Постанова № 65856373, 05.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017справа № 908/3340/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 за дов. б/н від 05.04.2017, ОСОБА_5 за дов. б/н від 22.03.2017,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське", с. Андріївка Якимівського району Запорізької області, на рішення Господарського суду Запорізької області від01.03.2017 у справі№ 908/3340/16 (суддя Проскуряков К. В.)за позовомПриватного підприємства "Мирненський булочно-кондитерський комбінат", смт Мирне Мелітопольського району Запорізької області, доТовариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське", с. Андріївка Якимівського району Запорізької області, простягнення 354 580, 80 грн.

Приватне підприємство «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» (далі ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївське» (далі ТОВ «Андріївське») про стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 193 224, 00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 142 920, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі № 908/3340/16 позовні вимоги ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача проценти за користування грошовими коштами в сумі 193 224, 00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 137 508, 63 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі № 908/3340/16 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, а також неповне зясування місцевим господарським судом фактичних обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що спірний договір було виконано шляхом повернення частини попередньої оплати та поставки проса за іншим договором. Крім того, на думку відповідача нарахування процентів за користування грошовими коштами, переданими в якості попередньої оплати за спірним Договором, є безпідставним, оскільки ці кошти є власністю ТОВ «Андріївське».

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду 03.04.2017 надійшло клопотання, в якому ТОВ «Андріївське» просить зупинити провадження у справі № 908/3340/16 на підставі пункту 1 частини другої статті 79 ГПК України до розгляду повязаної справи № 908/327/17 про визнання недійсним пункту 2.3 Договору купівлі-продажу майбутнього врожаю № 28/5 від 28.05.2013, укладеного між сторонами.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що визнання пукнту спірного договору недійсним суттєво вплине на правову оцінку обставин у справі № 908/3340/16, що унеможливлює її розгляд.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача заперечує, посилаючись на те, що аналогічна заява ТОВ «Андріївське» була відхилена судом першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому повязаною з цією справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у звязку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох повязаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18).

Апеляційний господарський суд не позбавлений можливості при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості надати правову оцінку спірному договору купівлі-продажу, на підставі якого заявлено інший позов, і за наявності відповідних правових підстав вправі застосувати положення пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України щодо визнання зазначеного договору або його частини недійсним.

Отже, відповідач не довів, що здійснення розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/327/17 може бути перешкодою для зясування істотних обставин у справі № 908/3340/16 при її розгляді апеляційним господарським судом, у тому числі щодо відповідності Договору купівлі-продажу № 28/5 від 28.05.2013 вимогам чинного законодавства, а тому вважає, що клопотання ТОВ «Андріївське» про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також зауважує, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на неї, та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «Андріївське» (Продавець) та ПП «Мирненський булочно-кондитерский комбінат» (Покупець) 28.05.2013 було укладено Договір купівлі-продажу майбутнього врожаю № 28/5 (далі Договір), за умовами якого Продавець зобовязується передати у майбутньому у власність Покупця, а Покупець оплатити на момент укладення цього Договору та прийняти у майбутньому такий товар: пшениця продовольча орієнтовною масою 125 тон (а. с. 10).

Відповідно до пункту 1.1 Договору строк поставки до 01.08.2013.

Згідно з пунктом 1.2 Договору загальна сума Договору (орієнтовно) становить 200 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 33 333, 33 грн.

Строк дії цього Договору 1 рік (пункт 1.5 Договору).

Строк оплати товару, як встановлено у пункті 2.2 Договору, попередня оплата після укладання Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що на суму отриманої попередньої оплати з моменту зарахування коштів на рахунок Продавця та до переоформлення товару на Покупця Продавцю нараховуються проценти за користування грошовими коштами з розрахунку 3 % на місяць як плата за користування грошовими коштами.

Відповідно до пункту 2.5 Договору поставка здійснюється на умовах доставки Продавцем Покупцю на Командитне товариство «ОСОБА_6 і компанія Мелітопольського елеватора» (м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 53). Перехід права власності на товар відбувається в момент здійснення оплати товару Покупцем. Перехід ризиків на товар відбувається в момент фактичного переоформлення товару на Покупця.

