Ухвала суду № 65857611, 04.04.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2352/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

04 квітня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Гіюк Д.М.

за участі:

представника позивача: Кургаєва Д.М.

представника відповідача: Непийводи І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ВЗПВ "Вінтар" укладено контракт №14/03-16 від 14.03.2016 року із нерезидентом - индивидуальный предприниматель ОСОБА_4, Республика Туркменистан.

За період з 14.03.2016 року по 31.10.2016 року, Позивач відвантажив на користь Покупця товар в сумі 64600 дол. США, в свою чергу від покупця надійшла сума в розмірі 64600 дол. США.

На виконання умов контракту, ТОВ "ВЗПВ "Вінтар" 22.04.2016 року відвантажило на користь нерезидента товар згідно МД №4010900002/2016/009084 від 22.04.2016 року на загальну суму 64600 дол. США, що еквівалентно 1639138,11 грн. Граничний строк надходження імпортного товару за вказаною операцією - 21.07.2016 року.

В законодавчо встановлений строк валютна виручка від нерезидента надійшла частково в сумі 40000 дол. США / 999039,98 грн.

Встановлено, що станом на 22.07.2016 року за розрахунками по контракту (за операцією, здійсненою 22.04.2016 року) утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 24600,00 дол. США, граничний строк погашення якої минув 21.07.2016 року.

Вказана сума дебіторської заборгованості погашена нерезидентом шляхом надходження валютної виручки по сумах:

- 2460,00 дол. США/ 61718,11 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" НОМЕР_2 в АБ "ПІВДЕННИЙ" (зарахування здійснено 18.08.2016). 35 відсотків вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 861,00 дол. США/ 21672,15 грн. було зараховано 19.08.2016 року на поточний валютний рахунок №26001312635102, відкритий ТОВ"ВЗПВ "Вінтар" в уповноваженому банку - АБ "ПІВДЕННИЙ", що відповідає умовам контракту;

- 6935,90 дол. США/ 175217,76 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" НОМЕР_2 в АБ "ПІВДЕННИЙ" (зарахування здійснено 19.08.2016 ). 35 відсотків вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 2427,57 дол. США/ 61326,22 грн. було зараховано 22.08.2016 року на поточний валютний рахунок №.НОМЕР_1, відкритий ТОВ "ВЗПВ "Вінтар" в уповноваженому банку - АБ "ПІВДЕННИЙ", що відповідає умовам контракту;

- 1286,00 дол. США/ 32573,37 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарюй НОМЕР_2 в АБ "ПІВДЕННИЙ" (зарахування здійснено 29.08.2016). 35 відсотків вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 450,10 дол. США/ 11472,45 грн. було зараховано 30.08.2016 року на поточний валютний рахунок №.НОМЕР_1, відкритий ТОВ"ВЗПВ "Вінтар" в уповноваженому банку - АБ "ПІВДЕННИЙ", що відповідає умовам контракту;

- 1819,90 дол. США/ 48635,56 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" НОМЕР_2 в АБ "ПІВДЕННИЙ" (зарахування здійснено 07.09.2016). 35 відсотків вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 636,97 дол. США/ 17022,45 грн. було зараховано 08.09.2016року на поточний валютний рахунок №.НОМЕР_1, відкритий ТОВ"ВЗПВ "Вінтар" в уповноваженому банку - АБ "ПІВДЕННИЙ", що відповідає умовам контракту;

- 10458,21 дол. США/ 271106,41 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" НОМЕР_2 в АБ "ПІВДЕННИЙ" (зарахування здійснено 23.09.2016 ). 35 відсотків вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 3660,37 дол. США/ 95135,40 грн. було зараховано 26.09.2016 року на поточний валютний рахунок №.НОМЕР_1, відкритий ТОВ"ВЗПВ "Вінтар" в уповноваженому банку - АБ "ПІВДЕННИЙ", що відповідає умовам контракту;

- 1639,99 дол. США/ 42417,38 грн., яка була зарахована на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювати НОМЕР_2 в АБ "ПІВДЕННИЙ" (зарахування здійснено 04.10.2016 ). 35 відсотків вказаної вище суми отриманої валютної виручки, що залишається у розпорядженні підприємства - в сумі 574,00 дол. США/ 14865,55 грн. було зараховано 06.10.2016 року поточний валютний рахунок №.НОМЕР_1, відкритий ТОВ "ВЗПВ "Вінтар" в уповноваженому банку - АБ "ПІВДЕННИЙ", що відповідає умовам контракту.

Уповноважений банк - АБ "Банк Південний" листом від 08.09.2016р. за №17-48863 надав Вінницькій ОДПІ інформацію про порушення з боку TOB "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" законодавчо встановлених строків при проведенні розрахунків по контракт №14/03-16 від 14.03.2016 року (дата здійснення операції - 22.04.2016 року).

Працівниками ГУ ДФС у Вінницькій області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактом №14/03-16 від 14.03.2016 року за період з дати укладання контракту по 31.10.2016 року.

За результатами перевірки складено акт №179/1402/00383679 від 02.12.2016 року.

В ході перевірки встановлене та відображене в акті порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) та п.1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 року №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - постанова НБУ №140) в частині порушення законодавчих строків надходження валютної виручки по контракту №14/03-16 від 14.03.2016 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0004091402 від 19.12.2016 року, яким позивачу нарахована пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в загальній сумі 93853,57 грн.

Позивач вважає висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки необґрунтованими, а прийняте на їх підставі рішення - протиправним, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі та в межах визначених законом повноважень, а спірне рішення є правомірним.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно ст.1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст. 2 Закону №185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті Закону.

Постановою НБУ №140 установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 9 вказаної постанови передбачено, що вона діяла у період з 05.03.2016 року до 08.06.2016 року включно.

Згідно із п. 1 постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 року № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" строк проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не змінився та становив до 90 календарних днів. Постанова Правління Національного банку України від 07.06.2016 року № 342 набрала чинності з 09.06.2016 року та діяла до 14.09.2016 року включно.

Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 року №361 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 року №342, а саме, збільшено строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із 90 до 120 календарних днів. Вказана постанова набрала чинності з 29.07.2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-XII момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для цілей застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину товаром митного кордону за результатом якого складається митна декларація.

ТОВ "ВЗПВ "Вінтар" 22.04.2016 року відвантажило на користь нерезидента товар згідно МД №4010900002/2016/009084 від 22.04.2016 року, тобто моментом вчинення даної операції є 22.04.2016 року.

Відповідно до п. 1.1 постанови Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Колегія суддів враховує, що станом на 22.04.2016 року строк проведення розрахунків в іноземній валюті за операціями з експорту товарів складав 90 днів. Постанова НБУ від 28.07.2016 року №361, якою збільшено строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до 120 календарних днів, набрала чинності з 29.07.2016 року. Отже, строк розрахунків в іноземній валюті за операціями з експорту товарів згідно вказаного контракту №14/03-16 від 14.03.2016 року закінчився 22.07.2016 року.

Позивач вважає у вказаних правовідносинах потрібно застосовувати збільшені строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, оскільки статтею 58 Конституції України закріплено норму, яка передбачає зворотну дію законів чи нормативно правових актів в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Як зазначив Конституційний Суд України це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

При цьому, постанова Правління Національного банку України від 28.07.2016 року №361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" не містить жодної вказівки щодо надання зворотної дії в часі даному нормативно-правовому акту.

Позивач також посилається на лист Національного банку України від 10.08.2016 р. №22-0003/67025, згідно якого починаючи з дати набрання чинності Постановою N 361 (тобто, з 29.07.2016) на випадки незавершення розрахунків за експортними, імпортними операціями поширюватимуться норми того нормативно-правового акта, який скасовує або пом'якшує відповідальність резидентів. На думку позивача даний лист є нормативним актом НБУ, який є обов'язковим для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Колегія вважає такі посилання позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до п.1.2, 1.3. Інструкції про порядок підготовки, видання, реєстрації, надсилання та систематизації нормативних документів Національного банку України, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 20.12.1995 р. №313, нормативний акт Національного банку України - це офіційний документ, юридична форма правотворчої діяльності Національного банку України. Він містить правові норми з основних питань банківської діяльності, регулює відносини в межах банківської системи та містить у собі певні правила її діяльності. Нормативний акт є обов'язковим для виконання всіма банками, а також юридичними і фізичними особами під час здійснення банківських операцій.

Національний банк України видає такі нормативні акти:

- положення, інструкції, правила довгострокового чи короткострокового застосування;

- спільні з іншими міністерствами та відомствами правові акти.

Нормативні документи затверджуються постановами Правління НБУ.

Постанови, накази, розпорядження, листи, телеграми є правозастосовуючими документами розпорядчого характеру і видаються на виконання законодавства та нормативних актів НБУ.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених норм надає обґрунтовані підстави не вважати лист Національного банку України від 10.08.2016 р. №22-0003/67025 нормативним актом НБУ, адже він не відповідає вимогам щодо форми нормативних актів НБУ так як викладений у формі листа, а також не затверджений відповідною постановою НБУ.

Вказаний лист НБУ за своєю природою є тлумаченням окремою посадовою особою НБУ положень чинного законодавства, однак не може вважатись нормативно-правовим актом та застосовуватись судом як джерело права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 квітня 2017 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.