Постанова № 65857620, 03.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 р. Справа № 820/4964/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі №820/4964/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС, Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС, Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України та Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 554374,00 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000074700 від 30.05.2014 року за лютий 2014 року, яке було скасоване судовим рішенням, що набрало законної сили;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року в розмірі 554374,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми на рахунок № 26001000008742 в ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" судові витрати у розмірі 8 315 грн. 62 коп.

В обґрунтування позову зазначив, в установлений Податковим кодексом України (далі - ПК України) строк, підприємство не отримало на банківський рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв`язку з наявністю протиправної бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС та Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, яка виявилась у невиконанні обов'язку щодо підготування та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету. Таким чином, оскільки до теперішнього часу сума бюджетного відшкодування позивачу сплачена не була, то вказані кошти підлягають стягненню у судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України з ненадання висновку до Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 554374,00 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000074700 від 30.05.2014 року за лютий 2014 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 2771 грн. 87 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову, якою визнати протиправною бездіяльність Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 554374,00 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000074700 від 30.05.2014 року за лютий 2014 року, яке було скасоване судовим рішенням, що набрало законної сили, а також стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року в розмірі 554374,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми на рахунок № 26001000008742 в ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614. В іншій частині постанову суду залишити без змін. Стягнути на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9147,19 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального, невідповідність висновків суду обставинам справи та не підтвердження їх належними доказами.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх необґрунтованість. Так, оскільки Слобожанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України було допущено протиправну бездіяльність з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 554374,00 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000074700 від 30.05.2014 року за лютий 2014 року, яке було скасоване судовим рішенням, що набрало законної сили, то заявлені позивачем в цій частині позовні вимог є обґрунтованими. Також, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року в розмірі 554374,00 грн., суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відшкодування даних сум є виключеною компетенцією податкових органів та органів державного казначейства, а тому суд не може підміняти державний орган. Позивач вважає, що відмовляючи у стягненні на користь позивача відповідних сум бюджетного відшкодування, суд першої інстанції порушив його право на ефективний засіб юридичного захисту в суді.

Відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач, Слобожанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористалась, а також не надала витребувану судом апеляційної інстанції інформацію та докази на її підтвердження.

Відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористалось.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (в якій на той час знаходився на обліку, як великий платник податків), податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року (вх.№ 9014979782 від 20.03.2014р.), в рядку 23.1 якої було відображено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в розмірі 554374,00 грн., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, нарахованої за попередній (податковий) період, а саме за січень 2014 року у сумі 554374,00 грн.

Співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 24.04.2014 року по 19.05.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування ТОВ "Слобожанський миловар" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 19.05.2014 року №163/28-09-47.

Під час перевірки були встановлені, серед іншого, порушення позивачем вимоги п.п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014 року на 554374,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 30.05.2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000074700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 554374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 277187,50 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із відповідним позовом про його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року по справі №820/10736/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 року, вищезазначене податкове повідомлення - рішення скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2016 року (справа № К/800/46231/14) відхилено касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року та ухвалу ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 року залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 14 КАС України, встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У відповідності до положень до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено правомірність заявленої позивачем до відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість за декларацією за лютий 2014 року на суму 554374,00 грн. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу вищевказаної суми податку на додану вартість.

Вважаючи, що підприємство не отримало на банківський рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв`язку з наявністю бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС та Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, яка виявилась у невиконанні обов'язку щодо підготування та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання вказаної бездіяльності протиправною та стягнення даних сум у примусовому порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС не було виконано нормативно встановлений припис щодо прийняття та надання до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновку про виплату позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2014 року у сумі 554374,00 грн., а тому вказана бездіяльність є протиправною.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо задоволення частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Відмовляючи в задоволенні решти заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" перебуває на обліку в Слобожанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з квітня 2016 року, то на момент виникнення спірних правовідносин контролюючим органом не було порушено прав позивача. Також, суд дійшов висновку, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, а належним способом захисту прав платника податків є зобов'язання ДПІ підготувати та надати органу казначейства висновок про повернення бюджетного відшкодування. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, а отже в частині позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів частково погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно положень п.п. 200.3-200.4 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 200.9 ст. 200 ПК України).

Станом на час виникнення спірних правовідносин форма та порядом заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість були затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів N678 від 13.11.2013 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 р. за N 2094/24626.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" на виконання вимог вищезазначених положень, подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), в яких відображено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в розмірі 554374,00 грн., що сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, нарахованої за попередній (податковий) період, а саме за січень 2014 року у сумі 554374,00 грн.

Зауважень щодо форми та порядку подання вказаних документів у контролюючого органу не виникло.

Згідно п.п. 200.11-200.14 ст. 200 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно п. 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року), у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, на час спірних правовідносин нормами ПК України був закріплений обов'язок контролюючого органу вчинити відповідні дії, направлені на відшкодування платнику податків суми узгодженого податку на додану вартість.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось контролюючими органами, судовими рішеннями які набрали законної сили було підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2014 року в розмірі 554374,00 грн.

На вимогу суду апеляційної інстанції Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС повідомлено, що рішення суду, яке набрало законної сили, щодо оскарження правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000074700 (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 року по справі №820/10736/14) отримано 27.08.2014 року.

Тобто, саме з вищезазначеної дати у податкового органу виникає встановлений законом обов'язок щодо виконання дій, направлених на відшкодування платнику податків суми бюджетного відшкодування, зокрема, надання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, за відсутності факту вчинення відповідним податковим органом встановлених законом дій направлених на відшкодування платнику податків суми узгодженого податку на додану вартість, вказана бездіяльність є протиправною.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що з моменту настання у податкового органу обов'язку щодо виконання дій, направлених на відшкодування платнику податків суми бюджетного відшкодування у позивача неодноразово змінювалось місце податкового обліку.

Так, на виконання вимог суду апеляційної інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС повідомлено, що відповідно до листа Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції за №88/7/29-115 від 14.01.2010 року підприємство перейшло на облік до СДПІ ВПП у м.Харкові.

Згідно листа Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові МГУ Міндоходів від 27.01.2015 року №1197/7/28-09-18-04-05 облікову справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" направлено Дергачівській ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в зв'язку з невключенням підприємства до Реєстру великих платників податків.

Листом Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області (правонаступник Дергачівської ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) від 13.01.2017 року №10/7/20-11-08-01-13 облікова справа передана до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС в зв'язку з переходом на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків через включення до Реєстру великих платників податків (наказ ДФС від 26.12.2016 року №1036).

Колегія суддів зазначає, що порядок переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) визначений Порядком обліку платників податків і зборів, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України N 1588 від 09.12.2011 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за N 1562/20300.

Згідно п. 10.22 вищевказаного Порядку передбачено, що якщо відповідно до критеріїв, визначених підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 розділу I, та згідно з пунктом 64.7 статті 64 глави 6 розділу II Податкового кодексу України в установленому порядку платника податків включено/не включено до Реєстру великих платників податків на наступний рік, внаслідок чого змінюється основне місце обліку платника податків, контролюючі органи здійснюють переведення такого платника податків до/з контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у період 2015-2016 роки підприємство перебувало на податковому обліку в Слобожанській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області (правонаступник Дергачівської ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), а тому саме за даним податковим органом був закріплений встановлений діючими на той час нормами ПК України обов'язок вчинити дії, направлені на відшкодування платнику податків суми бюджетного відшкодування, зокрема, надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Слобожанською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Харківській області ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не було надано доказів виконання нормативно встановленого обов'язку щодо прийняття та надання до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновку про виплату позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2014 року у сумі 554374,00 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області протиправної бездіяльності з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення позивачу бюджетного відшкодування в розмірі 554374,00 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000074700 від 30.05.2014 року за лютий 2014 року, яке було скасоване судовим рішенням, що набрало законної сили та як наслідок, обґрунтованості вказаної частини позовних вимог.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності факту порушення Слобожанською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Харківській області на момент виникнення спірних правовідносин прав позивача через те, що на обліку підприємство перебуває з квітня 2016 року, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вказаної частини позовних вимог є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, а тому підлягає скасуванню із прийняттям нового про їх задоволення.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року в розмірі 554374,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми на відповідний рахунок, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Станом на час спірних правовідносин та звернення позивача із позовом, алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків сплачених сум грошових зобов'язань був регламентований Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 17.01.2011 року № 39.

Відповідно до пункту 9 цього Порядку, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За змістом норм п. 200.15 ст. 200 ПК України та п. 9 Порядку, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, а належним способом захисту прав платника податків є зобов'язання ДПІ підготувати та надати органу казначейства висновок про повернення бюджетного відшкодування.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена у постановах від 24.11.2015 року у справі № 21-3669а15 та від 01.03.2016 року по справі №.21-4564а15.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року в розмірі 554374,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми на відповідний рахунок не є правильним способом захисту прав платника податків.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

З 01.01.2017 року положення ст. 200 ПК України зазнали змін.

Так, відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно п.п.200.7.1 п.200.7 ст. 200 ПК України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість визначений Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 р. N 26.

Відповідно до п.п. 3-4 вищенаведеного Порядку, формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС, як контролюючого органу на обліку в якому на даний час перебуває платник податків, внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" суми податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 554374,00 грн., у тому числі щодо узгодження суми зменшеної податковим повідомленням-рішенням №0000074700 від 30.05.2014 року.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі №820/4964/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні адміністративного позову, з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове його задоволення.

В іншій частині постанова суду скасуванню не підлягає, оскільки в апеляційному порядку не оскаржувалась.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судовим рішенням частково задоволено апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС та Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області пропорційно сплаченої ними суми судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до її задоволеної частини.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі №820/4964/16 скасувати в частині відмови в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар".

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо ненадання у встановлений строк органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про бюджетне відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" суми податку на додану вартість у розмірі 554374 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн., 00 коп., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000074700 від 30.05.2014 року за лютий 2014 року.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" суми податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 554374 (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 00 коп., у тому числі щодо узгодження суми зменшеної податковим повідомленням-рішенням №0000074700 від 30.05.2014 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року по справі №820/4964/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Садова, 10, м.Дергачі, Харківська область, 62300, код ЄДРПОУ 39859941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (вул. Сумський шлях, 53, с.Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, код ЄДРПОУ 30357250) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3247 (три тисячі двісті сорок сім) грн. 07 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС (вул. Благовіщінська, 30, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 39779935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (вул. Сумський шлях, 53, с.Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, код ЄДРПОУ 30357250) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3247 (три тисячі двісті сорок сім) грн. 07 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 07.04.2017 р.