Ухвала суду № 65857682, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 березня 2017 року м. Київ К/800/21482/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (далі – ОДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014

у справі № 810/4529/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд БЦ»

до Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, – ,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2016 касаційну скаргу ОДПІ на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишено без руху з огляду на те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, клопотання про його поновлення не заявлено.

У межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2016, відповідачем усунено недоліки касаційної скарги: ОДПІ надано обґрунтоване клопотання про поновлення строку та докази на підтвердження поважності причин його пропуску.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ відповідно до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Бившеву Л.І.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2016 касаційну скаргу ОДПІ залишенню без руху, як таку, що подана без дотримання вимог ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, до скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою був встановлений строк до 10.01.2017 для усунення недоліків касаційної скарги.

У межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2016, відповідачем до суду надано клопотання про продовження цього строку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 продовжено ОДПІ строк для усунення недоліків поданої касаційної скарги до 28.02.2017.

В межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 для усунення недоліків касаційної скарги, відповідач, не сплативши судовий збір, заявив клопотання про відстрочення строку сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю фінансування видатків із державного бюджету через відсутність затвердженого постійного кошторису для фінансування витрат територіальних органів ДФС України на 2017 рік.

Згідно з п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до пп. 3 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII (редакція діє з 01.09.2015), ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Законом України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 484-VIII) встановлено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Пунктом 47 вказаного Порядку визначено, у яких випадках вносяться зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів (далі - планові документи).

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення),

В п. 45 Порядку зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням цих нормативно-правових положень планування видатків на утримання державних органів на наступний рік здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів та витрат, і особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Відтак, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов’язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб’єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору.

Таким чином, клопотання ОДПІ про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.12.2016 на дату постановлення цієї ухвали ОДПІ не виконані.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга ОДПІ на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108, ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції (ч. 6 ст. 214 цього ж Кодексу).

Керуючись статтями 108, 160, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі № 810/4529/13-а повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направити Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева