Ухвала суду № 65862083, 05.04.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/2382/14-к Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Л. В.

Категорія ст. 121 ч.1 КК України Доповідач Кіянова С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого Кіянової С.В.,

суддів: Слісарчука Я.А., Ляшука В.В.,

з участю: секретаря Гончарука С.С.,

прокурора Селюченко І.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №289/2382/14-к за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 грудня 2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,-

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 вирішено рахувати з часу його затримання.

До вступу вироку в законну силу обрано обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4:

- на користь Управління фінансів Радомишльської райдержадміністрації в якості відшкодування витрат понесених на лікування потерпілого ОСОБА_1 - 4 673 грн.76 коп;

- на користь держави судові втрати за проведення судово-медичних експертиз в сумі 687 гривень 96 коп.;

- на користь потерпілого ОСОБА_1: заподіяну йому злочином матеріальну шкоду в сумі 15 152 гривні 50 копійок; втрачений ним внаслідок ушкодження його здоровя та каліцтва заробіток (дохід) в загальній сумі 101 341 гривню 81 копійку, а також щомісячні виплати, починаючи з 15.12.2016 року в сумі 3 324 гривні 49 копійок; завдану йому вчиненням кримінальногоправопорушення моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1 843 200 гривень 00 копійок; понесені ним процесуальні витрати на правову допомогу, які повязані з оплатою послуг його адвоката в сумі 8 564 гривні, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить змінити вирок суду, застосувати до призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ст. 75 КК України, звільнити останнього від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України; цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково: зменшити розмір моральної шкоди до 50 000 грн., відмовити в частині позовних вимог про стягнення процесуальних витрат на правову допомогу, які повязані з оплатою послуг адвоката в сумі 8564 грн. Вважає призначене покарання надто суворим, таким, що не відповідає особі обвинуваченого. Вказує на помякшуючи покарання обставини, позитивні характеризуючи дані про особу обвинуваченого, звертає увагу на перерахування обвинуваченим потерпілому 50000 грн. Також вважає, що суд помилково прийшов до висновку про задоволення моральної шкоди потерпілому в сумі 1843200 грн., оскільки судом не було враховано поведінку самого потерпілого та майновий стан обвинуваченого. Крім того, зазначає, що згідно ч.2 ст. 120 КПК України, витрати на правову допомогу представника потерпілого несе сам потерпілий, щодо якого здійснюється провадження.

В запереченні на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, яке надійшло від потерпілого ОСОБА_1, йдеться про необґрунтованість доводів апелянта та про залишення вироку суду без зміни.

Згідно вироку суду, в ніч на 31 серпня 2014 року, ОСОБА_4, керуючи власним автомобілем «ВАЗ-2108», рухався по вул.Русанівська в м.Радомишль Житомирської області, де внаслідок поганого дорожнього покриття пошкодив два диски на колесах свого автомобіля. Зупинившись біля будинку №67, ОСОБА_4, за допомогою молотка став ремонтувати диски коліс. О 03 години ночі, від звуків удару молотка по дисках, прокинувся господар будинку №67 по вул.Русанівська, ОСОБА_1, який вийшов на вулицю, підійшов до ОСОБА_4 і зробив обвинуваченому зауваження стосовно створення шуму в нічний час. Під час словесного конфлікту, обвинувачений ОСОБА_4 наніс ОСОБА_1 удар рукою в обличчя, а ОСОБА_1, захищаючись, наніс удар ногою по тілу ОСОБА_4 В цей час обвинувачений ОСОБА_4 з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_1 удар металевим молотком по голові, заподіявши потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми, вдавленого уламкового перелому лівої скроневої кістки, забійної рани лівої скроневої ділянки голови, крововиливу навколо лівого ока, які були небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 в підтримання апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, думку потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 в заперечення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, судом зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненому визнав частково. Обставин, що пом'якшують або обтяжують його покарання судом не встановлено. Також судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, його молодий вік, позитивну характеристику, а тому суд, з врахуванням встановлених обставин справи та особи винуватого, призначив останньому покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі санкції, передбаченою ч.1 ст. 121 КК України.

З наведеним висновком місцевого суду погоджується і апеляційний суд та вважає, що призначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_4 не можна визнати несправедливим внаслідок суворості.

Доводи апелянта щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 75 КК України, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів кримінального провадження не вбачається підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Також, не наведено таких підстав і в апеляційній скарзі.

Так, місцевим судом вірно враховано ступінь та характер суспільної небезпеки діяння вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4, наслідки для потерпілого від вчиненого відносно нього злочину (встановлена група інвалідності), часткове визнання обвинуваченим вини та відсутність обставин, які помякшують його покарання.

Отже, призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, апеляційний суд частково погоджується з доводами апелянта про невірне визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди та витрат, повязаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого.

Доводи апелянта про те, що відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України, витрати, повязані з оплатою допомоги представника потерпілого, щодо якого здійснюється провадження, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Згідно ч.2 ст. 120 КПК України витрати, повязані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною 1 статті 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 витрат, повязаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого.

Проте, апеляційний суд не погоджується з розміром встановлених місцевим судом витрат потерпілого на оплату правової допомоги представника.

Зі змісту ч.1 ст. 124 КПК України вбачається, що процесуальні витрати повинні бути документально підтверджені.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що між потерпілим ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги від 09.09.2014 року №31.

На підставі вказаного договору адвокат ОСОБА_2 складав акти здавання-приймання наданої правової допомоги та виписував рахунки потерпілому ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, але з витрат потерпілого за вказаними рахунками адвоката ОСОБА_2 в матеріалах провадження містяться документальні підтвердження на суму 5124 грн., зокрема: квитанція від 10.09.2014 року 1231,00 грн.; квитанція від 01.10.2014 року 1331,00 грн.; платіжне доручення від 04.11.2014 року 1281,00 грн. та платіжне доручення від 02.12.2014 року 1281,00 грн. (т.2 досудового розслідування, а.п. 80, 85, 88).

Інших документальних підтверджень витрат потерпілого на правову допомогу в матеріалах провадження не міститься та в засіданні апеляційного суду потерпілим та його представником не надано. Клопотань з цього приводу також не заявлялося.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, повязані з оплатою правової допомоги представника потерпілого в сумі 5124 грн., які є документально підтверджені.

Також, апеляційний суд не може погодитись з висновками місцевого суду про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1 843 200 гривень 00 копійок.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я

потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих

стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та

зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При

цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Проте, приймаючи рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1 843 200 гривень 00 копійок, суд послався лише на наявний в матеріалах кримінального провадження висновок судово-психологічної експертизи № 578/15-25 від 02.06.2016 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 переніс переживання та страждання (моральну шкоду), тому можливий розмір грошової компенсації за завдані потерпілому ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) може становити 1152 мінімальні заробітні плати, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення рішення судом. (т.4 а.п.15-36).

Апеляційний суд відмічає, що при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди висновок експерта не має обовязкового характеру для суду.

Суд першої інстанції повинен був діяти в межах кримінального процесуального закону та належним чином мотивувати свої висновки.

Отже, вирок суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні.

Апеляційний суд, враховуючи, що потерпілому ОСОБА_1 були спричинені фізичні, психічні та моральні страждання, те, що він проходив курс лікування, був порушений його робочий та життєвий ритм та йому встановлена інвалідність, вважає за можливе, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 70 000 гривень.

На підставі викладеного, вирок суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди та витрат, повязаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого слід змінити.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 грудня 2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди та витрат, повязаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого.

Зменшити розмір моральної шкоди та витрат, повязаних з оплатою правової допомоги представника потерпілого на користь потерпілого ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 70000 (сімдесят тисяч) грн. та витрати, повязані з оплатою правової допомоги представника потерпілого в сумі 5124 (пять тисяч сто двадцять чотири) грн.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: