Постанова № 65858135, 30.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2041/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

30 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

за участю: секретаря судового засідання: Гіюка Д.М.

передставників позивача: Гончара Олександра Івановича

Гребенюка Олексія Володимировича

представника третьої особи: Білоконь Руслани Павлівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" до Іллінецького районного відділення Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача--відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (далі КСП Іллінецьке) звернулося в суд з адміністративним позовом до Іллінецького районного відділення Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі Іллінецький РВ ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача--відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області) про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представники позивача заперечували щодо задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №39818932 від 10.09.2013 року про стягнення з КСП "Іллінецьке" на користь юридичних осіб заборгованості у розмірі 5 272 070, 42 грн.

На виконання доручення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Білоконь Р.П. головним державним виконавцем Іллінецького РВДВС у Вінницькій області Максименком О.В. проведено опис майна, яке знаходиться в користуванні боржника КСП "Іллінецьке" та винесено постанову від 22 листопада 2016 року "Про опис та арешт майна (коштів) боржника".

Вважаючи вищезазначену постанову державного виконавця такою, що не відповідає вимогам закону, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що описане майно не перебуває у власності позивача, а тому воно не може бути використане для задоволення вимог стягувачів у виконавчому провадженні щодо КСП "Іллінецьке", у зв'язку із чим відповідачем неправомірно здійснено опис такого майна та накладено арешт оскаржуваною постановою від 22 листопада 2016 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (Закон №606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини 2 статті 11 цього Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження").

Частинами 1, 2, 5 статті 52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

За правилами ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм дає суду підстави вважати, що у разі ненадання боржником у встановлені постановою про відкриття виконавчого провадження строки документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, а звернення стягнення на майно боржника полягає в першу чергу в його арешті. При цьому арешт може бути накладений на все майно боржника або ж на окремі предмети.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області, перебуває зведене виконавче провадження №39818932 від 10.09.2013 року про стягнення з ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на користь фізичних та юридичних осіб заборгованості у загальному розмірі 4991472,63 грн.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" припинена, а його правонаступником є КСП "Іллінецьке" (код ЄДРПОУ 36131454).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В березні 2015 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень звернувся до суду з заявами про заміну сторони виконавчого провадження ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на його правонаступника КСП "Іллінецьке", які судом були задоволені.

Таким чином, після заміни ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", правонаступником КСП "Іллінецьке", до останнього перейшли боргові зобов'язання за зведеним виконавчим провадженням №39818932 від 10.09.2013 року.

Оскільки КСП "Іллінецьке", у встановлений державним виконавцем строк, борг за виконавчим документом не сплатило, то на думку суду апеляційної інстанції, державною виконавчою службою правомірно розпочато процедуру примусового виконання виконавчого документа, у тому числі шляхом накладення арешту на майно позивача і оголошено заборону на його відчуження.

Що стосується доводів представників позивача про те, що описане майно на яке накладено арешт, є власністю ДП "СП "Іллінецьке" в той час як боржником за виконавчим провадженням є КСП "Іллінецьке", колегія суддів вказує на наступне.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, державним виконавцем накладено арешт на транспортні засоби, які знаходяться в користуванні КСП "Іллінецьке", тобто на рухоме майно.

Як встановленого з наявного в матеріалах справи Договору № 1167 безоплатної передачі державного майна--єдиного майнового комплексу державного підприємства "СП "Іллінецьке" від 05.12.2014 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та КСП "Іллінецьким", зокрема п.п.2.1 та п.п.2 пунтку 2 Договору, право власності на Об'єкт приватизації, що є предметом цього Договору, переходить до Підприємства з моменту підписання акта приймання-передачі, за виключенням нерухомого майна право власності на яке настає з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, після підписання позивачем Акту приймання-передачі державного майна -єдиного майнового комплексу державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" від 05.12.2014 року, до КСП "Іллінецьке" перейшло право власності на все рухоме майно, що перебувало у власності ДП "СП "Іллінецьке", в тому числі, на майно на яке накладено арешт.

З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на описане майно, не може бути звернуте стягнення в рамках виконання зведеного виконавчого провадження № 39818932, оскільки воно не перереєстровано на КСП "Іллінецьке".

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню. Відповідачем під час розгляду справи було надано достатньо належних доказів, які свідчать про законність оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке", відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України

.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 квітня 2017 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.