Ухвала суду № 65856016, 07.04.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.04.2017 р. Справа № 914/3398/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. при секретарі Папроцькій Б.С.

розглянув в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю лайфселл, м. Київ

про повторну відстрочку виконання рішення суду в частині проведення демонтажу обладнання зв'язку

у справі за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, уповноваженим органом, якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивач-1: Міністерство оборони України, м. Київ

позивач-2: Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Яворів Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю лайфселл, м. Київ

про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном

Представники

від прокуратури: ОСОБА_1 прокурор

від позивача-1: ОСОБА_2 заступник начальника західного територіального юридичного відділу

від позивача-2: ОСОБА_3 представник

від відповідача: ОСОБА_4 представник, ОСОБА_5 провідний юрисконсульт, ОСОБА_6 - юрист

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть заяви:

31.03.2017 р. на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю лайфселл за вих. № 358 від 31.03.2017 р. (за вх. № 1510/17 від 31.03.2017 р.) про відстрочку виконання рішення суду від 05.04.2016 р. у справі № 914/3398/15 в частині проведення демонтажу обладнання зв'язку до листопада 2017 року включно.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2017р. заяву для розгляду передано судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю лайфселл за вих. № 358 від 31.03.2017 р. (за вх. № 1510/17 від 31.03.2017 р.) про відстрочку виконання рішення суду від 05.04.2016 р. у справі № 914/3398/15 в частині проведення демонтажу прийнято до розгляду і її розгляд призначено на 07.04.2017р.

07.04.2017р. за вх..№13200/17 прокурором подано заперечення на заяву про повторне відстрочення виконання рішення суду в частині проведення демонтажу про усунення перешкод в користуванні майном, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

07.04.2017 р. прокурор в судове засідання зявився, заперечив щодо задоволення заяви ТзОВ лайфселл про відстрочку виконання рішення суду від 05.04.2016 р. у справі № 914/3398/15, з підстав викладених в заперечення вх..№13200/17 та в наданих в судовому засіданні усних поясненнях.

07.04.2017 р. представник позивача-1 в судове засідання зявився, усно заперечив щодо задоволення заяви ТзОВ лайфселл про відстрочку виконання рішення суду від 05.04.2016 р. у справі № 914/3398/15.

07.04.2017 р. представник позивача-2 в судове засідання зявився, усно заперечив щодо задоволення заяви ТзОВ лайфселл про відстрочку виконання рішення суду від 05.04.2016 р. у справі № 914/3398/15

07.04.2017 р. представники відповідача (заявника) в судове засідання зявились, заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримали з підстав, викладених у заяві, просили суд задоволити заяву та відстрочити виконання рішення суду від 05.04.2016 р. у справі № 914/3398/15 в частині демонтажу обладнання звязку до листопада 2017 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши прокурора та представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.04.2016 р. у справі № 914/3398/15 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір № LV1311/11 від 1 грудня 2009 року з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на обєкті Міністерства оборони України укладений між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району та Товариством з обмеженою відповідальністю АСТЕЛІТ, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю лайфселл); зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю лайфселл усунути перешкоди в користуванні Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району нерухомим майном будівлею котельні казарми № 1 військового містечка № 21, військова частина А4150, на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки в с. Старичі Яворівського району Львівської області, шляхом демонтажу обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) звязку.

04.05.2016 р. на виконання рішення суду у справі № 914/3398/15 від 05.04.2016 р. господарським судом Львівської області видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2016 року заяву ТОВ лайфселл про відстрочку виконання рішення суду від 05.04.2016 року у справі №914/3398/15 задоволено частково, та відстрочено виконання вищезазначеного рішення до 01.04.2017 року.

Заявник у судовому засіданні та у заяві про відстрочку виконання рішення суду посилається на те, що проведення демонтажу та перенос обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) звязку до 01.04.2017 року унеможливлює ряд обставин, а саме:

1.Здійснення будівельно - монтажних робіт з демонтажу металевих і залізобетонних конструкцій саме по собі є важким та трудомістким процесом, що повинен бути здійснений згідно правил техніки безпеки в будівництві, правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів та з дотриманням інших норм, та виключно спеціалістами з відповідними професійними навиками та вмінням. Дані роботи з демонтажу базових станцій мобільного звязку в осінньо - зимово - весняний період, вимагають додаткових організаційних затрат, а саме: забезпечення можливості фізичного доступу вантажопідіймальної техніки та обслуговуючого персоналу до будівельного майданчика, забезпечення стійкості майданчика та розташованого устаткування, подальше звільнення майданчика від конструктивних елементів базової станції мобільного звязку, що є вкрай важкими процесами у дану пору року. Організація та проведення таких робіт вимагає додаткового часу, та значного фінансування у зв'язку із значною вартістю таких робіт, що в свою чергу суттєво впливає на фінансові можливості підприємства.

2. Незавершений пошук альтернативного місця для встановлення обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) звязку (із збереженням її технічних показників). Завершення пошуку та облаштування нового майданчика та несучої конструкції для переносу обладнання вимагає додаткового часу. За попередніми даними, реалізація цих робіт, враховуючи конкретне місце розміщення та умови, без шкоди обладнанню та звязку, відповідно до прогнозу від 25.07.2016 року, буде здійснено - орієнтовно до листопада 2017 року включно. Це також підтверджується даними наданими з цього приводу ТОВ УКРТАУЕР.

3. Негайний демонтаж зазначеного обладнання неодмінно порушить взаємозв'язаність, сталість, розвиток та вдосконалення мобільної мережі оператора "Life" та призведе до погіршення і відсутності звязку не лише в межах території Міжнародного центру миротворчості та безпеки в с. Старичі Яворівського району Львівської області, та його погіршення у районах, які знаходяться поряд, що підтверджується оцінкою покриття при демонтажі базової станції. Зазначене прямо впливає на загальні потреби абонентів, в тому числі для здійснення дзвінків до екстрених та соціальних служб. Враховуючи те, що зазначеним об'єктом мобільного зв'язку цілодобово користуються оперативні служби, військовослужбовці, швидка допомога та підрозділи міністерства надзвичайних ситуацій, тощо, то це призведе до відсутності можливості використати ними звязок лайфселл та може потягнути порушення прав та інтересів громадян.

Зокрема, відповідно до звернення командира військової частини А4150 від 03.08.2016 року (долучено до матеріалів справи), військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають у військовому містечку № 21 с. Старичі, потребують забезпечення звязком лайфселл.

Зазначено, що базові станції рухомого (мобільного) звязку на сьогодні є невідємним елементом стратегічної інфраструктури країни, що забезпечують безперервне надання послуг мобільного стільникового звязку, яким користується все дієздатне населення країни, і від функціонування якого залежить ефективне вирішення соціальних, суспільних і політичних проблем держави.

4. Незавершена процедура укладання відповідно до чинного законодавства договору оренди і зумовила вимогу демонтажу обладнання. Процес укладення такого договору оренди по обєктах Міністерства оборони України є надзвичайно складний і довготривалий, а вина ТОВ лайфселл в тому, що на даний час не підписано договір оренди відсутня. ТОВ лайфселл своєчасно вжито усіх, передбачених Законом заходів до підписання договору оренди нерухомого майна - будівлі котельні казарми №1 військового містечка №21, військова частина А4150, на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки в с. Старичі Яворівського району Львівської області. Проте досі його не отримано від контрагента для підписання з незалежних від ТОВ лайфселл причин. ТОВ лайфселл, маючи добросовісні наміри щодо продовження договірних взамовідносин, розраховувало на своєчасне укладення договору оренди, із своєї сторони зробило для цього все необхідне.

Прокуратура подала заперечення на дану заяву про відстрочку виконання рішення, вважає її необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18 серпня 2016 року заяву ТОВ лайфсел про відстрочку виконання рішення суду від 5 квітня 2016 року у справі № 914/3398/15 задоволено частково та відстрочено виконання вказаного рішення до 1 квітня 2017 року.

Вказана заява була вмотивована складністю робіт щодо демонтажу базової станції ретранслятора рухомого мобільного звязку, особливо в осінньо-зимовий період, відсутністю іншого місця для розміщення станції, а також намагання Відповідача домовитися з позивачем щодо укладення нового договору про продовження базування цієї станції на території позивача на законних умовах.

Прокуратура зазначає, що мотиви та підстави викладені у цій заяві за змістом ідентичні тим мотивам та підставам, на яких ґрунтувалась попередня заява про відстрочку. Усім цим мотивам та підставам суд надав належну оцінку при вирішенні попередньої заяви та з їх врахуванням надав відповідачу певний (досить суттєвий) термін відстрочки виконання рішення суду.

Відтак прокуратура вважає, що прохання Відповідача до суду фактично повторно розглянути заяву і на підставі тих же обґрунтувань знову відстрочити виконання рішення суду означатиме ревізію (перегляд) судом першої інстанції власного рішення, прийнятого з вказаного питання та тих же підстав раніше, що є недопустимим відповідно до діючого господарського процесуального законодавства.

Відповідно до ст.ст. 91,107, 111-14 ГПК України рішення суду першої інстанції може бути переглянуто судами апеляційної, касаційної інстанцій або Верховним судом України. Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за ново виявленими обставинами.

Разом з тим, ніяких нововиявлених обставин заявник у своїй заяві не навів.

Що стосується суті обставин, викладених в заяві, то прокуратура зазначає, що посилання заявника на складнощі демонтажу обладнання в весняний період не не можуть братися до уваги з огляду на те, що судом відстрочувалося виконання рішення суду у даній справі з 5 квітня 2016 року, тобто у розпорядженні відповідача було 6 місяців.

Посилання заявника на складнощі щодо можливого укладення нового договору оренди під розміщення обладнання на цьому ж місці жодним чином не стосується предмету розгляду у даній справі та не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду. Відсутність такого договору лише підтверджує небажання позивача (що є його правом) або неможливість з будь- яких причин продовжити відносини щодо розміщення станції на своїй території. З огляду на це рішення суду у вказаній справі потребує якнайскорішого виконання.

Посилання заявника на відсутність нового місця, де можна було б розмістити обладнання, які підлягає демонтажу не може служити обґрунтуванням для відстрочення з огляду на те, що у відповідача у розпорядженні був майже рік для вирішення усіх вказаних питань.

А їх не вирішення свідчить радше про небажання їх вирішувати.

Крім того, прокуратурою зазначається , що:

1) виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 № 18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд спору судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії № 22774/93),

Існування зобовязання, підтверджене обовязковим та такими, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особам, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що зобовязання буде виконано та становитиме повернення майна цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, № 3236/03).

Відтак, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до державної власності (в даному випадку до військового майна) суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відтак прокуратура вважає, що наведені заявником докази не є належними і допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України та не доводять наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а відтак відсутні підстави для задоволення поданої заяви, з огляду на її недоведеність та необґрунтованість.

Розглянувши матеріали заяви судом зазначається наступне.

Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений господарським судом. Заява про відстрочку виконання рішення розглядається за правилами ГПК України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені ст. 121 ГПК України.

Крім того, у п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарсько-процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обидвох сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання заявнику розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконання рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом так і для позивача при затримці виконання рішення.

Розглянувши матеріали поданої заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заявником не подано належних та обґрунтованих доказів в підтвердження обставин, які зазначені у заяві та належних доказів, що ускладнюють своєчасне виконання рішення суду.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи заперечення прокурора та позивачів-1,2 проти задоволення заяви про повторну відстрочку виконання рішення суду і те що жодним доказом не підтверджено вжиття відповідачем реальних заходів до виконання рішення суду в період часу, який йому був наданий у зв'язку з відстрочкою виконання рішення, а також не надано доказів того, що в період часу, який додатково просить відповідач для виконання рішення, воно реально може бути виконано, суд дійшов висновку в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення відмовити.

Проте, суд зазначає, що заявник не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про розстрочку виконання рішення в порядку та за наявності підстав, передбачених ст.121 ГПК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю лайфселл про повторну відстрочку виконання рішення суду від 05.04.2016 р. у справі №914/3398/15 в частині проведення демонтажу обладнання зв'язку відмовити.

Суддя Кітаєва С.Б.