Постанова № 65856377, 04.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа№ 910/23094/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - дов. № 7386 від 21.07.2015

від відповідача не з'явились

від третьої особи ОСОБА_3 - дов. №4807 від 04.05.2015

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний

комерційний промислово-інвестиційний банк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 02.03.2017 (головуючий суддя Усатенко І.В.,

Маринченко Я.В., Літвінова М.Є.)

у справі № 910/23094/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний

комерційний промислово-інвестиційний банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 припинено провадження у справі у справі №910/23094/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» оскаржило її в апеляційному порядку та просило скасувати, справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи по суті з новим складом суду. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. За твердженнями апелянта, місцевий суд дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору, адже підстави та предмети позовів у справі №910/23094/14 про недійсність кредитних договорів та у справі №910/17687/15 про нікчемність кредитних договорів є різними. Крім цього, на думку апелянта, в супереч приписам ст. ст. 124, 129 Конституції України, суд першої інстанції ухилився від здійснення правосуддя тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/23094/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 04.04.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 04.04.2017 до початку судового засідання надійшло клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представники позивача та третьої особи не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливості заміни представника ОСОБА_8 на іншого представника та направлення іншого представника в судове засідання 04.04.2017, за відсутності підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 від 01.09.2008 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 2 від 01.12.2008 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору банківського рахунку від 13.12.2007 № 883.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі №910/23094/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі № 910/23094/14 скасовано. Визнано недійсними кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, Договір про внесення змін № 1 від 01.09.2008 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, Договір про внесення змін № 2 від 01.12.2008 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 та Договір банківського рахунку від 13.12.2007 за № 883. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 3 774,00 грн. витрат по оплаті проведення судово-почеркознавчої експертизи, 4 872,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 2 436,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі №910/23094/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 зупинено провадження у справі №910/23094/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7, про визнання недійсними договорів до набрання законної сили рішенням у справі № 910/17687/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_7 про визнання нікчемними договорів.

09.12.2016 від позивача надійшли докази набрання рішенням у справі № 910/17687/15 законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 14.12.2016 поновлено провадження у справі № 910/23094/14.

В судовому засіданні першої інстанції 02.03.2017 представником позивача заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/17687/15, яка набрала законної сили, визнано нікчемними договори: банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007.

Розглянувши згадане клопотання, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки договори банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 № 910/17687/15 визнано нікчемними.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Так, господарський суд припиняє провадження у справі згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у застосуванні приписів статей 80 і 81 ГПК господарським судам слід мати на увазі таке. Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як встановлено матеріалами справи, предметом позову у даній справі № 910/23094/14 є визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитною лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 від 01.09.2008 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 2 від 01.12.2008 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору банківського рахунку від 13.12.2007 за № 883. Позовні вимоги мотивовано нікчемністю цих договорів, адже сторонами не було додержано письмової форми договору, так як позивач не підписував спірні договори та не узгоджував їх. Як на підставу позовних вимог позивач посилався на приписи ст. ст. 202, 203, 205, ч. 2 ст. 207, ч. 2 ст. 215, ст. ст. 638, 639, ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України.

Як зазначалося вище, розгляд даної справи зупинявся господарським судом до набрання законної сили рішенням у справі № 910/17687/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_7 про визнання нікчемними договорів.

Так, предметом позову у справі № 910/17687/15 є вимога ОСОБА_6 про визнання нікчемними кредитного договору про відкриття кредитною лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 від 01.09.2008 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 2 від 01.12.2008 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору банківського рахунку від 13.12.2007 за № 883. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про нікчемність спірних договорів, оскільки сторонами не додержано письмової форми договору. Як на підставу позовних вимог позивач посилався на ч. 2 ст. 207, ч. 2 ст. 215, ч. ст. 258, ч.ч. 1, 5 ст. 261, ст. 638, ч. 3 ст. 639, ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 № 910/17687/15, яка набрала законної сили і залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2016, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» про визнання договорів нікчемними задоволено в повному обсязі. Визнано нікчемними договір банківського рахунку №883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії №2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін №1 до кредитного договору №2391 від 26.12.2007 та договір про внесення змін №2 до кредитного договору №2391 від 26.12.2007, укладені між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» з моменту укладення.

За текстом згаданої постанови, договір банківського рахунку №883 від 13.12.2007, кредитний договір про відкриття кредитної лінії №2391 від 26.12.2007, договір про внесення змін №1 до кредитного договору №2391 від 26.12.2007 та договір про внесення змін №2 до кредитного договору №2391 від 26.12.2007 є нікчемними в силу приписів ст. 1055 ЦК України та ст. 207 ГК України, оскільки не підписувались ОСОБА_6, який є стороною договорів. Згадані обставини підтверджуються висновком експерта №773/774/15-32 від 08.04.2015 року, здійсненого на підставі ухвали про призначення судової експертизи у даній справі №910/23094/14.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230,частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Обставини, на які позивач посилався в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними договорів та підстави визнання нікчемними договорів майже ідентичні в обох господарських справах. У справі № 910/17687/15 судом встановлено нікчемність спірних договорів, а у справі № 910/23094/14 позивач наполягав на їх недійсності з огляду на їх нікчемність.

Таким чином, предмети позовів у справах № 910/17687/15 та № 910/23094/14 дійсно є різними, однак по суті предметом розгляду обох господарських справ є недійсність спірних правочинів з тих підстав, що їх недійсність встановлена законом (нікчемності таких договорів).

Встановлення постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/17687/15 нікчемності договору банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 1 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007, договору про внесення змін № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 в силу приписів ст. 215 ЦК України свідчить про встановлення недійсності таких договорів (недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що в свою чергу свідчить про відсутність предмету спору у даній справі № 910/23094/14.

Оскільки за законом нікчемність має пріоритет перед недійсністю, визнання нікчемних правочинів недійсними є необов'язковим.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про припинення провадження у справі № 910/23094/14 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на відсутність предмету спору (визнання оспорюваних договорів нікчемними в судовому порядку).

Доводи відповідача (апелянта) щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а також ухилення від здійснення правосуддя не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування оскаржуваної ухвали наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали місцевого суду апеляційний господарський суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 у справі № 910/23094/14 - без змін.

Матеріали справи №910/23094/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук