Ухвала суду № 65861986, 03.04.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2624/16-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 2 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Талько О.Б.,

суддів: Гансецької І.А., Кочетова Л.Г.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради , третя особа комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11 Житомирської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з лютого 2006 року постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. У дане житло він вселився з дозволу наймача - свого дядька ОСОБА_2, який переїхав проживати у інше житлове приміщення.

Позивач вказує, що у грудні 2015 дядько помер, спадщину після його смерті ніхто не прийняв. Будь-які документи на зазначену квартиру у нього відсутні та право власності на це житло ні за ким не зареєстроване.

Посилаючись на ту обставину, що він добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років, просив визнати за ним право власності на дану квартиру за набувальною давністю.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу.

На думку представника відповідача, апеляційна скарга є безпідставною.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи наступного.

В судовому засіданні встановлено, квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності. Вказана обставина підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи.

Лист КП «ВЖРЕП №11» містить дані про те, що у спірній квартирі з 2004 року проживав без реєстрації двірник підприємства ОСОБА_2, який був звільнений з роботи за віком та помер у 2015 році ( а.с. 100).

На запит суду Житомирська міська рада надала інформацію, що рішення виконавчого комітету про включення цієї квартири до числа службового житла та надання її ОСОБА_2 відсутнє.

Наявний в матеріалах справи акт, складений працівниками КП «ВЖРЕП №11» 12 січня 2016 року, свідчить про те, що позивач проживає за вказаною адресою з лютого 2006 року.

Факт проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою з 2006 року й утримання ним цього житлового приміщення підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Також в судовому засіданні встановлено, що до 9 лютого 2016 року позивач був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. На його заяву щодо реєстрації у квартирі АДРЕСА_2, директор КП «ВЖРЕП №11» листом від 19 лютого 2016 року повідомив про необхідність подання ним документів, які підтверджують його право на проживання у цьому житловому приміщенні.

За змістом ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти чужим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно ( набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п. 9,11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових» №5 від 7 лютого 2014 року, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі ( а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду ( стаття 214 ЦПК України).

Отже, зміст ст.344 ЦК України свідчить, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

В даному випадку володіння квартирою добросовісним не може бути визнано, оскільки позивач при заволодінні у 2006 році даним житловим приміщенням знав про відсутність у нього підстав для набуття права власності на це майно, адже вселився у цю квартиру з дозволу ОСОБА_2, право користування якого спірним житлом не було належним чином підтверджене.

Про обізнаність позивача щодо відсутності у нього підстав для набуття права власності на це житло вказує й та обставина, що його неодноразові звернення з приводу реєстрації за вказаною адресою, залишались без задоволення внаслідок відсутності документів, які підтверджують його право на проживання у спірному житловому приміщенні.

Окрім того, володіння не можна визнавати давнім та безперервним, оскільки позивач до 9 лютого 2016 року був зареєстрований за іншою адресою.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуюча Судді: