Ухвала суду № 65863592, 10.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3226/16-к

Провадження № 11-кп/779/165/2017

Категорія ч. 3 ст. 185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Дячука В.М., Гандзюка В.П.,

з участю секретаря Кравчук І.Я.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016090180000371 за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2017 року, згідно якого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючий за адресою6 м. Коломия, вул. Лисенка, 1/13, Івано-Франківської області, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, востаннє 27 травня 2013 року Гагарінським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до покарання у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі, депутатом не являється, українця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України з призначенням покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі, за ст. 198 КК України у виді одного року позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 - тримання під вартою, залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту затримання в 18 год. 15 квітня 2016 року, з розрахунку до дня набрання вироком законної сили, відповідно до вимог ст. 72 КК України, один день попереднього увязнення відповідає двом дням позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, тимчасово фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий, востаннє 16 липня 2012 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, депутатом не являється, українця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням покарання: за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років одного місяця позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою, залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 визначено рахувати з моменту затримання в 18 год. 15 квітня 2016 року, з розрахунку до дня набрання вироком законної сили, відповідно до вимог ст. 72 КК України, один день попереднього увязнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Цим же вироком стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь держави 879,60 гривень за проведення судово-трасологічної експертизи

Цивільний позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку із обвинувачених на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Івано-Франківської філії 40 599 гривень спричиненої злочином шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Івано-Франківської філії - 11 196 гривень спричиненої злочином шкоди.

Вирішено питання про речові докази: кухонний ніж із лезом у формі пилки, полотно до пилки по металу, жмуток дротів із металу сірого кольору, два дроти довжиною 148 см. кожний синього та червоного кольору, 80 пластмасових ізоляційних обмоток телефонного кабелю чорного кольору - знищити, мобільний телефони марки Nokia, модель С2-01, чорного кольору, ІМЕІ 359350040710283 - повернути родичам обвинуваченого ОСОБА_2, мобільний телефони марки Donod модель D805+, сріблястого кольору, ІМЕІ 35971044438385 - повернути родичам обвинуваченого ОСОБА_3; чотири компакт диски із відеозаписами із камер відеоспостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

за участю прокурора Марчук О.В.,

захисника ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що Коломийським міськрайонним судом було прийнято рішення про повернення речових доказів, а саме мобільного телефону марки Nokia, модель С2-01, чорного кольору, ІМЕІ 359350040710283. Так як його рідні не мають змоги забрати речовий доказ, просить мобільний телефон віддати на користь погашення цивільного позову або судових витрат.

В доповненнях до апеляційної скарги просить розглянути питання про більш мяке покарання, так як він сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, його батьки пенсійного віку, має хронічну хворобу і інвалідність. Просить зобовязати слідчий орган направити його паспорт в УВП-12 в його особову справу, оскільки його звернення було проігноровано.

Судом першої інстанції встановлено, що:

обвинувачений ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище та вчинив заздалегідь не обіцяний збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

обвинувачений ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище та приміщення, а також незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово судимі за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не стали, правильних висновків для себе не зробили та під час непогашених судимостей вчинили нові умисні кримінальні правопорушення проти власності за наступних обставин: в ніч на 21 березня 2016 року обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у м. Коломия Івано-Франківської області по вул. Шкрумеляка, 8, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливими мотивами та спільним умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно - небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом зняття металевої кришки, проникли у оглядові пристрої кабельної каналізації № 7047 та № 1830, які знаходяться на балансі Івано-Франківської філії ПАТ «Укртелеком», звідки таємно викрали належний Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» відрізок телефонного кабелю типу ТПП 200x2x0.4, довжиною 50 м, вартістю 113,38 гривень за 1 метр. Після чого обвинувачені із викраденим телефонним кабелем місце вчинення кримінального правопорушення покинули, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на загальну суму 5 669,45 гривень.

В подальшому, в ніч на 30 березня 2016 року обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у м. Коломия Івано-Франківської області по вул. Шкрумеляка, 30, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливими мотивами та спільним умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом зняття металевої кришки, проникли у оглядові пристрої кабельної каналізації № 1832 та № 1833, які знаходяться на балансі Івано-Франківської філії ПАТ «Укртелеком», звідки таємно викрали належний Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» відрізок телефонного кабелю типу ТПП 300x2x0.4, довжиною 16 м, вартістю 164,41 гривні за 1 метр і з викраденим телефонним кабелем місце вчинення кримінального правопорушення покинули, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на загальну суму 2 630,71 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в ніч на 04 квітня 2016 року обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у м. Коломия Івано-Франківської області по вул. Хмельницького, 3, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливими мотивами та спільним умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно - небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, таємно, через металічну решітку проникли на горище будинку, що в м. Коломия по вул. Хмельницького, 3, звідки таємно викрали належний Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» відрізок телефонного кабелю типу ТПП 100x2x0.4, довжиною 90 м, вартістю 56, 55 гривень за 1 метр і з викраденим вищевказаним телефонним кабелем місце вчинення кримінального правопорушення покинули, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на загальну суму 5 090 гривень.

Також, в ніч на 07 квітня 2016 року обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у м. Коломия Івано-Франківської області по вул. Шкрумеляка діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами та умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом зняття металевої кришки, проник у оглядовий пристрій кабельної каналізації № 1830, яка знаходяться на балансі Івано-Франківської філії ПАТ «Укртелеком», де з метою вчинення крадіжки телефонного кабелю типу ТПП 200x2x04 перерізав даний кабель, однак не зміг завершити свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинив всіх дій, які вважав за необхідними для доведення злочину до кінця так як спрацювала охоронна сигналізація і на місце події виїхали працівники охоронної фірми «Щит-Плюс».

Також, 12 квітня 2016 близько 02 год. року обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи у м. Коломия Івано-Франківської області по вул. Петлюри, діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами та умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом зняття металевої кришки, проник у оглядові пристрої кабельної каналізації № 1678 та № 1689, які знаходяться на балансі Івано-Франківської філії ПАТ «Укртелеком», звідки таємно викрав належний Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» відрізок телефонного кабелю типу ТПП 100x2x0.4, довжиною 81 м, вартістю 56.55 гривень за один метр і з викраденим телефонним кабелем місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду на загальну суму 4 580 гривень.

Крім цього, 12 квітня 2016 року близько 03 год. обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на стадіоні біля міського озера м. Коломия Івано-Франківської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, достовірно знаючи від обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що відрізок телефонного кабелю типу ТПП 100x2x0.4 довжиною 81 м, який належить Івано-Франківській філії ПАТ «Укртелеком» одержаний злочинним шляхом, а саме викрадений обвинуваченим ОСОБА_3 12 квітня 2016 року приблизно о 02 год. із оглядових пристроїв кабельної каналізації № 1678 та № 1689, які знаходяться на балансі Івано-Франківської філії ПАТ «Укртелеком», спільно із обвинуваченим ОСОБА_3 підготував до збуту без мети легалізації, вищевказаний відрізок кабелю, шляхом витягування струмопровідних жил з ізоляційною стрічкою з волого захисної поліетиленової оболонки та обпалення струмопровідних жил від поліетиленової ізоляції. В подальшому обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отриманий, вищевказаним шляхом, кольоровий метал - мідь, біля 09 год. цього ж дня здали на пункт прийому металобрухту в м. Коломия, вул. Симоненка, за що отримали грошові кошти в сумі приблизно 720 гривень, котрих витратили на власні потреби.

В загальному Івано-Франківській філії ПАЇ «Укртелеком» злочинними діями обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинено майнову шкоду на загальну суму 17 970, 16 гривень, з них спільними діями обвинувачених спричинено шкоду 13 390,16 гривень і обвинуваченим ОСОБА_3 ще самостійно спричинено шкоду на суму 4 580 гривень.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про час та місце апеляційного розгляду повідомлялися належним чином, клопотань про їх участь в апеляційному розгляді не надходило, питання про погіршення становища не порушувалося, відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України, їх участь є не обов'язковою.

Представник потерпілого ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду були належним чином повідомлені, заяв про розгляд справи за їх участю до суду апеляційної інстанції не надходило.

Тому, оскільки згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, це не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе переглянути вказане кримінальне провадження за їх відсутності.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги з доповненнями ОСОБА_2, з мотивів, викладених у них, просить її задовольнити;

- прокурор вважає вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та в частині вирішення питання про речові докази законним та обґрунтованим, а тому просить залишити апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що її належить залишити задовольнити частково, а вирок суду змінити в частині вирішення питання про долю відповідного речового доказу, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, зазначений вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не оскаржувався. Апеляційну скаргу з доповненнями подано обвинуваченим ОСОБА_2 Фактичні обставини скоєного ОСОБА_2, доведеність його вини та кваліфікація дій за статтею КК України, за якою він визнаний винуватим, у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється. Апелянт висловив свою незгоду в частині призначеного йому покарання та в частині вирішення питання про речовий доказ, тому колегія суддів перевіряє оскаржуваний вирок в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При розгляді кримінального провадження та ухваленні вироку суд першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, на думку колегії суддів, дотримався вказаних вимог закону.

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог в частині призначення обвинуваченому покарання дотримався. Призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_2, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними та непереконливими.

Так, як вбачається зі змісту вироку призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до ст. ст. 65, 66, 67 КК України взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебуває.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд не вбачав.

З врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, зазначеного у санкціях статей за вчинені кримінальні правопорушення. Саме таке покарання обвинуваченому, на думку суду, внесе корективи в їх соціально-психологічні властивості, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність, позбавить можливості обвинуваченого вчиняти нові злочини і буде необхідним для попередження нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів вважає, що обставини, викладені в доводах апеляційної скарги з доповненнями як підстави для пом'якшення ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання, що відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Щодо речового доказу, зазначеного в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 374 КПК України питання про речові докази вирішується у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, і таке рішення, як і мотиви його ухвалення повинні зазначатися у вироку суду.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про речові докази, в тому числі і щодо мобільного телефону марки Nokia, модель С2-01, чорного кольору, ІМЕІ 359350040710283, ухвалив повернути його родичам обвинуваченого ОСОБА_2

Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема зі змісту постанови старшого слідчого СВ Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Максим`юка М.П. про визнання речовим доказом від 24 травня 2016 року (а.п. 160-161 том 2), крім інших, мобільний телефон марки Nokia, модель С2-01, чорного кольору, ІМЕІ 359350040710283, визнано та долучено до матеріалів провадження як речовий доказ.

В той час, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 100 КПК України, оскільки вказаний речовий доказ не визнаний предметом, засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та таким, що зберіг на собі його сліди, його необхідно повернути володільцю.

Проте, суд першої інстанції прийняв рішення про повернення даного речового доказу родичам обвинуваченого ОСОБА_2, всупереч вимогам ст. 100 КПК України.

Крім того, як вбачається з вироку, суд першої інстанції приймаючи рішення про щодо вказаного речового доказу, взагалі не зазначив, на підставі чого він приймав таке рішення, чим керувався, тощо.

Таким чином, суд першої інстанції в частині вирішення питання щодо цього речового доказу не дотримався вимог ст. 370 КПК України.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок і в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

На підставі наведеного колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції в частині вирішення питання долі речового доказу мобільного телефону марки Nokia, модель С2-01, чорного кольору, ІМЕІ 359350040710283 та повернути його володільцю - обвинуваченому ОСОБА_2

В той час, перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, визначений ст. 407 КПК України, є вичерпним. Тому вимоги апеляційної скарги з доповненнями про звернення вищевказаного речового доказу на користь погашення цивільного позову або судових витрат, а також про зобовязання слідчого органу направити його паспорт в Івано-Франківську установу виконання покарань № 12 для долучення до особової справи є необґрунтованими такими, що не ґрунтуються на приписах кримінального процесуального закону.

Крім того, звернення судового рішення до виконання, тому числі в частині накладених стягнень як за цивільним позовом, так і судового збору, здійснюється після набрання обвинувальним вироком законної сили.

Також, колегія суддів розяснює, що відповідно до п. 22 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, в особи, взятої під варту або засудженої до позбавлення волі, паспорт вилучається органами дізнання, попереднього слідства або судом. При звільненні з-під варти чи від відбування покарання паспорт повертається його власникові.

Паспорт або інші документи, що засвідчують особу заарештованих обвинувачених, саме після набрання вироком законної сили стосовно осіб, засуджених до позбавлення волі, направляються до установ відбування покарання для долучення до особової справи засудженого і зберігання, відповідно до приписів п. 24 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженого наказом від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України змінити в частині вирішення питання про долю речового доказу мобільного телефону марки Nokia, модель С2-01, чорного кольору, ІМЕІ 359350040710283.

Речовий доказ по кримінальному провадженню - мобільний телефон марки Nokia, модель С2-01, чорного кольору, ІМЕІ 359350040710283, повернути володільцю обвинуваченому ОСОБА_2

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло