Ухвала суду № 65857886, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/63866/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Калашнікової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення відповідача,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» (надалі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі - відповідач, Митниця), в якому просило скасувати рішення Митниці від 25 грудня 2013 року № 100270001\2013\400229\2 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Враховуючи положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), колегія суддів здійснює перегляд судових рішень в межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аспокем Україна", правонаступником якого є позивач, та фірмою Aspokem OY, правонаступником якого є фірма Telko OY, 6 липня 2004 року укладено контракт № 02 (надалі - Контракт), за умовами якого фірма Aspokem OY зобов'язалась продати, а позивач придбати полімерну сировину, індустріальну хімію та флексорозчинники (далі - товар).

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Контракту, поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2000.

24 грудня 2013 року з метою здійснення митного оформлення товару позивачем надано митному органу електронну митну декларацію № 100270001/2013/235427 разом із наступними документами:

CMR від 20 грудня 2013 року № 023406,

коносамент від 20 листопада 2013 року № МSCUI3598381,

рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця від 16 жовтня 2013 року № 522229,

прайс-лист виробника товару від 1 жовтня 2013 року б/н,

висновок про вартісні характеристики товару від 23 грудня 2013 року № 51-26/12-2013,

калькуляцію (розрахунком ціни) від 16 грудня 2013 року б/н,

інвойс від 12 грудня 2013 року № 15313019,

контракт від 06 липня 2004 року № 02,

додаткові угоди до контракту,

інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 20 листопада 2013 року № 2761,

резервна позиція від 26 липня 2001 року № 915,

сертифікат про походження товару від 30 жовтня 2013 року № 061588,

копія митної декларації країни відправлення від 18 жовтня 2013 року № 8012317.

Також, за результатами проведених консультацій, Митниці надано платіжне доручення від 12 грудня 2013 року № 100, специфікацію від 12 грудня 2013 року № 404, копію видаткової накладної від 08 січня 2014 року № 4 та податкову накладну від 08 січня 2014 року № 4, а також копію страхового полісу від 16 листопада 2013 року № 2999200475/2359/00.

Митним органом у ході здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару виявлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких здійснено розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

25 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким відкориговано визначену позивачем за ціною договору митну вартість товару.

Не погодившись із вищенаведеним рішенням Митниці, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що оскаржуване рішення є законним, оскільки Товариство митному органу не надало страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із даним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 54, частин першої-третьої статті 53, пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із статею 57, частиною другою статті 58, частинами першою та другою статті 64 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно із ст. 266 МК України, на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Як вбачається із матеріалів справи, під час опрацювання документів, наданих для митного оформлення товару, митним органом виявлено наступні розбіжності: згідно з пунктом 6.1 статті 6 Контракту, умовою оплати є післяплата протягом 60 діб із дати поставки, що суперечить інформації, зазначеній в інвойсі, у якому умовою оплати є післяплата протягом 45 днів.

Умовами поставки товару за специфікацією від 12 грудня 2013 року № 404 та інвойсом від 12 грудня 2013 року № 15313019 є CIF Odessa.

Постачання товару на умовах CIF передбачає зобов'язання продавця забезпечити страхування на користь покупця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем для митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до пункту 4 статті 4 Контракту, до ціни партії товару включається вартість тари, пакування і маркування.

За умовами CIF до ціни товару повинні бути додані також витрати на транспортування до місця ввезення товару на митну територію України, витрати на страхування.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у документах, наданих позивачем для митного оформлення, відсутня інформація щодо включення до ціни товару зазначених витрат.

Згідно з Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), видання МТП № 560, введені у дію із 01 січня 2000 року), умови поставки CIF відносять до групи С "Основне перевезення оплачено". CIF: вартість, страхування та фрахт.

"C" - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного "C"- терміна. За умовами термінів CI і CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування.

Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Отже, враховуючи ненадання позивачем для митного оформлення товару страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення Митниці від 25 грудня 2013 року № 100270001\2013\400229\2 про коригування митної вартості товарів.

Отже, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді