Ухвала суду № 65862541, 10.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/2176/16-ц

Провадження № 22-ц/779/600/2017

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю: апелянта ОСОБА_2

представника Перлівецької сільради - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Перлівецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання права власності на обєкт нерухомого майна за набувальною давністю, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 20 лютого 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з зазначеним позовом, обґрунтувавши тим, що 25 лютого 2003 року її мати ОСОБА_5 уклала угоду про користування спірним будинком з власником ОСОБА_6 На виконання умов угоди про користування спірним будинком з власником такого ОСОБА_6 На виконання умов угоди сплатила 5000 грн. У 2003 році ОСОБА_2 разом з матірю почала проживати у спірному будинку. 12 жовтня 2007 року ОСОБА_6 померла. Спадкоємцем майна такої є відповідач ОСОБА_4, однак свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на даний час такий не отримав. З 2003 року вона разом з матірю оплачували комунальні послуги, проводили капітальний ремонт будинку, добросовісно заволоділи спірним будинком, і вона продовжує відкрито володіти таким.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20.02.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного зясування судом обставин справи, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, доводи якої зводились до того, що відповідно до умов угоди, яка була укладена 25.02.2003 року між матірю ОСОБА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка посвідчена сільським головою Перлівецької сільської ради, ОСОБА_6 дає житловий будинок в користування матері ОСОБА_2 ОСОБА_5, остання в свою чергу зобовязується оплатити за даний будинок кошти в сумі 5000 грн. У момент укладення угоди мати ОСОБА_2 ОСОБА_5 оплатила 3934 грн., решту суми зобовязалася сплатити за будинок до кінця 2003 року. Тобто зі змісту угоди від 25.02.2003 року випливають правовідносини договору купівлі-продажу. А згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як випливає з розписки від 24.03.2008 року, мати ОСОБА_2 ОСОБА_5 сплатила при свідках решту суми за будинок і претензій зі сторони продавця до ОСОБА_5 немає. Тобто, навіть у розписці, відчужувача будинку називають продавцем. Дані обставини підтверджують те, що мати ОСОБА_2 ОСОБА_5 добросовісно заволоділа чужим майном, сплативши за нього усю обумовлену суму в договорі купівлі-продажу від 25.02.2003 року.

Окрім того, протягом років, з 2003 року виключно ОСОБА_2 з мамою оплачували всі комунальні послуги, неодноразово проводили капітальний ремонт будинку, проводили його газифікацію, тобто продовжували відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом тринадцяти років при цьому знаючи, що даний будинок належить їм на праві власності. Тому просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, висновки і мотиви, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2011 року ОСОБА_4 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, такий 28 грудня 2011 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини на підставі якої відкрито спадкову справу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи з огляду на таке.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_6 належав житловий будинок загальною площею 52,2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: сараєм, стодолою, погребом, криницею, що знаходиться за адресою: вул. Січових Стрільців, 1, с. Суботів, Галицького району, Івано-Франківської області.

25 лютого 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір найму жилого приміщення, за яим ОСОБА_6 передає в постійне користування ОСОБА_5 будинок в с. Суботів, Галицького району, Івано-Франківської області, а ОСОБА_5 зобовязується сплатити 5000 грн. та здійснювати оплату комунальних послуг. В силу ст.158 ЖК України здійснено реєстрацію договору в органі місцевого самоврядування. В будинку фактично проживає з 2003 року також апелянт, яка вселилась як член сімї наймача.

Виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, визначено обставини, які мають значення для справи і які повинен довести позивач у разі подання позовної заяви до суду про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю:

- майно може бути обєктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння:

- безперервність та тривалість володіння (його давність);

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Тобто, однією з основних обставин для визначення права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є відсутність інших осіб, які претендують на це майно.

Як вбачається з матеріалів справи, іншою особою, яка претендує на майно є спадкоємець померлої ОСОБА_6 ОСОБА_4 Згідно рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2011 року, ОСОБА_4 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 На підставі якого, ОСОБА_4 28 грудня 2011 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, в якій ОСОБА_4 зазначає, що спадкове майно приймає і просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка. Його висновок про безпідставність та недоведеність позовних вимог є вірним.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

ОСОБА_7

ОСОБА_8