Ухвала суду № 65860651, 13.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

13 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -

розглянувши заяву управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - управління ПФУ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом управління ПФУ до публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 грудня 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року про відмову у задоволенні позову залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, управління ПФУ звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 25 січня 2017 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 27 лютого 2017 року.

У визначений судом строк заявник усунув недоліки заяви.

У заяві управління ПФУ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 27 березня, 18 червня, 25 вересня, 18 грудня 2014 року, 22, 28 квітня 2015 року (№№ К/800/58949/13, К/800/40519/13, К/800/25524/13, К/800/6859/14, К/800/52596/14, К/800/30137/13 відповідно).

Проведений аналіз долучених судових рішень та оскаржуваної ухвали не дає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті ж самі норми права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені судами під час розгляду цих справ.

В ухвалі, про перегляд якої подано заяву, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що позивач сформував та направив Товариству розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за серпень 2014 року, виплачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

Так, касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на встановлені у справі обставини - Товариство не має власних робочих місць зі шкідливими умовами праці (крім терміста на печах) та не є правонаступником підприємств, на робочих місцях зі шкідливими умовами праці на яких працювали особи, внесені в розрахунки, а отже, не має обов'язку щодо відшкодування спірних виплат.

Крім того, зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі № 810/4667/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, зобов'язано управління ПФУ виключити з розрахунків Товариства витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) за червень-липень 2013 року, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

При цьому касаційний суд зазначив, що в силу приписів частини першої статті 72 КАС, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас у справах, рішення у яких надані на підтвердження наведених у заяві управлінням ПФУ доводів, суд касаційної інстанції, задовольняючи позови управління ПФУ про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII, виходив із того, що згідно зі статутом Товариство є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, майно, майнові права і зобов'язання якого, в тому числі зобов'язання по господарських та інших договорах, діючих на момент утворення Товариства, переходять Товариству відповідно до чинного законодавства.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві позивача, а спори суди вирішили відповідно до встановлених ними обставин, то колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у справі.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої управління ПФУ заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» про стягнення заборгованості за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.Б. Прокопенко

І.Л. Самсін