Постанова № 65856558, 21.03.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.03.2017 справа №908/2349/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Не зявився ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 01.03.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 28 листопада 2016 р. (повний текст рішення складено та підписано 07.12.2016р.) у справі № 908/2349/16 (суддя Носівець В.В.)за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Девіком, м. Київ до про Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс, с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область стягнення 110 108 грн. 47 коп. збитків, 12700 грн. 77 коп. втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2016р. у справі №908/2349/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Девіком, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс, с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область про стягнення 110108 грн. 47 коп. збитків, втрат від інфляції у розмірі 9976,72грн. та 3% річних у розмірі 2 724,05грн. задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму збитків у розмірі 110108,47 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3600,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1651,63 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з огляду на погодження сторонами справи поставки товару без маркування, вина відповідача у даному випадку відсутня, що, в свою чергу, спростовує висновок господарського суду про зворотнє. Також, зазначає про помилковість висновку суду щодо посилання на вимоги ГОСТ 572-60, оскільки останнім визначено лише вимоги щодо якості товару. Вимоги щодо обовязкового маркування товару у ГОСТ 572-60 відсутні.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача наданим йому правом не скористався, в судове засідання не з'явилився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі незявлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Девіком, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс, с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область про стягнення збитків у розмірі 110 108 грн. 47 коп., втрат від інфляції у розмірі 9976,72грн. та 3% річних у розмірі 2 724,05грн.

Заявами, які надані господарському суду Запорізької області у судових засіданнях 31.10.2016р. та 17.11.2016р. позивач, в порядку ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, просив суд стягнути витрати на послуги адвоката у розмірі 3600,00грн. та вирати у розмірі 377,52грн., понесені ним у звязку з отриманням примірників ГОСТ, які залучено до матеріалів справи у якості доказів

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015р. стосовно поставки товару невідповідної якості.

Як зазначає позивач, відповідачем порушено умови договору поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015 р. та договору доручення № 18/07/2015-Д від 18.07.2015 р. в частині поставки товару, який не відповідає вимогам ГОСТ 572-60, у звязку з чим позивачем понесено збитки, які складаються з вартості транспортних послуг за повернення товару з Латвії до Києва та повторне відправлення товару покупцю ТОВ Voldemars (Латвія, Рига). За твердженням позивача, загальна сума завданих збитків складає 110 108,47 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, на які в порядку ст. 625 ЦК України до нараховано втрати від інфляції у розмірі 9976,72грн. та 3% річних у розмірі 2 724,05грн. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3600,00 грн. та вирати за отримання примірників ГОСТ, які залучено до матеріалів справи у якості доказів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту наявності збитків у розмірі 110108,47 грн., протиправності поведінки відповідача та наявністю причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяними збитками, оскільки, за висновком суду, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження не вчинення відповідачем заходів та дій з виконання договору-доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015 р. При цьому, оскільки відповідачем порушено зобовязання, яке не є грошовим за своєю правовою природою, суд першої інстанції відмовив у стягненні втрат від інфляції та 3 % річних. Разом з тим, з огляду підтвердження матеріалами справи понесення позивачем витрат на послуги адвоката, господарським судом відшкодовано суму витрат, понесених на правову допомогу адвокатом в розмірі 3600,00 грн. та відмовлено у задоволенні вимоги щодо відшкодування понесених витрат, повязаних з відправленням поштових відправлень від позивача представнику, відправленням відповідачу позову та за отриманням ГОСТ у звязку з тим, що останні не є судовими витратами у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Так, 18.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Девіком (покупець) укладено договір поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015 р., за умовами якого постачальник зобовязався протягом строку дії даного договору передавати відповідно до письмових замовлень покупця на умовах, передбачених даним договором, зернові культури, продукцію борошномельно-крупяної промисловості та інші продовольчі товари у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти визначений товар та оплатити його в строки, в розмірі та на умовах, визначених даним договором. (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2 договору № 1807-15-АЛ передбачено, що найменування товару, що підлягає поставці за цим договором, одиниці виміру, загальна кількість товару, вартість, строки розрахунків та інші умов поставки визначаються Специфікацією, що є невідємною частиною цього договору, на кожну окрему партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено дві специфікації до наведеного договору поставки, однак спірною у даній справі є поставка товару за специфікацією № 1.

Зокрема, у специфікації № 1 до договору поставки від 18.07.2015 р. № 1807-15-АЛ, сторони дійшли згоди щодо поставки партії товару, а саме пшоно в/г в п/п мішках по 25 кг без маркування, вимоги до якості ГОСТ 572-30, кількість 21 тонна, ціна за 1 тонну 6900,00 грн., загальна вартість партії товару за специфікацією 144900,00 грн., строк передачі товару до 31.07.2015р., умови поставки згідно Інкотермс 2010 ЕХW із завантаженням в транспортний засіб покупця; умови оплати 100% передплата вартості партії товару (згідно рахунку-фактури); місце передачі товару склад (елеватор) постачальника, яких знаходиться за адресою: 72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новогородівка, вул. Нестеренко 80/1).

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт поставки товару за специфікацією № 1 відповідно до умов договору поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015 р. сторонами не заперечується.

Одночасно, як встановлено судом першої інстанції, 18 липня 2015 р. між позивачем (довіритель) та відповідачем (повірений) укладено договір - доручення № 18/07/2015-Д, за умовами якого повірений зобовязався виконати від імені та за рахунок довірителя дії, повязані з завантаженням продукції довірителя, її передачею перевізникам, відправкою, опломбуванням вагонів, сертифікацією продукції та дії з приводу оформлення договорів, повязаних з митним оформленнями готової продукції власного виробництва.

Умови виконання договору доручення узгоджено розділом 2, відповідно до якого передбачено, що повірений бере на себе зобовязання вантажовідправника по зовнішньоекономічному контракту № 20/10-14 від 20.10.2014 р. між ТОВ Девіком та ТОВ Voldemars (Латвія, Рига), а саме: завантаження товару власного виробництва в транспортний засіб, оформлення сертифікату походження, фітосанітарного сертифікату та інших документів для експорту, оформлення залізничної або автотранспортної накладної, укладає угоду з брокерською фірмою для оформлення документів на митниці, проводить оплату митних платежів, а також опломбовує транспортний засіб, за потреби здійснює страховку товару (п. 2.1. Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

В свою чергу, за умовами контакту № 20/10-14 від 20.10.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Voldemars (Латвія, Рига) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Девіком (продавець), продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити крупяну продукцію походження України.

Пунктом 3.1 договору № 20/1-14 визначено, що строк поставки, місце поставки, вартість партії товару, вантажоотримувач та інші умови поставки будуть визначатися в Специфікації на кожну окрему партію товару.

Специфікацією № 003 від 18.07.2015 р. визначено наступні умови: найменування товару пшоно в/с в п/п мішках по 25 кг ГОСТ 572-60, кількість, 21 тонна, ціна - 350 євро за тонну, сума 7350,00 євро; строк відвантаження до 31 липня 2015 р.; товар поставляється на умовах DDU Литва, Рига; вантажовідправник ТОВ Адоніс-люкс, вантажоотримувач ТОВ Voldemars (Латвія, Рига).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ Voldemars (Латвія, Рига) листом № 478/1 від 11.08.2015 р. проінформувало ТОВ Девіком, що 03.08.2015 р. на територію пункту контролю Виробничо-ветеринарної служби 0210 Ризький порт за адресою: вул. Урієкстес, 16, м. Рига для огляду прибула автомашина з реєстраційними номерами АР3198ВМ/АР285ХХ з вантажем крупа пшоно (11042917) в кількості 21000 кг в 840 поліпропиленових мішках. Вантажовідправником є ТОВ Адонікс-люкс за дорученням ТОВ Девіком, вантажоотримувач ТОВ Voldemars. Вантаж прибув згідно Контракту №20/10-14, укладеному 20.10.2014 р. ТОВ Voldemars та ТОВ Девіком, з супровідними документами: інвойс № 023 ЕХ від 18.07.2015 р., Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) А № 042043 від 24.07.2015 р., Вантажна митна декларація № 112070002/2015/001242 від 24.07.2015 р., Сертифікат походження (форма А) № LV52302А 1041 682240 від 23.07.2015 р., фітосанітарний сертифікат № 75/09-035/ЕК-044350 від 24.07.2015р., сертифікат якості від 20.07.2015 р. Однак, при огляді вищезазначеного вантажу інспектором служби констатовано, що вантаж (товар) не маркований. Згідно вимог Європейського Союзу 9 статті Регули № 1169/2011 від 25.10.2011 р., на упаковці товару повинні бути вказані данні про товар. З огляду на те, що товар, який прибув на територію Європейського союзу не маркований, Продовольчо-ветеринарна служба постановою № 0210 LМ00027, згідно вимогам Європейського Союзу 1 частини 19 статті Регули (ЕК) № 882/2004 від 29.04.2004 р. затримала вантаж в митній зоні за адресою вул. Урієкстес, 16, м. Рига до подальшого рішення, зазначивши в протоколі до постанови, що вантаж не ідентифікований. Після узгодження з ТОВ Девіком прийнято рішення повернути товар вантажовідправнику для заміни.

З огляду на неможливість розмитнення товару у звязку з відсутністю маркування, товар повернуто остаточним покупцем ТОВ Voldemars (Латвія, Рига) на адресу: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150, зона митного контролю Відділу митного оформлення № 3 митного поста Східний термінал Київської Митниці ДСФ.

В подальшому, повідомленням від 12.08.2015р. ТОВ Девіком сповістило ТОВ Адонікс-Люкс про те, що упаковка товару не відповідає ГОСТ 572-60 та просило направити свого представника 17.08-18.08.2015 р. на Київську митницю для перевірки факту відсутності маркувального ярлику на поставленому товарі.

Листом № 108 від 31.08.2015 р. ТОВ Адонікс-люкс зазначено, що умовами договору поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015р. не передбачено маркування товару, тому товар поставлявся без маркування.

Повідомленням від 25.08.2015 р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою направити свого представника 27.08.2015 р. за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150 для відбору зразків продукції для проведення незалежної експертизи та складення акту.

Листом від 01.09.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою, як до первісного вантажовідправника забрати товар, що знаходиться у зоні митного контролю Відділу митного оформлення № 3 митного поста Східний термінал Київської митниці ДФС, оформивши його розмитнення в режимі реімпорту та здійснити заміну немаркованого товару на маркований та добре упакований товар протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання цієї претензії. В листі також зазначено, що у протилежному випадку ТОВ Девіком залишає за собою право на нанесення тимчасового маркування на поставлений товар, його перепакування та його повторне відправлення покупцю ТОВ Voldemars (Латвія, Рига) з покладенням на ТОВ Адонікс-люкс усіх витрат, які ТОВ Девіком будуть понесені внаслідок поставки неякісного товару.

Листом № 114 від 18.09.2015 р. відповідач надав відповідь, аналогічну відповіді, викладеній в листі № 108 від 31.08.2015 р., крім того зазначив, що не заперечує проти нанесення маркування на товар в разі такого бажання, оскільки товар є власністю ТОВ Девіком.

Вважаючи, що внаслідок неналежного виконання ТОВ Адонікс-люкс зобовязань за договором поставки та за договором-доручення позивач зазнав збитків, останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 110 108,47грн., суд першої інстанції дійшов висновку щодо неналежного виконання зобовязань відповідача як повіреного за договором-доручення № 18/07/2015-Д від 18.07.2015 р., яке полягає у неналежному оформленні документів, необхідних для митного оформлення, відмову у здійсненні належного оформлення та, як наслідок, наявність підстав для стягнення збитків.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на наступне.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов'язання (договору).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.2. ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст.225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:

1) протиправність поведінки;

2) збитки, як результат протиправної дії;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вина особи, що заподіяла збитки.

На ряду з зазначеним, цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Частиною 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Тобто, вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та саме на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Як зазначено вище, відповідно до специфікації № 1 до договору поставки від 18.07.2015 р. № 1807-15-АЛ, сторони дійшли згоди щодо поставки пшона в/г в п/п мішках по 25 кг без маркування, вимоги до якості ГОСТ 572-30.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару відбулась в порядку та в строки обумовлені в специфікації, про що свідчить накладна № 7 від 27.07.2015р. про відвантаження товару, яка підписана сторонами. (т.1 а.с. 174)

При прийнятті товару позивачем не зазначено про недоліки товару.

При цьому, відповідно до умов договору поставки від 18.07.2015 р. № 1807-15-АЛ на відповідача не покладався обовязок щодо обовязкового маркування товару, оскільки сторонами договору визначено, що товар, який поставляється це пшоно в/г в п/п мішках по 25 кг без маркування.

Посилання суду першої інстанції на те що ГОСТ 572-60 робить відсилку до ГОСТ 26791-89, який містить вимоги до упаковки, маркування та транспортування товару є помилковим, оскільки сторонами у специфікації №1 конкретизовано вимоги щодо відповідності товару, що постачається саме вимогам ГОСТ 572-60 .

В свою чергу, ГОСТ 572-60 містить вимоги лише до якості товару, вимоги до якої у даному випадку відповідачем дотримано, що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи.

Також, за умовами договору доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015р. відповідач (повірений) взяв на себе зобовязання вантажовідправника по зовнішньоекономічному контракту № 20/10-14 від 20.10.2014р., укладеного між ТОВ Девіком та ТОВ Voldemars (Латвія, Рига) з оформлення документів, необхідних для оформлення експорту на митниці (п. 2.1.).

З матеріалів справи вбачається, що листом (вих № 103 від 03.08.2015р.) відповідач гарантував відповідність та якість партії товару та надіслав позивачу документи для супроводження за кордон, а саме: інвойс 023 Ех від 18.07.2015р., міжнародно товарно траспортну накладну (CMR) AN №042043 від 24.07.2015р., вантажно митну декларацію № 112070002/2015/001242 від 27.07.2015р., фітосанітарний сертифікат №75/09-035/ЕК-044350 від 24.07.2015р., сертифікат походження форма А № LV52302A 1041 682240 від 23.07.2015р. та посвідчення якості.

Умовами договору доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015р. на відповідача також не покладався обовязок щодо маркування товару.

Листом №478/1 від 11.08.2015р. ТОВ Voldemars повідомив ТОВ Девіком про те, що вантаж не ідентифікований з огляду на вісутність маркування, а відтак, вантаж підлягає поверненню вантажовідправнику.

При цьому, з вказаного листа вбачається, що ТОВ Voldemars не заявлено про будь-які недоліки товару (якість, неналежне пакування), окрім відсутності маркування.

Тобто, відповідач належним чином виконував зобовязання, які покладались на нього відповідно до умов договору поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015 р. та договору доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015р., а відтак вина особи, що заподіяла збитки, у даному випадку, Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс, є недоведеною.

Твердження позивача про те, що з боку відповідача допущено невідповідність поставленого товару вимогам Європейського Союзу 9 статті Регули №1169/2011 від 25.10.2011р. є хибними, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс не є стороною контракту № 20/10-14 від 20.10.2014р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Девіком та Товариством з обмеженою відповідальністю Voldemars та не може відповідати за невідповідність товару, який поставляється перед третіми особами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Девіком, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс, с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область про стягнення збитків у розмірі 110 108 грн. 47 коп. з огляду на недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю Девіком, м. Київ одночасної наявності усіх чотирьох умов, зазначених вище, необхідних для стягнення збитків.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Девіком, м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс втрат від інфляції у розмірі 9976,72грн. та 3% річних у розмірі 2 724,05грн.

Відповідно до п.п.6.3 п.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Тобто, при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

У звязку з відсутністю підстав для стягнення суми збитків, витрати на послуги адвоката витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 110108,47 грн. та витрат на сплату послуг адвоката у розмірі 3600грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс, с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28 листопада 2016 р. у справі № 908/2349/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 110 108,47 грн. та витрат на сплату послуг адвоката у розмірі 3600грн.

Викласти абзац перший резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Девіком, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс, с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область про стягнення 110108 грн. 47 коп. збитків, втрат від інфляції у розмірі 9976,72грн. та 3% річних у розмірі 2 724,05грн. залишити без задоволення.

Абзаци другий та третій резолютивної частини рішення - виключити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Девіком (01042, м. Київ, вул. Тверський тупік, 5а, ідентифікаційний номер 24596836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородковка, вул. Нестеренко 80/1, ідентифікаційний номер 32262873) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2026,35грн.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України Про виконавче провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3