Ухвала суду № 65858229, 30.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 березня 2017 року м. Київ К/800/9789/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року

у справі № 466/8448/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з 01 червня 2015 року та зобов'язати його відновити з 01 червня 2015 року виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення яким у позов задоволено часково. Визнано неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова відновити з 08 червня 2016 року виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У решті позову відмовлено

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що з 01 квітня 2015 року встановлено заборону виплати пенсій призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому законних підстав для поновлення виплати пенсії позивачу немає.

Як видно з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, позивач отримує пенсію за віком з 13 червня 2010 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та продовжує працювати на посаді судді Господарського суду Львівської області.

З 01 квітня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року призупинило виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено забезпечення суддів та передбачена виплата суддівської винагороди. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час призначення пенсії за віком позивачу) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Аналогічні зміни також внесено до положень ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширювався на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Крім того, з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року було передбачено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

У подальшому, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що оскільки в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року визначено зазначені нормативно-правові акти як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Відтак, Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року в частині визнання неконституційними положень вказаного законодавства підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли після 08 червня 2016 року та зворотної сили не має. Тому поновлення виплати пенсії за віком позивачу підлягає з 08 червня 2015 року

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 466/8448/16-а .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед