здоров'я позивач отримав в період проходження служби безпосередньо при виконанні службових обов'язків, що підтверджується належними доказами та не заперечується самим позивачем.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (абзац 3 пункту 1) встановлено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку.

В даному випадку Пленум ВСУ відсилає до загального законодавства, яке складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" тощо, але в цьому конкретному спорі належним законодавством буде спеціальне законодавство, а саме ст. 23 Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, постанова Кабінету Міністрів України від 21.10,2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення - інвалідності працівника міліції» та Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», які в сукупності законодавчо встановлюють для спеціальних суб'єктів спеціальний соціальний та правовий захист у випадку отримання ушкодження здоров'я, каліцтва, смерті під час виконання своїх службових обов'язків в період проходження служби особливого характеру.

Зокрема ст.23 ч.4, 5, 6 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства; У разі отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому розмір одноразової грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб; якщо працівник міліції та члени його сім'ї одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної-виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

Питання проходження служби в органах внутрішніх справ, права і обов'язки таких осіб, а також соціальний захист працівників міліції визначені та врегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про міліцію".

Служба в органах внутрішніх справ є службою особливого характеру в державному озброєному органі виконавчої влади. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про міліцію", працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про міліцію", держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Статтею 23 Закону України "Про міліцію", чітко встановлені права спеціального суб'єкта, працівника органів внутрішніх справ, на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсацію заподіяння шкоди його майну. Тобто статтею 23 Закону України "Про міліцію" встановлений спеціальний, з урахуванням особливостей служби в органах внутрішніх справ, порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, чим позивач скористався в повній мірі, отримавши 23.11.2016 одноразову грошову допомогу в розмірі 275600,00 грн.

Актом № 2 від 21.03.2016 встановлено, що нещасний випадок, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження, з позивачем стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до наведених спеціальних нормативно-правових актів позивачу на сьогоднішній день відшкодовано та виплачено:

- 95500,00 грн. - страхове відшкодування;

- 275600,00 грн. - одноразової грошової допомоги, згідно із п. 3.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;

- 16108,95 грн. - одноразова грошова допомога, у зв'язку із звільненням через хворобу.

Представник відповідача вказує, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 07.11.2015 є пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 3244,68 грн. (щомісяця).

Тобто загалом, за фактом нещасного випадку при виконанні службових обов'язків, позивач отримав 387208,95 грн. грошової допомоги за отримане на службі каліцтво/інше ушкодження здоров'я, та щомісяця отримує пенсію в розмірі 3244,68 грн,, як працівник міліції звільнений через хворобу.

Представник позивача вважає, що в даному випадку позивач повністю використав свої соціальні права, передбачені спеціальним законодавством, а також на сьогоднішній день продовжує використовувати права, які забезпечують соціальний захист працівників органів внутрішніх справ та встановлені спеціальним законодавством.

За своєю природою, ушкодження здоров'я, яке сталося з позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, безпосередньо пов'язане з проходженням ним служби особливого характеру, що фактично можна прирівняти за загальною аналогією до нещасного випадку на виробництві.

Таким чином, ОСОБА_2 в повній мірі скористався своїми соціальними правами щодо отримання компенсаційних виплат за спеціальним порядком їх відшкодування, встановленими спеціальним законодавством, яке регулює проходження служби в органах внутрішніх справ, а тому його вимоги щодо отримання відшкодування майнової та моральної шкоди ще додатково і за загальним законодавством є безпідставними за по суті.

Враховуючи викладене, ОСОБА_7 просить суд розглянути справу без присутності представника відповідача та у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» ОСОБА_9 у судове засідання не зявилась; надіслала заяву у якій вказує на те, що позивачу сплачено ліміт відповідальності у розмірі 100000 грн., просить розглянути справу без її участі.

Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно копії трудової книжки серія АХ №941107, ОСОБА_2 в період з 03.05.2006 року по 06.11.2015 року працював на службі в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 04.02.2016 року, кримінальне провадження №42015180000000171 від 26.07.2016 року з підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, у звязку зі смертю підозрюваного.

Акт №2 про нещасний випадок, затверджений 21.03.2016 року т.в.о. начальника ГУНП в Рівненській області ОСОБА_10, підтверджує факт нещасного випадку за участю позивача в період проходження служби при виконанні службових обовязків.

Згідно копії медичних документів, позивач ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді важкої відкритої черепно-мозкової травми, перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа і решітки, гемосимус гайморових пазух та решіток, пневмоцефалія, забій головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальний крововилив, забійні-рвані рани лівої скроневої ділянки, крововиливи та осаднення мяких тканин обличчя, закрита травма грудної клітки, забій правої легені, перелом зовнішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу, що ускладнилося постгеморагічною анемією та травматичним шоком III ступеня, які відповідно до висновку експерта № 1062 від 05.10.2015 в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Згідно посвідчення серія Б №268878 від 17.02.2016 року, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи.

Відповідно фіскальних чеків та рахунків, ОСОБА_2 за час стаціонарного та амбулаторного лікування придбав ліків та медичних препаратів на загальну суму 174981,39 грн.

Згідно полісу №АІ/7580994, страхова сума забезпеченого автомобіля Тойота Камрі за шкоду, заподіяну життю і здоровю є 100000 грн., за шкоду заподіяну майну 50000 грн. Поліс дійсний з 21.03.2015 року по 20.03.2016 року.

Відповідно до платіжного доручення №2296 від 23.11.2016 року, позивачу виплачено 275600 грн. одноразової допомоги.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і та ін.).

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Виходячи з положень ст.23,1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає розмір моральної шкоди з урахуванням характеру страждань позивача (моральних, психічних та ін.), матеріального становища відповідача, характеру порушення, глибини моральних страждань позивача.

Згідно пунктів 2, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також інваліди І та II груп, - звільняються від сплати судового збору.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.1172, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, ліквідаційної комісії Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області солідарно на користь ОСОБА_2 74981 (сімдесят чотири тисячі девятсот вісімдесят одну) гривень 39 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної каліцтвом, 60000 (шістдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та суму франшизи в розмірі 500 (пятсот) гривень.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд..

Суддя: ОСОБА_11