Постанова № 65859115, 30.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 березня 2017 р. № 820/6135/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Забайрачної С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області провизнання протиправними дій, визнати протиправними та скасування вимоги, рішення і повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення у період з 22.07.2016 р. по 11.08.2016 р. перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2016 р. №Ф-0000491304;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003861304 від 24.10.2016 р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0003851304 від 24.10.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі рішення та вимогу контролюючого органу незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує права позивача. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з проведення перевірки, позивач вказує, що контролюючим органом не було дотримано вимоги законодавства щодо завчасного повідомлення позивача про проведення перевірки до її початку, відтак контролюючий орган, на думку позивача, не набув права на проведення такої перевірки.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач згідно наданих до суду письмових заперечень позов не визнав та пояснив, що ним було дотримано встановлений законодавством порядок проведення перевірок, а позивач був обізнаний завчасно про проведення перевірки. Оскаржувані в даній справі рішення та вимога контролюючого органу також є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову також заперечував та просив в його задоволенні відмовити

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 19.10.2005р. за № 21623.

На підставі наказу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області «Про проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1)» (а.с. 12, том 1) фахівцями вказаного контролюючого органу у період з 22.07.2016р. по 04.08.2016р. та з 05.08.2016р. по 11.08.2016р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р.

За наслідками вказаної перевірки було складено акт від 18.08.2016р. № 3114/20-30-13-04/НОМЕР_1 (а.с. 13-24, том 1), згідно висновків якого встановлено з боку позивача наступні порушення:

- п. 167.1 ст. 167, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 227546,98 грн., в тому числі - за 2014 рік у розмірі 72143,98 грн.; за 2015 рік в розмірі 155403,0 грн.;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України - неналежне ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;

- ст.7, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого було занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 114954,88 грн., в тому числі за 2014 рік - 44056,68грн.; за 2015 рік - 70898,20 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржувані в даній справі:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2016р. № Ф - 0000491304 (а.с. 25, том 1), відповідно до якої позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 114954,88 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003861304 від 24.10.2016 р. (а.с. 26, том1), відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 11495,49 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003851304 від 24.10.2016 р. (а.с. 27, том 1), відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 341320,47 грн., в тому числі за основним платежем - 227546,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 113773,49 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями та вимогою, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Судом встановлено, що приймаючи спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, вимогу та податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2014, 2015 роки було виявлено невідповідність суми задекларованого валового доходу з сумами які надійшли на розрахунковий рахунок позивача.

Зокрема, контролюючий орган в ході перевірки встановив, що 22.07.2014 р. на розрахунковий рахунок позивача надійшла сума у розмірі 30000,00 грн. від ФОП ОСОБА_4 як передплата за запчастини по рахунку N 968 від 21.07.2014 р. Вказана сума без урахування ПДВ -5000,00 грн. у розмірі 25000,00 грн. (30000,00 грн. - 5000,00 грн.) не була відображена позивачем у книзі обліку доходів та витрат.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що 22.07.2015 року на розрахунковий рахунок позивача надійшла сума у розмірі 35500,00 грн. від ФОП ОСОБА_4 як передплата за запчастини по рахунку N 707 от 07.07.2015 року. Вказана сума без урахування ПДВ -5916,67 грн. у розмірі 29583,33 грн. (35500,00 грн. - 5916,67 грн.) не була відображена підприємцем у книзі обліку доходів та витрат.

Також, перевіркою встановлено, що у жовтні 2015 року на розрахунковий рахунок позивача від ФОП ОСОБА_5 надійшла загальна сума коштів у розмірі 153002,00 грн., як сплата за запчастини, а саме: 06.10.2015 року на суму 10102,00 грн., сплата за запчастини згідно рахунку N 0610 від 06.10.2015 року, 09.10.2015 року на суму 12280,00 грн., сплата за запчастини згідно рахунку N 0910 від 09.10.2015 року; 13.10.2015 року на суму 7350,00 грн., сплата за запчастини згідно рахунку N 1310 від 13.10.2015 року; 14.10.2015 року на суму 33050,00 грн., сплата за запчастини згідно рахунку N 1410 від 14.10.2015 року; 23.10.2015 року на суму 33350,00 грн., сплата за запчастини згідно рахунку N 2310 від 23.10.2015 року; 26.10.2015 року на суму 29000,00 грн., сплата за запчастини згідно рахунку N 2610 від 26.10.2015 року; 27.10.2015 року на суму 27870,00,00 грн., сплата за запчастини згідно рахунку N 2710 від 27.10.2015 року;

Вказана сума без урахування ПДВ на суму 25500,33 грн. у загальному розмірі 127501,67 грн. не була відображена позивачем у книзі обліку доходів та витрат у відповідних періодах.

Таким чином контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем валового доходу на загальну суму 182085,00 грн.: за 2014 рік у розмірі 25000,00 грн.; за 2015 рік у розмірі 157085,00 грн., що підпадає під визначення порушення ст. 164 п. 164.1 Податкового Кодексу України

Також, перевіркою правильності визначення валових доходів, отриманих позивачем за 2014 -2015 роки було встановлено їх заниження на загальну суму 182085,00 грн., що підпадає під порушення, визначене ст. 164 п.164.1 Податкового Кодексу України.

Згідно досліджених при проведенні перевірки первинних документів (акти про надання послуг, видаткові накладні за 2013, 2014 роки) контролюючим органом було визначено валовий дохід за 2014 рік в сумі 4050239,15 грн., валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей (запчастини, комплектуючі, матеріали) вказаний у загальному складі актів про надання послуг склав 2522177,94 грн., а саме: за 2013 рік валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей складає 55974,37 грн.; за січень 2014 року валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей складає 148739,18 грн.; за лютий 2014 року валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей складає 168314,01 грн.

за березень 2014 року валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей ;і-: 180160,77 грн. ; за квітень 2014 року 171732,35 грн.; за травень 2014 року 98987,69 грн.; за червень 2014 року 284659,60 грн.; за липень 2014 року 191006,55 грн.; за серпень 2014 року - 299827,13 грн.; за вересень 2014 року - 149736,25 грн.; за жовтень 2014 року - 247370,78 грн.; за листопад 2014 року 241103,58 грн.; за грудень 2014 року - 284565,68 грн.

Валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей склав 2522177,94 грн., валові витрати від придбання товарно-матеріальних цінностей склали 2924454,94 грн.

Таким чином, за висновками контролюючого органу, різниця між вартістю реалізованих товарно-матеріальних цінностей віднесених до складу валового доходу та вартістю придбаних товарно-матеріальних цінностей, віднесених до складу валових витрат та які не пов'язані з отриманням доходу складає - 402277,00 грн. (2522177,94 грн. - 2924454,94 грн.).

Також, згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015.рік від 05.02.2016 № 9275130335 позивачем до складу валових витрат з придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції була віднесена сума 3723773,36 грн.

Згідно первинних документів (акти про надання послуг за 2015 рік) валовий дохід за 2015 рік склав 5098969,73 грн., валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей (запчастини, комплектуючі, матеріали) вказаний у загальному складі актів про надання послуг склав 3165061,81 грн., а саме: за січень 2015 року валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей склав 231792,73 грн.; за лютий 2015 року - 260147,70 грн.; за березень 2015 року - 361532,56 грн.; за квітень 2015 року - 234072,98 грн.; за травень 2015 року - 296510,78 грн.; за червень 2015 року - 275471,84 грн.; за липень 2015 року - 258658,11 грн.; за серпень 2015 року - 202613,15 грн.; за вересень 2015 року - 239498,10 грн.; за жовтень 2015 року - 322427,89 грн.; за листопад 2015 року - 306845,17 грн.; за грудень 2015 року - 175490,80 грн.

Валовий дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей склав 3165061,81 грн., валові витрати від придбання товарно-матеріальних цінностей склали 3723773,36 грн.

Таким чином, за висновками контролюючого органу, різниця між вартістю реалізованих товарно-матеріальних цінностей віднесених до складу валового доходу та вартістю придбаних товарно-матеріальних цінностей, віднесених до складу валових витрат та які не пов'язані з отриманням доходу складає - 558711,55 грн. (3165061,81 грн. - 3723773,36 грн.).

Також, в ході перевірки встановлено, що позивачем у січні 2015 року від ТОВ «БРОК АЖ», по накладній від 30.01.2015р. № РН-0000019 було отримано плівку ПВХ стрейч 450/1300-9,00 мкм у кількості 2400,00 кг. на загальну суму 100800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16800,00 грн., без ПДВ - 84000,00 грн. Сума 84000,00 грн. 10.02.2015 року була відображена позивачем у книзі доходів та витрат і віднесена до складу валових витрат у 2015 році.

Контролюючий орган при проведенні перевірки зазначив, що в актах надання послуг, видаткових накладних відсутня реалізація плівки ПВХ стрейч 450/1300-9,00 мкм. на користь замовників, покупців, в зв'язку з чим позивачем до складу валових витрат було безпідставно віднесено суму 84000,00 грн. не пов'язану с отриманням доходу у 2015 році, чим було порушено п.п. 177.4.1 п. 177.4. ст. 177 Податкового Кодексу України

Перевіркою встановлено, завищення валових витрат позивачем на загальну суму 1044988,55 грн., в тому числі у 2014 році на суму 402277,00 грн., у 2015 році на суму 642711,55 грн., чим, на думку контролюючого органу, було порушено п.п. 177.4.1 п. 177.4. ст. 177 Податкового Кодексу України.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015 р., відображеного у податкових деклараціях, контролюючим органом було встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1227073,55 грн., в тому числі за 2014 рік у розмірі 427277,00 грн., за 2015 рік у розмірі 799796,55 грн.

Сума чистого оподатковуваного доходу у 2014 році від здійснення підприємницької діяльності за результатами перевірки склала 548784,34 грн.

Станом на 01.01.2014 року розмір мінімальної заробітної плати склав 1218,00 грн. (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати - 12180,00 грн.).

Сума податку з чистого доходу за 2014 рік, що оподатковується податком за ставкою 15% складає 21924,00 грн. (1218,00*10*15% *12міс.)

Сума податку з чистого доходу за 2014 рік, що оподатковується податком за ставкою 17% складає 68446,08 грн. ((548784,34 : 12міс.)- 12180,00)* 17%* 12міс.)

Загальна сума податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік за даними перевірки складає 90370,08 грн.

Сума чистого оподатковуваного доходу у 2015 році від здійснення підприємницької діяльності, за результатами перевірки, склала 854830,93 грн.

Станом на 01.01.2015 року розмір мінімальної заробітної плати склав 1218,00 грн. (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати - 12180,00 грн.).

Сума податку з чистого доходу за 2015 рік, що оподатковується податком за ставкою 15% складає 21924,00 грн. (1218,00 *10 *15% *12міс.)

Сума податку з чистого доходу за 2015 рік, що оподатковується податком за ставкою 20% складає 141734,16 грн. ((854830,93 : 12міс.) - 12180,00)*20%*12міс.)

Загальна сума податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік за даними перевірки складає 163658,16 грн.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб, який було утримано з сукупного доходу, одержаного позивачем у періоді з 01.01.2014р. по 31.12.2015 р. на загальну суму 227546,98 грн. (за 2014 рік - 72143,98 грн., за 2015 рік - 155403,00 грн.), чим, на думку контролюючого органу, було порушено п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок контролюючим органом було встановлено, що позивач у період з 01.01.2014р. по 31.12.2015 р. занизив суму чистого доходу на загальну суму 1227073,55 грн. (за 2014 рік у розмірі 427277,00 грн., за 2015 рік у розмірі 799796,55 грн.), внаслідок чого, як вважав контролюючий орган, було порушено ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Сума чистого доходу за даними перевірки за 2014 рік складає 548784,34 грн., за 2015 рік складає 854830,93 грн.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено заниження позивачем самостійно визначеної суми з урахуванням максимальної величини, на яку нараховується єдиний, внесок у розмірі 34,7 %, у 2014 році на суму 126964,66 грн., у 2015 році на суму 204317,62 грн.

За результатами перевірки самостійно визначена сума з урахуванням максимальної величини склала у 2014 році -248472,00 грн., у 2015 році - 259352,00 грн.

Щодо порушень з боку позивача нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, контролюючим органом було встановлено заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2014, 2015 роки, внаслідок чого, за визначенням контролюючого органу, було порушено ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В зв'язку з наведеним контролюючим органом було донараховано єдиного соціального внеску на загальну суму 114954,9 грн., в тому числі за 2014 рік - 44056,68 грн., за 2015 рік - 70898,20 грн.

Суд з такими висновками контролюючого органу не погоджується та зауважує, що з задекларованої позивачем у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2014 р. суми витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції у розмірі 2 924 454,94 грн. відповідачем було визнано витрати на суму 2 522 177,94 грн.

При цьому зазначено, що позивачем зайво віднесено до складу витрат звітного періоду суму у розмірі 402 277,00 грн. В додатках до акту перевірки відповідач перелічив первинні бухгалтерські документи позивача (акти про надання послуг), на підставі яких ним визнано витрати позивача на придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, у розмірі 2 522 177,94 грн.

Щодо зазначення відповідачем в акті перевірки від 18.08.2016р. № 3114/20-30-13-04/НОМЕР_1 про ненадання позивачем у ході перевірки підтверджуючих документів на завищену, на думку контролюючого органу, суму витрат, суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем надано документи первинного обліку, які підтверджують суми витрат позивача на придбання ТМЦ у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що копії зазначених вище первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За правилом, визначеним п. 138.1 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї стати.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерською обліку

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п. 138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 138.8.5 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць, тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

є) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";

з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням" основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу);

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, нормативами;

Згідно з п. 138.10.2, 138.10.3 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: 138.10.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги*- що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

є) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам

підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

є) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до положень Наказу Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 р. N 793.яким затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, у 4 колонці додатку №5 до декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» зазначається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництв: продукції.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійсненні; платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами веденню бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підтвердження розміру вартості придбаних ТМЦ, які були реалізовані позивачем у звітному періоді, до суду надано копії відповідних первинних бухгалтерських документів - видаткових накладних, на підставі яких позивач здійснював придбання товару та, відповідно, понесення витрат.

Частина документів, які підтверджують реалізацію придбаних ТМЦ у 2014 р. була взята до уваги посадовими особами відповідача під час перевірки та відображена у додатках до акту. Решта актів про надання послуг у цьому ж періоді, в яких також відображена номенклатура та вартість реалізованого позивачем товару, вартість придбання якого включена до складу витрат у 2014 р., безпідставно не взята до уваги при проведенні перевірки.

Крім перелічених відповідачем в додатках до акту перевірки документів, якими підтверджується реалізація ТМЦ на суму 2 522 177,94 грн., відповідачем не взято до уваги документи, якими підтверджується реалізація товару на суму 220 448,97 грн. Копії цих документів - актів про надання послуг, рахунків-фактур, платіжних доручень та меморіальних ордерів, які підтверджують пов'язаність задекларованих витрат на придбання ТМЦ з доходом від їх реалізації, додано до матеріалів справи.

При цьому у вказаній колонці додатку до декларації окрім вартості придбаних ТМЦ, які реалізовано у звітному періоді, зазначається також вартість витрат на придбання ТМЦ, які були використані під час виконання робіт (надання послуг) платником податків. Документи, які підтверджують вказаний вид витрат позивача, бралися останнім до уваги. Загалом вартість таких витрат позивача у звітному періоді 2014 р. склала 181 828,03 грн.

У звітному періоді 2014 р. позивач, керуючись положеннями п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яка містить відсилочну норму до порядку визначення витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу К України, абз. 1 п. 138.1, пп. 138.8.1, 138.8.5, 138.10.2, 138.10.3 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, здійснив віднесення до складу витрат:

- витрати на закупівлю дизельного пального, необхідного для виконання робіт з фарбування автомобілів з використанням фарбувально-сушильної камери (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України);

- вартість придбаної сировини, яка утворює основу виконаної роботи (наданої послуги), у зв'язку з чим включається до собівартості виконаних робіт). На підтвердження факту понесення витрат додано до пояснень копію наказу №2 від 03.01.2014 р. «Про використання дизельного палива для забезпечення роботи фарбувально-сушильної камери», копію видаткової накладної, яка підтверджує наявність у позивача відповідної фарбувально-сушильної камери, викопіювання з інструкції по експлуатації фарбувально-сушильної камери, де вказано про необхідність використання дизельного палива для роботи камери, копії фіскальних чеків, на підставі яких здійснювалась оплата придбаного дизельного палива, авансових звітів, актів оприбуткування та списання дизельного пального;

- Витрати на закупівлю вуглекислого газу, необхідно для виконання зварювальних робіт з використанням зварювального апарату (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України - вартість придбаної сировини, яка утворює основу виконаної роботи (наданої послуги), у зв'язку з чим включається до собівартості виконаних робіт). На підтвердження факту понесення витрат додано документи, які підтверджують наявність у позивача зварювального апарату та необхідність використання вуглекислого газу для його експлуатації - копії звіту про використання коштів, товарного чека, акту оприбуткування зварювального апарату, для роботи якого необхідний вуглекислий газ, викопіювання з інструкції до цього апарату, а також документи, які підтверджують витрати на закупівлю вуглекислого газу - копії звітів про використання коштів, актів оприбуткування та списання придбаного вуглекислого газу;

- Витрати на закупівлю робочого інструмента, енергозберігаючих ламп, канцелярського приладдя, спецодягу, спецвзуття, інших засобів спеціального захисту, необхідних працівникам позивача для виконання трудових обов'язків під час виконання робіт від імені позивача на замовлення його контрагентів-покупців (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України - вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів, необхідних для виконання робіт (надання послуг), яка включається до собівартості виконаних робіт). На підтвердження факту понесення витрат додаємо до пояснень копію наказу №1 від 03.01.2014 р. «Про забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, іншими спеціальними засобами захисту та робочим інструментом», копії видаткових накладних, актів про закупівлю, фіскальних чеків, авансових звітів, актів оприбуткування, відомостей обліку видачі спеціального одягу, взуття, інших спеціальних засобів захисту, актів списання.

- Витрати на вдосконалення технології та організації надання послуг та виконання робіт (п.п. «г» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України), на підтвердження яких до матеріалів справи надано копію акту про закупівлю робіт.

- Витрати на послуги для забезпечення господарської діяльності позивача (п.п. «г» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України).

Суд зауважує, що наведені документи, які підтверджують задекларовану позивачем суму витрат щодо вартості придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані під час виконання робіт, та не були враховані контролюючим органом під час проведення перевірки, підтверджують правомірність віднесення позивачем до складу витрат на вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції в 2014 році на суму 2 924 454, 94 грн. (4 колонка додатку № 5 до декларації).

Щодо законності та обґрунтованості нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 114954,88 грн., суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. N 2464-VI.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 7, 8 ст. 9 вказаного Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

За приписом п. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" (із змінами та доповненнями) своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

За приписами ч. 2 п. 2 розділу IV, п. 1 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 499 від 20.04.2015 р. (надалі - Інструкція № 449) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску та застосовує до такого платника штрафні санкції (штрафи та пеня) у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. З ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вказуючи про порушення позивачем вимог ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", контролюючий орган виходив з невірного відображення позивачем сум, на які нараховується єдиний внесок, враховуючи невірне визначення сум доходу (прибутку), проте ці доводи були спростовані судовим розглядом, а згідно акту перевірки інших порушень при нарахуванні єдиного внеску з сум заробітної плати найманих працівників позивача встановлено не було.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем до суду не було надано переконливих доказів обґрунтованості та законності оскаржуваних рішень та вимоги, а досліджені матеріали справи вказують на необґрунтованість та незаконність оскаржуваних даній справі рішень та вимоги.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2016 р. №Ф-0000491304; визнання протиправною та скасування рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003861304 від 24.10.2016 р.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0003851304 від 24.10.2016 р.

Разом з тим суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення у період з 22.07.2016 р. по 11.08.2016 р. перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р.

При цьому суд зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що вказану перевірку було проведено на підставі відповідного наказу про її проведення від 11.07.2016р., який є чинним та зацікавленими особами не оскаржувався. Копію зазначеного наказу та письмове повідомлення від 11.07.2016р. № 79 про проведення документальної перевірки було направлено позивачу контролюючим органом 12.07.2016р. рекомендованим листом. Направлення на проведення перевірки від 22.07.2016р. № 696 та від 25.07.2016р. № 710 разом із службовими посвідченнями осіб, які здійснювали перевірку, було надано позивачу, та він фактично вчинив дії з надання до перевірки документів, необхідних для її проведення, допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, чим висловив згоду на її проведення. Так само позивачу вручалася копія наказу про продовження строків проведення перевірки від 04.08.2016р. № 923.

З урахуванням викладеного доводи позовної заяви про необізнаність позивача про проведення перевірки та порушення при її призначенні та проведенні суд вважає спростованими.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2016 р. №Ф-0000491304.

Скасувати рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003861304 від 24.10.2016 р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0003851304 від 24.10.2016 р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 04 квітня 2017 року.

Суддя Панченко О.В.