Згідно з пунктом 2.7 Договору Продавець зобовязується виростити та самостійно здійснити збирання врожаю, який з моменту закінчення збирання врожаю стає товаром, який належить передати Продавцю, та Продавець несе повну відповідальність за якість товару, що передається.

У пункті 2.8 Договору передбачено, що у разі відмови Продавця від поставки товару або іншого порушення умов Договору Продавцем, у тому числі відмови Продавця у випадку падіння ринкової ціни підписати додаткову угоду про зменшення ціни відповідного товару, Покупець має право відмовитися від цього Договору у повному обсязі або частково (щодо окремого виду товару) та вимагати повернення перерахованих грошових коштів з виплатою штрафу та процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 4.5 Договору у випадку відсутності поставки Продавець зобовязаний виплатити Покупцю проценти з розрахунку 50 % за необґрунтоване користування грошовими коштами з моменту отримання грошових коштів до їх повернення. У цьому випадку пункт 2.3 Договору не застосовується та проценти перераховуються, виходячи з умов пункту 4.5 Договору.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» перерахувало ТОВ «Андріївське» попередню оплату в сумі 200 000, 00 грн. за платіжним дорученням № 869 від 29.05.2013, належним чином засвідчена копія якого наявна у матеріалах справи (а. с. 11).

Оскільки Продавець не поставив врожай на передбачених Договором умовах, 05.02.2014, ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» звернулося до ТОВ «Андріївське» з претензією, в який вимагало протягом семи днів повернути суму попередньої оплати в розмірі 200 000, 00 грн. (а. с. 12).

Факт направлення претензії відповідачу підтверджується належним чином засвідченою копією квитанції УДППЗ «Укрпошта» (а. с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 13.08.2015 ТОВ «Андріївське» повернуло частину попередньої оплати в сумі 64 400, 00 грн. позивачу, що підтверджується банківською випискою ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» (а. с. 14).

За таких обставин ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» звернулося до місцевого господарського суду з позовом про стягнення процентів за користування грошовими коштами та нарахованих на суму попередньої оплати інфляційних втрат.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та глави 30 ГК України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За змістом частини першої статті 664 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обовязку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що ТОВ «Андріївське» виконало свій обовязок за спірним Договором шляхом передання позивачу карти полів озимої пшениці, поставки проса на суму 157 000, 00 грн. та повернення частини попередньої оплати.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Андріївське» за видатковою накладною № РН-0000031 від 07.08.2015 поставило ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» просо на суму 157 500, 00 грн. (а. с. 52).

Однак зміст цієї видаткової накладної свідчить про те, що поставка товару була здійснена на підставі Договору № ДГ-0000032 від 14.08.2012, оригінал або належним чином засвідчена копія якого відповідачем надана не була.

Крім того, за платіжним дорученням № 1128 від 21.02.2017 вартість поставленого за вказаною видатковою накладною проса було оплачено ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» у повному обсязі (а. с. 72).

Колегія суддів також зауважує, що за змістом укладеного між сторонами Договору передання карти полів не звільняє Продавця від обовязку вирощувати, зібрати та передати врожай Покупцю.

Ані оригінал, ані належним чином засвідчена копія карти полів при розгляді справи судам першої та апеляційної інстанції сторонами надана не була.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містяться у статті 193 ГК України.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 526 ЦК України та наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача стосовно виконання зобовязання в інший спосіб, ніж передбачено спірним Договором.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання відповідача на умови пункту 5.2 Договору, яким закріплено право ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» самостійно здійснювати охорону та збирання врожаю, оскільки це положення не виключає передбачений пунктом 2.7 Договору обовязок ТОВ «Андріївське» вирощувати та збирати цей врожай.

Заявник апеляційної скарги також посилається на те, що з моменту передання попередньої оплати грошові кошти є власністю ТОВ «Андріївське», що унеможливлює нарахування на них процентів.

Однак колегія суддів вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки статтею 536 ЦК України та умовами пункту 2.3 Договору передбачена можливість нарахування процентів як плати саме за правомірне користування чужими грошовими коштами.

При цьому відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що спірний Договір є удаваним усупереч вимогам статті 33 ГПК України не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому колегія суддів не бере їх до уваги. Зокрема, відповідач не довів, що воля сторін була спрямована на вчинення іншого правочину, ніж засвідчений Договором.

Про те, що спірний Договір є удаваним правочином, на думку відповідача свідчить той факт, що ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» звернулося до господарського суду саме з позовом про стягнення процентів за користування грошовими коштами, а не з вимогою про передання товару.

Однак вимога позивача про стягнення процентів ґрунтується на пунктах 2.3 та 2.8 укладеного між сторонами Договору та не є порушенням чинного цивільного законодавства.

Крім того, колегія суддів зауважує, що за змістом статті 235 ЦК України твердження відповідача про те, що спірний Договір є удаваним, не має безумовним наслідком недійсність останнього.

Відповідно до пункту 2.8 Договору у разі відмови Продавця від поставки товару або іншого порушення умов Договору Продавцем Покупець має право відмовитися від цього Договору у повному обсязі або частково (щодо окремого виду товару) та вимагати повернення перерахованих грошових коштів з виплатою штрафу та процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов цього Договору.

Оскільки відповідач не поставив товар на узгоджених у Договорі умовах та не повернув суму попередньої оплати у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на підставі пунктів 2.3 та 2.8 Договору позивач має право вимагати стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2.3 Договору розмір процентів за користування грошовими коштами (сумою попередньої оплати) становить 3 % на місяць.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, ураховуючи повернення відповідачем частини попередньої оплати в сумі 64 400, 00 грн. у серпні 2015 року, колегія суддів вважає, що він є арифметично правильним, а тому з ТОВ «Андріївське» на користь ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» підлягають стягненню проценти в сумі 193 224, 00 грн. у межах заявленого позивачем періоду з 01.03.2014 по 31.01.2017.

Також на підставі частини другої статті 625 ЦК України позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати, нараховані на суму попередньої оплати, в сумі 142 920, 00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період з березня 2014 року по січень 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проценти, визначені статтею 536 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Водночас за порушення виконання грошового зобовязання на боржника покладається відповідальність відповідно до частини другої статті 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового обовязку, зокрема у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

З огляду на правову природу процентів, передбачених статтею 536 ЦК України, одночасне стягнення таких процентів і відшкодування інфляційних втрат за весь час прострочення не заборонено чинним цивільним законодавством та є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором).

Така правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України від 29.05.2013 № 6-39цс13 та відповідно до статті 11128 ГПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Згідно з розясненнями, наведеними у пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат, вважає, що відповідно до вищевикладеного він є арифметично неправильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 141 923, 20 грн. за період з березня 2013 року по січень 2017 року.

Оскільки місцевим господарським судом при розрахунку інфляційних втрат було допущено арифметична помилка, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 414, 57 грн.

Таким чином, позовні вимоги ПП «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» підлягають задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в сумі 193 224, 00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 141 923, 20 грн.

Щодо інших доводів і заперечень, наведених в апеляційній скарзі, то колегія суддів до уваги їх не бере, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.

Крім того, на заперечення, заявлені відповідачем при розгляді справи, місцевим господарським судом були надані мотивовані доводи, з якими погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Андріївське» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі № 908/3340/16 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 4 414, 57 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника, а за подання позовної заяви на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївське», с. Андріївка Якимівського району Запорізької області, на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі № 908/3340/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі № 908/3340/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 414, 57 грн.

Абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі № 908/3340/16 викласти в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївське» (72550, Запорізька область, Якимівський район, с. Андріївка, вул. Кірова, 16, код ЄДРПОУ 31120867) на користь Приватного підприємства «Мирненський булочно-кондитерський комбінат» (72350, Запорізька область, смт Мирне, вул. Шкільна, 22, код ЄДРПОУ 36465269) проценти за користування грошовими коштами в сумі 193 224, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 141 923, 20 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5 027, 21 грн.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Т.М. Колядко

ОСОБА_3