Ухвала суду № 65857484, 03.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 р.Справа № 820/5417/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

cекретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача - Ткаченко Л.М.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 по справі № 820/5417/16

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)

до ОСОБА_3

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 задоволено адміністративний позов Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3.).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 12454,00 грн., що еквівалентно 432,00 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, 13.05.2016, в дохід Державного бюджету України.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалити нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ОСОБА_3. не є належним відповідачем по даній справі, оскільки останнім було передано транспортний засіб (МАН 19.464 сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1) згідно договору оренди від 18.12.2015 ФОП ОСОБА_5

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3. належить транспортний засіб МАН НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснено перевірку транспортного засобу МАН НОМЕР_1, причеп Тітан НОМЕР_2, за результатами якої складено акт №16л про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, розрахунок №16л від 13.05.2016 (далі - Акт).

В акті перевірки зафіксовано, що маса транспортного засобу разом з причіпом та вантажем становила 49 т. 40 кг., при максимально дозволеній масі для такого типу транспортного засобу - 40 т.

Як вбачається з акту водій, ОСОБА_6, від надання пояснень та підпису в акті перевірки відмовився.

Копія акту від 13.05.2016 та розрахунку від 13.05.2016 направлено на адресу відповідача, що підтверджується копією листа від 12.08.2016 №728/36-16.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення).

Згідно п. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. п. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

За визначеннями наведеними в статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено п.30 Порядку № 879.

У відповідності з п. 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно із п. 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки відповідачем не виконано вимог чинного законодавства щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування.

Посилання в апеляційній скарзі на договір аренди № 04/02-2015 від 18.12.2015 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при укладенні даного договору сторонами не додержано вимог ч. 2 ст. 799 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) щодо форми договору, а саме нотаріального посвідчення.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Доказів нотаріального посвідчення договору аренди № 04/02-2015 від 18.12.2015 або визнання його дійсним матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

З урахуванням зазначеного та відповідно ч. 3 ст. 70 КАС України колегія суддів не приймає як допустимий доказ договір на підтвердження передачі в оренду автомобіля МАН 19.464 сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_5

Доводи апелянта стосовно відсутності належних доказів, що підтверджують рух, а саме проїзд даного транспортного засобу через пункт габаритно-вагового контролю, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно Порядку № 879 позивачу надано право визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу і в порядку документального контролю.

Посилання апелянта на допущення помилки в зазначенні прізвища відповідача колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 200 КАС України, підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін є те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року по справі № 820/5417/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.І. СіренкоПовний текст ухвали виготовлений 06.04.2017