Ухвала суду № 65861365, 05.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7442/17-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/993/К/17 ОСОБА_1

Категорія - 26 (I) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

судді: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участі секретаря: Гладиш К.І.

за участі: представника Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2017 року по циільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» і просила стягнути у відшкодування моральної шкоди 640 000 грн. у звязку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, втратою професійної працездатності в розмірі 25%.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 суму грошових коштів в розмірі 20000 грн. без урахування податку на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 640 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також визначаючи розмір моральної шкоди суд не звернув увагу на практику розгляду аналогічних спорів іншими судами.

Також представник відповідача вважає, що обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоровя покладено на Фонд соціального страхування, а не на підприємство.

Представник відповідач посилається й на те, що судом не досліджено, що в діях відповідача відсутній такий елемент правопорушення як протиправність поведінки відповідача, який не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка пропрацювала на підприємстві відповідача в обєднанні «Крвбасруда»РУ ім. Комінтерну в період з 27.10.1986р. по 10.03.1989р., та з 20.03.1989р. по 03.03.2008р., де згодом, у період роботи шахта «Октябрська» було наділено правами структурної одиниці обєднання «Кривбасруда», згодом ДАК «Укррудпром» було перейменоване на ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат», яке згодом, а саме з 01.08.2001 року реорганізоване у ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (правонаступник - ПАТ «КЗРК») за посадами: інженер з організації та нормування праці, нормувальник, економіст по праці відділу організації та нормування праці та заробітної плати, підземний дільничий гірничий майстер нормувальник шахти.

03.03.2008 року ОСОБА_3 була звільнена із підприємства ПАТ «КЗРК» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №1 від 05.02.2009р., комісією в складі представників керівництва ПАТ «КЗРК», в Акті вказано обставини, при яких ОСОБА_3 отримала професійне захворювання, а саме: працюючи з 03.1995р. по 07.2000р., та з 01.2003р. по 06.2005р. на шахті «Октябрська» ШУ «Октябрьське» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «КЗРК» у професії підземний дільничний нормувальник та підземний гірничий нормувальник ОСОБА_3 виконувала роботи, умови праці яких характеризувались запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, внаслідок мавших місце випадків не застосування комплексів знесилення на підземних дільницях. Винними особами визнано керівництво ш. «Октябрська» ШУ «Октябрьське» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «КЗРК», ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України про охорону праці.

Відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_3 первинно 25.02.2009р. було встановлено 25% втрати професійної працездатності по ХОЗЛ на безстроковий термін.

Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання нею трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частиною 3 ст. 28 цього Закону зазначено, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «Є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди 25.02.2009 року, вищезазначені положення ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди, не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обовязок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, під час роботи на якому позивач отримав професійне захворювання.

Тому посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоровя покладено на Фонд соціального страхування, а не на підприємство, не ґрунтуються на законі та відхиляються колегією суддів.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 06 лютого 2009 року, причиною професійного захворювання позивача є робота у період з 03.1995р. по 07.2000р., та з 01.2003р. по 06.2005р. на шахті «Октябрська» ШУ «Октябрьське» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «КЗРК» у професії підземний дільничний нормувальник та підземний гірничий нормувальник, умови праці яких характеризувались запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, внаслідок мавших місце випадків не застосування комплексів знесилення на підземних дільницях. Винними особами визнано керівництво ш. «Октябрська» ШУ «Октябрьське» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «КЗРК», ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України про охорону праці.

Посилання в апеляційній скарзі представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач не приховав важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 лютого 2009 року, складеного комісією з розслідування хронічного професійного захворювання та затвердженого Головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, який міститься у матеріалах справи, відповідачем не оспорюється та є дійсним.

Спростовуються й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у звязку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Так, моральна шкода, завдана позивачеві, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнає у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я через професійне захворювання. У результаті професійного захворювання у стані її здоров'я виникли незворотні зміни, що свідчить про настання негативних явищ (фізичних, душевних та соціальних). Фізичний біль та страждання, яких зазнав позивач та продовжує і далі зазнавати полягають у тому, що кожного дня він зазнає та терпить: задуха, приступи сухого кашлю, біль у грудній клітці та інше.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має можливості виконувати фізичну роботу, постійно відчуває фізичний біль (кашель, утруднення дихання, та інш.). Через хворобливість вимушена постійно звертатися до лікарів та проходити стаціонарні лікування.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів та їх переоцінки.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на інших підприємствах, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: