Вирок № 65859847, 07.04.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/371/17

Номер провадження 1-кп/623/82/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Гуренко М.О., при секретарі Лисенко О.В., за участю прокурора Махненко Д.А., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм, Харківської області кримінальне провадження №12016220320001574 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм Харківської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2016 року приблизно о 00:10 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, через незачинену хвіртку проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_1, звідки з автомобіля «Москвич» 2140 д.н. НОМЕР_2 таємно викрав м'яку іграшку у вигляді двох гральних кубиків, які не є матеріально цінними для потерпілого та чоловічу спортивну кофту «Аdidas», вартість якої відповідно до висновку експерта №5047 від 15.11.2016 становить 204 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище.

19.12.2016 року о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_2, повторно, діючи умисно та з корисливих мотивів, пошкодивши скло водійських дверей автомобілю ВАЗ 21150, д.н. НОМЕР_3, який був розташований за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вул. Висока, 78, проник до салону даного автомобіля, що належить ОСОБА_3, звідки з речового бардачка таємно намагався викрасти ліхтарик Роlісе- 10000КV ВL-8810, вартістю 261 грн. 68 коп., зарядний пристрій до телефону Nokia, вартістю 51 грн. 67 коп., стерео гарнітуру, вартістю 81 грн. 67 коп., мобільний телефон Nоkіа Е50-1, вартістю 200 грн., а також 2 іконки в полімерному корпусі, рибацьке грузило, які не є матеріально цінними предметами, чим намагався спричинити шкоду потерпілому, згідно з висновком товарознавчої експертизи №1 від 05.01.2017 на загальну суму 595 грн. 02 коп., однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був застигнутий власником автомобіля ОСОБА_3 під час спроби покинути місце злочину.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно.

19.12.2016 року о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_2, діючи умисно та з корисливих мотивів, пошкодивши скло водійських дверей автомобілю ВАЗ 21150, р.н. НОМЕР_3, який був розташований за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вул. Висока, 78, проник до салону даного автомобіля, що належить ОСОБА_3, звідки з речового бардачка таємно намагався викрасти водійське посвідчення серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був застигнутий власником автомобіля ОСОБА_3 під час спроби покинути місце злочину.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.3 ст.357 КК України - закінчений замах на незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає. Також їм роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою провину у вчиненні вищезазначених злочинів визнав повністю, пояснив що обидва рази при їх вчиненні перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, мету їх вчинення суду пояснити не зміг. У скоєному щиро розкаявся.

Достовірність і істинність доказів ОСОБА_2 не оскаржує, що у їх сукупності дають підставу суду зробити висновок, що вина обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах доведена повністю, а тому суд знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно, за ч.2 ст.15 ч.3 ст.357 КК України, як закінчений замах на незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом.

Скоєні злочини відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст. 12 КК України, а саме ч.3 ст.185 КК України є тяжким злочином, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України злочином середньої тяжкості та ч.2 ст.15 ч.3 ст.357 КК України злочином невеликої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає, що ОСОБА_2 офіційно не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, не одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судим в силу ст. 89 КК України, військову службу не проходив, характеризується посереднє, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, довідки лікаря, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання також враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання в межах санкцій ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.357 КК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Цивільний позов по справі потерпілими не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 63, 75, 76 ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2ст.185, ч.2 ст.15 ч.3 ст.357 КК України, ст.ст. 2, 94, 351, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.357 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_2 у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три ) роки.

Відповідно до ч.1 п.п.1,2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.76 КК України на ОСОБА_2 додатково покласти обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням товарознавчої експертизи №2067 від 09.12.2016 у розмірі 2090, 95 грн., № 2122 від 28.12.2016 у розмірі 2090, 95 грн., №15 від 11.01.2017 у розмірі 2090,95 грн., №1 від 05.01.2017 у розмірі 351, 84 грн., №5047 від 15.11.2016 у розмірі 351, 84 грн. на користь держави в особі НДЕКЦ, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова з позначкою виду платежу: ( за експертні послуги).

Речові докази - спортивну кофту, м'яку іграшку, ліхтарик Роlісе-10000КV ВL-8810, зарядний пристрій до телефону Nоkіа, стерео гарнітуру, мобільний телефон Nоkіа Е50-1, 2 іконки в полімерному корпусі, рибацьке грузило, водійське посвідчення серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5, повернуті потерпілим під розписки - вважати повернутими.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко