Рішення № 65862972, 03.04.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1514/16-ц

№2-52/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Потабенко Л.В.,

при секретарі: Падалці А.В.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення сторін у попереднє становище,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року загальною площею 0,2007 га., яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0116 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1230; повернути сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року зареєстрованого в реєстрі за №1230 в попередній стан, шляхом повернення у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,2007 га, яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0116; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року загальною площею 0,2007 га., яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0117 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1231; повернути сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року зареєстрованого в реєстрі за №1231 в попередній стан, шляхом повернення у приватну власність ОСОБА_4 Л.П. земельної ділянки загальною площею 0,2007 га, яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0117; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року загальною площею 0,2007 га., яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0118 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1232; повернути сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року зареєстрованого в реєстрі за №1232 в попередній стан, шляхом повернення у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,2007 га, яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0118; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року загальною площею 0,2007 га., яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0119 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1233; повернути сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року зареєстрованого в реєстрі за №1233 в попередній стан, шляхом повернення у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,2007 га, яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0119; та стягнути з відповідачів понесені судові витрати. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що 01.01.2010 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до п.1 якого, ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняла у власність грошові кошти в сумі 537700,00 доларів США, та зобовязалася повернути таку ж суму грошових коштів до 01.06.2014 року. Грошові кошти у строк повернуто не було, а відтак, 21.10.2014 року позивач звернувся у Пустомитівський районний суд Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою у звязку із невиконанням грошового зобовязання. 24.10.2014 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області було вжито заходи забезпечення позову до набрання рішенням суду по справі законної сили, шляхом накладення арешту в межах суми позову, яка становить 10352 962,20 грн., на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, яка ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23.12.2014 року було залишено без змін. 24.10.2014 року відділом ДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області 2014 року було накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_4, грошові кошти, рахунки тощо. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.05.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволені частково, яке рішенням апеляційного суду Львівської області від 12.10.2015 року було змінено, а саме зменшено суму боргу, що підлягає стягненню. ОСОБА_4 чи її уповноважені представники із заявами про скасування заходів вжитих постановами від 24.10.2014 року та 31.10.2014 року у відділ ДВС Пустомитівського РУЮ не зверталися. Виконавчий документ станом на 22.02.2016 року перебуває на виконанні у відділі ДВС Пустомитівського РУЮ, постанови про звільнення майна боржника з-під арешту державним виконавцем не виносились. Однак, не зважаючи на наявність ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.10.2014 року про забезпечення позову, ОСОБА_4 було відчужено наявне у неї на праві приватної власності майно на підставі договорів купівлі-продажу. Зокрема, 27.11.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договори купівлі продажу земельних ділянок, які розташовані в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, з кадастровими номерами 3223187700:05:025:0116, 3223187700:05:025:0117, 3223187700:05:025:0118, 3223187700:05:025:0119. У провадженні Франківського ВП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження №12016140080000526 від 23.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.388 КК України, за заявою ОСОБА_3 Одночасно слідчим Франківського ВР було повідомлено, що в ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено, що підставою для зняття арештів із нерухомого майна належного ОСОБА_4 стала ухвала Пустомитівського районного сулу Львівської області від 09.10.2015 року про скасування заходів забезпечення позову, яка згідно відповіді Пустомитівського районного суду Львівської області, судом не постановлялась. Тому, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві, та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договори купівлі-продажу земельних ділянок жодним чином не порушують права позивача.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, направила на адресу суду пояснення, в яких просила розглядати справу за її відсутності, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку представників, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.01.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняла у власність грошові кошти в сумі 537700,00 доларів США, та зобовязалася повернути таку ж суму грошових коштів до 01.06.2014 року.

26.12.2012 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №922648, на земельну ділянку площею 0,2007 га, що розташована: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, кадастровий номер 3223187700:05:025:0116.

26.12.2012 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №922649, на земельну ділянку площею 0,2007 га, що розташована: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, кадастровий номер 3223187700:05:025:0117.

26.12.2012 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №922647, на земельну ділянку площею 0,2007 га, що розташована: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, кадастровий номер 3223187700:05:025:0118.

26.12.2012 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №922651, на земельну ділянку площею 0,2007 га, що розташована: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, кадастровий номер 3223187700:05:025:0119.

24.10.2014 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області було частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, та вжито заходи забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили, шляхом накладення арешту в межах суми позову, яка становить 10352962,20 грн. на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4

23.12.2014 року ухвалою апеляційного суду Львівської області ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.10.2014 року залишено без змін.

24.10.2014 року постановою державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ було відкрито виконавче провадження №45219305, на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.10.2014 року.

24.10.2014 року державний виконавець ВДВС Пустомитівського РУЮ виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №45219305, якою наклав арешт на все майно ОСОБА_4

31.10.2014 року державний виконавець ВДВС Пустомитівського РУЮ виніс постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню №45219305, якою наклав арешт на кошти ОСОБА_4, що містяться на рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №32195955 від 14.01.2015 року, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі ухвали суду від 24.10.2014 року.

Відповідно до звіту експертно-грошової оцінки від 2015 року, вартість земельної ділянки загальною площею 0,2007 га, кадастровий номер 3223187700:05:025:0116, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, становить 92500 грн.

Відповідно до звіту експертно-грошової оцінки від 2015 року, вартість земельної ділянки загальною площею 0,2007 га, кадастровий номер 3223187700:05:025:0117, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, становить 92500 грн.

Відповідно до звіту експертно-грошової оцінки від 2015 року, вартість земельної ділянки загальною площею 0,2007 га, кадастровий номер 3223187700:05:025:0118, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, становить 92500 грн.

Відповідно до звіту експертно-грошової оцінки від 2015 року, вартість земельної ділянки загальною площею 0,2007 га, кадастровий номер 3223187700:05:025:0119, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, становить 92500 грн.

26.05.2015 року рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, та вирішено стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму основного боргу за договором позики від 01.01.2010 року в розмірі 537700,00 доларів США, проценти за користування позикою від 01.01.2010 року в розмірі 279014,74 доларів США, 3% річних в розмірі 18997,00 доларів США, в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, станом на час виконання рішення суду. Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору, в тому числі за подачу заяви про забезпечення позову у сумі 3889,07 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12.10.2015 року рішенням апеляційного суду Львівської області рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.05.2015 року змінено, зменшивши суму боргу, що підлягає до стягнення, а відтак частину другу резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму основного боргу за договором позики від 01.01.2010 року в розмірі 537700 доларів США, проценти за користування позикою від 01.01.2010 року в розмірі 277836,22 доларів США, 3% річних за період з 01.06.2014 року по 10.03.2015 року в розмірі 18969,60 доларів США».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №40639648 від 15.07.2015 року, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі ухвали суду від 24.10.2014 року.

Відповідно до листа начальника ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області №09-26/1913 від 22.02.2016 року, ОСОБА_4 або ж її уповноважені представники із заявами про скасування заходів вжитих постановами від 24.10.2014 року та від 31.10.2014 року у відділ ДВС Пустомитівського РУЮ не зверталися. Виконавчий документ станом на 22.02.2016 року перебуває на виконанні у відділі ДВС Пустомитівського РУЮ, постанови про звільнення майна боржника з - під арешту державним виконавцем не виносилися.

Відповідно до листа ст. слідчого СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області від 20.04.2016 року №6504/41/07/16 у провадженні Франківського ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016140080000526 від 23.02.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358 ч. 1 та 388 ч. 1 КК України, за заявою ОСОБА_3, якого було визнано потерпілим. В ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено, що підставою для зняття арештів (обтяжень, заборон) із нерухомого майна належного ОСОБА_4 стала ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.10.2015 року у справі № 450/2962/14-ц про скасування заходів забезпечення позову, яка згідно відповіді Пустомитівського районного суду Львівської області, судом не постановлялась.

Відповідно до листа Пустомитівського районного суду Львівської області згідно даних автоматизованої системи документообігу суду «Д-3», ОСОБА_7 не звертався як представник позивача ОСОБА_3 із заявою чи клопотанням щодо скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду про забезпечення позову від 24.10.2014 року, у справі № 450/2962/14-ц. 09.10.2015 року Пустомитівським районним судом Львівської області під головуванням судді Кукси Д.А. не постановлялось ухвали про скасування заходів забезпечення позову у справі №450/2962/14-ц, відповідно така ухвала не могла бути внесена в ЄРДР.

27.11.2015 року між ОСОБА_4, в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 передала у власність, а ОСОБА_5 прийняла у власність земельну ділянку площею 0,2007 га, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, кадастровий номер 3223187700:05:025:0116, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1230.

27.11.2015 року між ОСОБА_4, в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 передала у власність, а ОСОБА_5 прийняла у власність земельну ділянку площею 0,2007 га, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, кадастровий номер 3223187700:05:025:0117, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1231.

27.11.2015 року між ОСОБА_4, в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 передала у власність, а ОСОБА_5 прийняла у власність земельну ділянку площею 0,2007 га, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, кадастровий номер 3223187700:05:025:0118, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1232.

27.11.2015 року між ОСОБА_4, в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 передала у власність, а ОСОБА_5 прийняла у власність земельну ділянку площею 0,2007 га, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, кадастровий номер 3223187700:05:025:0119, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1233.

Відповідно до п. 2.1. оспорюваних договорів купівлі-продажу, продавець стверджує та гарантує, що земельна ділянка набута ним із дотриманням всіх вимог законодавства України, стверджує, що йому невідомі обставини при яких набуття ним права власності на земельну ділянку порушувало б його право власності третіх осіб на земельну ділянку, гарантує, що відчужувана земельна ділянка на момент підписання нього договору нікому іншому не продана, не подарована, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передана, не відчужена іншим способом, як юридична адреса вона не використовувалась, під забороною (арештом) та іпотекою/заставою (в тому числі податковою) не перебуває. Продавець стверджує, то щодо відчужуваної земельної ділянки не ведуться судові спори. відчужувана земельна ділянка не має недоліків, про які відомо продавцю, але не відомо покупцю, гарантує, що з моменту набуття продавцем права власності на земельну ділянку на неї не виникло прав у третіх осіб (у тому числі за попередніми договорами, договорами найму (оренди), шлюбними контрактами, сервітутами, іншими речовими правами), як у межах так і за межами України, авансів/завдатків за цю земельну ділянку від інших осіб продавцем, не отримано.

З матеріалів справи вбачається, що наведені вище у оспорюваних договорах відомості про відсутність обтяжень та судових спорів дійсності не відповідають, оскільки суперечать приписам чинного судового рішення про накладення арешту на майно в інтересах позивача ОСОБА_3, яке до того ж перебувало на примусовому виконанні у органах державної виконавчої служби.

Згідно ст. 1146 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у формі ухвали. Частиною 2 ст. 208 ЦПК України передбачено, що питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Натомість, відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, то набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно ч.ч.9,10,12 ст.153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, Фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов. визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, виходячи із змісту ст. 14, 208 ЦПК України, а також ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ухвала про забезпечення позову від 24.10.2014 року (яка набрала законної сили) була обовязкова, зокрема, для сторін оспорюваного правочину та нотаріуса.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Згідно із п. 8 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Крім цього, згідно ч. 2 та 3 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Відповідно до ст. 658 ЦК України законодавець передбачив, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Крім цього, згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, договори купівлі-продажу фактично спрямовані на припинення права власності на обєкти нерухомого майна у відповідача ОСОБА_4 й виникнення права власності в іншої особи, а саме у іншого співвідповідача ОСОБА_5 При цьому предмет оспорюваних договорів є обєктами нерухомого майна, за рахунок яких можливо виконати грошові зобовязання ОСОБА_4 перед позивачем ОСОБА_3, а іншої можливості їх виконати, зокрема за рахунок інших джерел, іншого майна, немає, оскільки ОСОБА_4, на думку позивача, у короткий строк після предявлення позову ОСОБА_3 було відчужено всі належні їй обєкти нерухомого майна з метою ухилення від виконання цивільно-правових зобовязань перед позивачем.

З позовних вимог позивача вбачається, що позивач є заінтересованою особою у справі і домагається відновлення порушеного його права, не вимагаючи повернення йому майна, яке є предметом спірних договорів або визнання за ним права власності на це майно, а вимагає повернення сторін до первісного стану з метою забезпечення виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.05.2015 року у справі № 450/2962/14-ц, про стягнення коштівна його користь.

Як встановлено в судовому засіданні, договори купівлі-продажу відповідачі уклали після відкриття судом провадження у справі №2450/2962/14-ц, на підставі недійсних документів про скасування арешту майна. Також судом встановлено, що на дату укладання оспорюваних договорів відповідач ОСОБА_4 була достеменно обізнаною із обставинами щодо відкриття судом провадження у вказаній цивільній справі та предявлені до неї позовні вимоги позивача ОСОБА_3, а також про винесення Пустомитівським районним судом Львівської області ухвали про забезпечення позову ОСОБА_3. За таких фактичних обставин, з моменту винесення судом вказаної ухвали про забезпечення позову, у відповідача ОСОБА_4 були відсутні повноваження на розпорядження земельними ділянками, які розташовані в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, з кадастровими номерами 3223187700:05:025:0116, 3223187700:05:025:0117, 3223187700:05:025:0118, 3223187700:05:025:0119.

Не зважаючи на обізнаність із необхідністю виконання вказаного судового рішення (ухвали про забезпечення позову) відповідач ОСОБА_4 уклала правочини щодо відчудження свого нерухомого майна, які прямо суперечать вимогам ухвали суду, тобто є такими, що укладені із порушенням чинного законодавства.

З приводу доводів, які були наведені представником відповідача у судовому засіданні, у запереченнях на позовні вимоги, суд до них ставиться критично, оскільки вони є суперечливими, взаємовиключними та спростовуються наявними у справі доказами у їх сукупності.

Будь-яких відомостей про реальність можливості задоволення вимог позивача як кредитора іншим чином, окрім як шляхом звернення стягнення на спірні земельні ділянки, станом на час вирішення цього спору суду не представлено. Також в матеріалах справи є достатньо доказів про те, що позивач хоч і не є стороною оспорюваного правочину, але є заінтересованою особою, яка вправі предявляти подібні позовні вимоги, тому спосіб захисту інтересів шляхом визнання недійсним договору є належним.

Обставини щодо відсутності обвинувального вироку у кримінальному провадженні враховані при вирішенні спору у спосіб оцінки сукупності наданих сторонами письмових доказів, а не шляхом врахування преюдиційності судового рішення у кримінальній справі.

Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України закріплено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.3 ст.216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК (435-15) суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК (435-15) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Предявлені позовом вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, застосування часткової реституції як наслідок недійсності оспорюваних правочинів, на думку суду не повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду України.

Так, позивач ставить питання лише про повернення у власність одній із сторін правочину у власність обєктів нерухомого майна, але в межах цієї справи ніким не предявлено вимог про повернення коштів іншій сторіні, які були сплачені в якості платежу вартості придбаного майна, тобто межами позовних вимог за їх формулюванням не вирішується питання повної двосторонньої реституції в порядку застосування наслідків недійсності правочину.

Крім того, характер спірних правовідносин свідчить про те, що визнання недійсними правочинів є достатнім способом захисту законних прав позивача, оскільки має наслідком втрату юридичної підстави для вибуття із власності ОСОБА_4 спірних обєктів нерухомого майна, поновлення їх у правах власника та дозволяє позивачеві реалізувати свої права стягувача у виконавчому провадженні згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, на підставі поданих сторонами доказів, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли свого підтвердження в судовому засіданні лише частково, оскільки частково ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, заперечення відповідача також лише частково доведені відповідними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача, які підлягають стягненню із відповідачів у рівних частках.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.215,216,655,658 ЦК України, ст.ст. 10,59,60,212-215,292,294ЦПК Українисуд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року загальною площею 0,2007 га., яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0116 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1230.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року загальною площею 0,2007 га., яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0117 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1231.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року загальною площею 0,2007 га., яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0118 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1232.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2015 року загальною площею 0,2007 га., яка розташована в Київській області, Обухівський район на території Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:05:025:0119 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1233.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати по 1102 грн. 40 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: