Ухвала суду № 65856458, 29.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ОКРЕМА УХВАЛА

"29" березня 2017 р. Справа №910/26146/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (вх. №09-08.1/11009/16 від 06.12.2016) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/618/17 від 19.01.2017) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15

та розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/847/17 від 26.01.2017) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» (ДВВК)

у справі № 910/26146/15 (суддя - Т.Ю.Трофименко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг»

до 1. Державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України»

2. Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»

3. Приватного підприємства «Фастторг-2009»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходились апеляційні скарги Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (вх. №09-08.1/11009/16 від 06.12.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/618/17 від 19.01.2017) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (відповідач-1 у справі), Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (відповідач-2 у справі), Приватного підприємства «Фастторг-2009» (відповідач-3 у справі) про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними. Також в провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходилась апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/847/17 від 26.01.2017) на ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовних заяв третіх осіб.

29.03.2017 Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» та Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 залишено без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» (ДВВК) залишено без розгляду.

В ході апеляційного розгляду справи, судом було встановлено, що Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.12.1993 року № 176 «Про створення Головного підприємства Державного науково-виробничного об'єднання «Укренергоресурси» належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.12.2004 року, виданого Лебедівською сільською радою, дослідно-виробничий випробувальний комплекс, що знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище «Сваром'я» належить державі в особі Верховної Ради України, форма власності - загальнодержавна. Згідно з даними Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності, наданого Фондом державного майна України до суду (а.с. 173-175 том 3), дане майно закріплено на балансі Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», суб'єкт управління Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки, спірне нерухоме майно є загальнодержавним майном, віднесено до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 за №847-XIV з наступними змінами та доповненнями, то його примусове відчуження повинно відбуватись з дотриманням приписів законодавства України, що регулює відповідні відносини, зокрема, Закону України «Про управління об'єктами державної власності», Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.

Колегією суддів встановлено, що у процесі виконання Відділом Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві зведеного виконавчого провадження №4101551 від 02.12.2014, Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України були проведені прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», а саме дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я».

З огляду на вид і склад майна, яке було реалізоване з прилюдних торгів, на нього поширювалася дія мораторію на застосування примусової реалізації згідно Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та дія Закону України «Про управління об'єктами державної власності», на підставі чого суд дійшов висновку, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, що з огляду на приписи ст. 215, 203 Цивільного кодексу України може бути підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними за умови звернення належного суб'єкта за захистом порушених прав.

Окрім того, з матеріалів справи, зокрема із матеріалів виконавчого провадження та листа Міністерства юстиції України (а.с. 101 том 1) вбачається, що дії державних виконавців щодо реалізації майна - дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я» визнано такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з примусового виконання рішень у зв'язку з чим заступником начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві 20.07.2015 винесено відповідну постанову.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що порушення, які були допущені під час реалізації нерухомого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», вплинули на інтереси та законні права власника такого майна, оскільки майно вибуло із власності, в даному випадку власності держави, однак Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на балансі якого знаходилось загальнодержавне майно, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, як суб'єкт управління державним майном, не вчинили всіх можливих, передбачених законом дій, направлених для збереження державного майна.

Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно з ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Таким чином, Господарським кодексом України передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина п'ята статті 22).

Право господарського відання та право оперативного управління становлять основу правового режиму майна

Згідно із частиною другою статті 73 зазначеного Кодексу орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне та казенне підприємства, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Таким чином, державні комерційні та казенні підприємства, наділені правом повного господарського відання, правом оперативного управління, отримують певну сукупність прав та обов'язків, щодо закріпленого за ними майна.

Подані сторонами документи свідчать, що Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», як боржник у зведеному виконавчому провадженні №41015451, знав про накладення арешту на майно - дослідно-виробничий випробувальний комплекс, за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я»; був обізнаний про проведену оцінку такого майна та про можливість його майбутньої примусової реалізації. Під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді державне підприємство підтримувало доводи позивача щодо неправомірності проведення електронних торгів з примусової реалізації спірного нерухомого майна та просило визнати проведені 23.04.2015 торги недійсними.

Колегія суддів звертає увагу, що Вищий господарський суд України, направляючи справу на новий розгляд вказав на необхідність дослідження судами порушення прилюдними торгами прав та інтересів особи, яка звернулася з позовом, а саме ТОВ «Укравтомехбудлізинг», враховуючи, що така особа не є власником спірного майна, ні суб'єктом управління, ні його балансоутримувачем, а лише приймала участь як учасник прилюдних торгів.

Суд апеляційної інтонації звертає увагу, що за встановлених обставин порушення чинного законодавства України з реалізації об'єкту державної власності, на якого поширювалась дія мораторію, суд не мав процесуальної можливості для визнання спірних електронних торгів недійсними, враховуючи подання позову особою, права та охоронювані інтереси якої не були порушені. Разом з цим, Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» визнаючи відповідно до ст. 22, 78 ГПК України позовні вимоги ТОВ «Укравтомехбудлізинг», своєчасно самостійно не звернувся до суду з позовними вимогами за захистом порушених прав тf охоронюваних інтересів. Лише під час повторного розгляду справи відповідачем-2 було подано в порядку ст. 26 ГПК України позовну заяву в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про визнання незаконними дій Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації з прилюдних торгів, щодо його оцінки, та продажу з метою погашення заборгованості перед юридичними особами, всупереч вимогам ч. 2 ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію державного майна»; та визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить Державному підприємству «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», а саме: дослідно-виробничий випробувальний комплекс загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище Сваром'я, які проведені 23.04.2015 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів.

Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 позовну заяву Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України у зв'язку із відсутністю доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач-2 в межах закріплених прав на оскарження не звернувся з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду про повернення позовної заяви; під час подання позовної заяви не звернувся із заявами згідно приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» про відстрочку або розстрочку сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати; та під час здійснення судом першої інстанції розгляду спору не звернувся в порядку ст. 83 ГПК України із заявою про вихід суду за межі позовних заяв задля захисту порушених прав загальнодержавної власності.

Окрім того, Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України щодо добросовісності у реалізації процесуальних прав та обов'язків, порушуючи закріплений Конституцією України та чинними законами України принцип обов'язковості виконання вказівок та рішень суду, та не виконуючи обов'язок у вжитті всіх заходів для повного та всебічного розгляду справи не надав, витребувані ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017, 22.02.2017, 15.03.2017 позовну заяву та додані до неї документи, яка подавалася до Господарського суду міста Києва та була повернута судом ухвалою від 21.11.2016 задля встановлення правомірності такого повернення та існування обставин щодо можливості прийняття такої заяви до розгляду в межах здійснення провадження у даній справі, та окрім того не з'являвся у судові засідання до Київського апеляційного господарського суду.

Беручи до уваги зазначене, а також те, що судом встановлено відсутність порушених прав та інтересів ТОВ «Укравтомехбудлізинг» та відповідно відсутність підстав для задоволення його позовних вимог, суд не мав процесуальної можливості для визнання спірних електронних торгів недійсними, оскільки від Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», як суб'єкта, на балансі якого знаходиться таке майно та яке відповідно до чинного законодавства наділене правом вживати заходи щодо належного використання та збереження даного майна не вчинено належних дій, спрямованих на відновлення порушених прав власника, в тому числі і на вимогу Київського апеляційного господарського суду.

Вищенаведене свідчить про недоліки у діяльності Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», зокрема, в сфері здійснення належного використання та збереження майна, переданого йому на баланс, яке є об'єктом загальнодержавної власності.

Згідно ч. 6 ст. 73 ГПК України органами управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається (обирається) суб'єктом управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).

У підпункті 40, 43-45, 47-48 п. 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №382/2011, зазначено, що Міненерговугілля України відповідно до покладених на нього завдань веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Міненерговугілля України, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням; здійснює внутрішній контроль, у тому числі контроль за фінансово-господарською діяльністю, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про надсилання окремої ухвали Міністру енергетики та вугільної промисловості України, оскільки саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, є органом державної влади, до сфери управління якого віднесено державне підприємство та про надсилання такої ували керівнику Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні».

Окрема ухвала - засіб реагування господарського суду на виявленні під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Вказана ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, а саме виявлення при вирішенні спору порушень законодавства або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 90 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Надіслати керівнику Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» окрему ухвалу для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

2. Повідомити керівника Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» про вказані недоліки

3. Відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про результати розгляду окремої ухвали повідомити Київський апеляційний господарський суд у місячний термін з дня її отримання.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз