Рішення № 65861374, 06.04.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2876/16-ц

Провадження № 2/191/134/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гречко Ю.В.

при секретарі Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській облаті, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 01 листопада 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит, згідно якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 98000,00 грн. на придбання квартири за договором укупівлі-продажу. Кредитний договір укладено на 12 років з терміном остаточного погашення не пізніше 31 жовтня 2019 року. В забезпечення належного виконання умов кредитного договору між сторонами 01 листопада 2007 року був укладений іпотечний договір, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно у вигляді кооперативної квартири АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки визначена сторонами шляхом проведення його оцінки субєктом оціночної діяльності і згідно звіту про експертизу станом на 01 листопада 2007 року становить 126490,00 грн. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує, у звязку з чим станом на 01 квітня 2016 року виникла заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 16926,20 грн., строкової заборгованості за кредитом в розмірі 29263,44 грн., простроченої заборгованості по процентам в розмірі 14476,16 грн., заборгованості за процентами в розмірі 18,93 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за період з 02 квітня 2013 року по 01 квітня 2016 року в розмірі 11444,33 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за період з 02 квітня 2013 року по 01 квітня 2016 року в розмірі 1880,62 грн., витрат від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу та процентів в розмірі 18988,79 грн., неустойки відповідно до п.7.2 іпотечного договору за невиконання п.3.4.11 іпотечного договору щодо страхування майна на новий термін в розмірі 88543,00 грн., неустойки відповідно до п.7.3 іпотечного договору за невиконання п.3.9 іпотечного договору щодо звільнення предмету іпотеки на вимогу іпотеко держателя в розмірі 12649,00 грн. Згідно з оцінкою, проведеною субєктом оціночної діяльності, вартість предмета іпотеки на даний час складає 150440,00 грн. Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки на вищезазначену квартиру в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит шляхом продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною, яка буде визначатися за експертною оцінкою на момент його реалізації, надати позивачу право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для продажу вищезазначеної квартири, на період реалізації предмета іпотеки просить передати його в управління позивачу, виселити відповідача із вищезазначеної квартири та стягнути з останньої витрати на оплату судового збору в розмірі 5668,86 грн. і витрати, проведені на оцінку майна, в розмірі 2500,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і зазначив, що відповідач по можливості сплачує кредит, однак у звязку з важким матеріальним становищем не має можливості сплачувати їх у розмірі, передбаченому кредитним договором. Також вважає, що вимоги позивача в частині продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною, яка буде визначатися за експертною оцінкою на момент його реалізації невідповідає вимогам закону і на даний час оцінки майна не існує.

Відповідач в судове засідання не зявилася, доручивши представництво її інтересів в суді представнику.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, але завчасно надав суду письмову заяву, якою просить розглянути справу без його участі та вирішити її відповідно до вимог закону.

Під час судового розгляду справи по суті судом були оглянуті наступні докази: копія договору про іпотечний кредит №232 від 01 листопада 2007 року; копія іпотечного договору від 01 листопада 2007 року; копія рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором; розрахунок заборгованості за кредитом, процентами, інфляції; письмова вимога та повідомлення позивача; копія висновку про вартість іпотечного майна; правовстановлюючі документи позивача; інші докази.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора забовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт перебування сторін у договірних правовідносинах підтверджується копією договору про іпотечний кредит №232 від 01 листопада 2007 року, згідно якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 98000,00 грн. на придбання квартири за договором укупівлі-продажу. Кредитний договір укладено на 12 років з терміном остаточного погашення не пізніше 31 жовтня 2019 року.

Згідно копії іпотечного договору, укладеного між сторонами 01 листопада 2007 року, з метою забезпечення належного виконання відповідачем умов кредитного договору між сторонами укладений даний договір. Предметом іпотеки за договором є нерухоме майно у вигляді кооперативної квартири АДРЕСА_1.

З копії судового рішення від 30 вересня 2014 року вбачається факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору доведений і розмір заборгованості за кредитним договором є встановленим.

У відповідності до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.3 ст.109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому.

У звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору позивач отримав права звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення своїх вимог.

Однак, відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач на даний час сплатила більше половини суми отриманих кредитних коштів за договором про іпотечний кредит від 01 листопада 2007 року, протягом 2007 та 2008 років заборгованості не мала.

В подальшому, у звязку з важким матеріальним становищем, у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, однак протягом усього періоду часу відповідач здійснювала платежі, що також вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Отже, враховуючи, що відповідач сплатила значну частину кредиту, на даний час продовжує його сплачувати, однак у меншому розмірі, ніж передбачено умовами кредитного договору з причин погіршення матеріального становища, суд вважає, що звернення стягнення на вищезазначену квартиру не буде відповідати вимогам розумності та справедливості, оскільки спричинить відповідачу значну шкоду, повязану з позбавленням її житла.

Крім того, як зауважив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі про захист прав споживачів кредитних послуг, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Із цього випливає, що у разі задоволенняі позовних вимог, відповідач буде позбавлена житла, хоча значну частину кредиту нею було сплачено і умови кредитного договору хоча і частково, але до даного часу відповідачем виконувалися, тому у такому випадку вимоги пропорційності розумного балансу між комерційними інтересами банку та правами і охоронюваними законом інтересами відповідача будуть порушені.

Також суд вважає обґрунтованими посилання представника відповідача на незаконність вимог позивача щодо продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною, яка буде визначатися за експертною оцінкою на момент його реалізації невідповідає вимогам закону.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі №6-2284цс16, оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолюьтвну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обовязково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частино. Шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Отже, посилання суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Отже, вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною, яка буде визначатися за експертною оцінкою на момент його реалізації, є необґрунтованою.

Таким чином, суд не вважає наявність фактів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, встановленою.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати по справі стягненню з відповідача не підлягають у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 526, 572, 589, 590, 625, 1054 ЦК України, ст.ст.38, 43 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській облаті, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_4