Ухвала суду № 65856109, 06.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"06" квітня 2017 р.

№ 916/784/17

Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали вх.№838/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс”

до: публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства „Українська залізниця”

про стягнення збитків у розмірі 328 380,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс” (далі по тексту – ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс”) звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” (далі по тексту – регіональна філії „Одеська залізниця”) про стягнення вартості шкоди, спричиненою нестачею вантажу, у сумі 328 380,84 грн.

Позовні вимоги ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс” обґрунтовані фактом неналежного виконання регіональною філією „Одеська залізниця” (як правонаступником державного підприємства ”Одеська залізниця”) зобов’язань, прийнятих на себе за договором №1403418 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 10.05.2015р., яке укладається у незбереженні вантажу при його перевезенні, переданого відповідачу на підставі накладної №41581661 від 12.02.2017р. та №41598087 від 17.02.2017р. При цьому, розрахунок розміру збитків, завданих нестачею вантажу, відповідачем було розраховано на підставі комерційних актів, а саме нестача на накладною №41581661 від 12.02.2017р. склала 22 023 кг. вантажу, а за накладною №41598087 від 17.02.2017р. – 21 487 кг.

Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька позовних вимог, пов’язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами.

За приписами п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом договору №1403418 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 10.05.2015р., укладеним між ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс” (Вантажовласник) та державним підприємства ”Одеська залізниця” (Залізниця), є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунку за ці послуги ( п. 1.1 договору).

Згідно з ст. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” (з наступними змінами і доповненнями; далі – Статут залізниць України) перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.

Відповідно до п. 1.1 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею„ від 29.05.2002 р. N 04-5/601 (з наступними змінами і доповненнями) статтями 914 ЦК України, 307 ГК України, статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтею 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форму договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги встановлено Правилами розрахунків за перевезення вантажів (додаток N 1 до пункту 2.3 названих Правил). У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань. Цей договір не замінює договір на перевезення конкретного вантажу і його наявність не звільняє сторони від обов'язку укласти договір про експлуатацію залізничних під'їзних колій або про подачу та забирання вагонів у передбачених Статутом випадках.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд зазначає, що договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги укладається відповідно до вимог ст. 17 Статуту залізниць України з метою планування перевезень вантажів та не замінює договір перевезення вантажу, який вантажовласник також укладає із залізницею.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” (з наступними змінами і доповненнями; далі – Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та договір перевезення, обов’язковою двосторонньою письмовою формою якого є накладна, є різними та самостійними договорами, які укладаються окремо один від одного.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс” ґрунтуються на трьох різних підставах виникнення, а саме на договорі №1403418 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 10.05.2015р. та на двох договорах перевезення, на укладання яких було оформлено накладну №41581661 від 12.02.2017р. та накладну №41598087 від 17.02.2017р. Названі правочини породжує різні взаємні права та обов’язки, що обумовлено відмінністю у предметах їх регулювання.

За переконанням суду, розгляд позовних вимог ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс”, підставою пред’явлення яких є факти порушення відповідачем зобов’язань, які виникли на підставі трьох різних правочинів, перешкоджатиме з’ясуванню прав та взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору по суті.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями ч. 2 ст. 130 Статуту залізниць України встановлено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

З відомостей, які містяться у накладній №41581661 від 12.02.2017р. вбачається, що відправником вантажу є ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс”, а одержувачем – ТОВ „Мастер-авіа” /код ЄДРПОУ 370533765/, проте на вказаній накладній відсутній переуступний напис, з якого би вбачалось, що право на пред’явлення позову було передано до ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс”.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Положеннями п. 2.10 1 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею„ визначено, що спори, які виникають з договору перевезення, в тому числі у прямому міжнародному залізничному сполученні, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, вирішуються господарським судом за місцезнаходженням органу транспорту, на якого Статутом і Правилами пред'явлення та розгляду претензій покладено розгляд претензії; це передбачено статтею 16 ГПК (виключна підсудність). Відповідно до статті 131 Статуту позови про відшкодування вартості вантажу втраченого, пошкодженого або такого, який прибув з нестачею, при перевезенні вантажів у прямому залізничному сполученні в межах залізниць України заявляються як одержувачем, так і відправником, а також від їх імені уповноваженою особою у всіх випадках до залізниці призначення, яка несе відповідальність за всі залізниці - учасниці перевезення, і залучати до участі у справі як іншого відповідача або третю особу залізницю відправлення та транзитні залізниці у суду немає підстав.

Проте, в порушення вище наведених законодавчих вимог, ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс” не звернулось до органу транспорту, а саме до залізниці призначення, за накладною №41581661 від 12.02.2017р. з дотриманням вимог виключної підсудності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Абзацом 3 п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) визначено наступне. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.

Приймаючи до уваги, що ТОВ „Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс” при зверненні до суду із даним позовом було об’єднано позовні вимоги до регіональної філії „Одеська залізниця”, які не пов’язані між собою підставами виникнення, і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав та взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору по суті, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України вказану позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачу без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву і додані до неї документи позивачу без розгляду.

Позовні матеріали повернути позивачу на 32 аркушах.

Відповідно до ч. 2 ст. 63, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна