Рішення № 65855772, 05.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/24058/16

За позовомІнституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТПРІНТ" простягнення 26 710,00 грн.суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Тодорович В.П. - представник за довіреністю № К-48-67/04 від 10.01.17 від відповідачаНазаренко Є.О. - представник за довіреністю б/н від 24.01.17 Чепель О.І. - представник за довіреністю б/н від 24.01.17

У судовому засіданні 05.04.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТПРІНТ" про стягнення 26 710,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.07.2016 між сторонами було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 0507/16, на підставі якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити покупцю (позивачу) товари, а покупець - прийняти та оплатити їх вартість. Оскільки поставка товару здійснюється на умовах 100 % передоплати, позивачем на підставі платіжного доручення № 873 від 07.07.2016 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 97 200,00 грн. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору прострочив поставки товару більш ніж на три місяці, у зв'язку з чим останньому було нараховано штраф у розмірі 9 720,00 грн., пеня у розмірі 11 194,40 грн., 3 % річних у розмірі 917,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 878,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2017 (суддя Головатюк Л.Д.) порушено провадження у справі № 910/24058/16 та призначено до розгляду на 25.01.2017.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/481 від 09.02.2017 справу № 910/24058/16 було направлено на повторний автоматичний розподіл та передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 суд прийняв справу до свого провадження та призначив до розгляду на 22.03.2017.

У судовому засіданні 22.03.2017 за участю представників сторін, суд долучив подані на виконання вимог ухвали суду документи позивача та письмовий відзив відповідача до матеріалів справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 05.04.2017.

У судове засідання, призначене на 05.04.2017, з'явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та надав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи, відповідно до яких просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на те, що Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки і виконання зобов'язань фінансується за рахунок Державного бюджету України, а тому за порушення господарських зобов'язань застосовуються штрафні санкції у розмірах, що встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України.

Суд заслухав представника відповідача, який надав пояснення по суті спору та проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що передбачена договором поставка принтерів не є грошовим зобов'язанням, а посилання позивача у позовній заяві лише на п. 7.2. договору щодо стягнення пені у розмірі 0,1 % від вартості затриманих товарів за кожен день прострочення, не приймаючи до уваги що цим же пунктом передбачена відмова покупця від прийняття товару, не може прийматись до уваги, оскільки останнім було прийнято поставлений товар. На підставі викладеного, відповідач вважає вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 10 % від непоставленого товару, відповідач зазначає, що невчасна поставка товару виникла не з вини ТОВ "СМАРТПРІНТ", а з вини компанії виробника, яка виявила брак товару та прийняла рішення відізвати браковану партію 2016 року випуску для усунення несправностей.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05 липня 2017 між Інститутом електрозварювання імені Є.О.Патона Національної академії наук України (надалі- позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТПРІНТ" (надалі - відповідач, постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 0507/16 (надалі- договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товари, згідно специфікації до договору (додаток № 1).

Згідно Додатку (Специфікація) № 1 до договору сторони встановили асортимент (найменування, кількість, вартість за одиницю) товару: 3D принтер Flashforge Creator Pro 1 шт. за ціною 48 670,00 грн. без ПДВ та 3 D сканер Ейскан-С 1 шт. за ціною 32 330,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони визначили, що ціна договору становить 97 200,00 грн., у тому числі ПДВ 16 200,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору за поставку товарів, в асортименті та кількості 2 комплектів, які зазначені в специфікації до договору, покупець здійснює 100% попередню оплату по рахунку відповідно до ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 року № 1197-VII, постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04. 20146 року № 117 та розпорядженням Президії Національної академії наук України від 19.01.2016 № 35 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг », за укладеним договором, яка здійснюється на строк до одного місяця у розмірі 100% вартості товарів.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що постачальник надсилає покупцю рахунок протягом трьох календарних днів з дні укладення договору.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів складає 20 календарних днів з дати передоплати товару (п. 5.1. договору).

Відповідно до п.6.3.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання договору обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 30.12.2016 (п. 10.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач за платіжним дорученням № 783 від 07.07.2016 перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 97 200,00 грн. в якості передплати за товари.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору не виконав належним чином свої зобов'язання, а саме після отримання попередньої оплати не здійснив у строки встановлені договором поставку товарів, що зазначені в специфікації до договору на загальною суму 97 200,00 грн., у зв'язку з чим останньому було нараховано штраф у розмірі 9 720,00 грн., пеня у розмірі 11 194,40 грн., 3 % річних у розмірі 917,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 878,03 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.1. договору та специфікації до нього термін поставки товару складає до 20 календарних днів з моменту отримання передоплати.

Як встановлено судом, передоплата за договором була здійснена позивачем 07.07.2016 згідно платіжного доручення № 783 на суму 97 200,00 грн., проте поставка товару на адресу позивача була виконана відповідачем лише 04.11.2016 на суму 58 404,00 грн. та 12.12.2016 на суму 38 796,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами та наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 56 від 04.11.2016 та № 51 від 12.12.2016 відповідно, тобто з порушення строків визначених пунктом 5.1. договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 194,40 грн. пені та 9 720,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарському кодексі України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 7.2. договору сторони встановили, що при затримці передачі товарів покупцю понад строк, передбачений договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості затриманих товарів за кожен день прострочення. В цьому випадку покупець відмовляється від прийняття товару, поставленого понад строк поставки, встановлений в договорі, а постачальник зобов'язаний повернути покупцю 100% оплачених ним коштів.

У випадку порушення постачальником строку поставки товару, визначеного пунктом 5.1. договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості непоставлених товарів (п. 7.3. договору).

Таким чином, уклавши договір на встановлених умовах, відповідач зобов'язався за ст.ст. 526, 527 ЦК України та ст. 193 ГК України виконувати встановлені договором зобов'язання належним чином та у повному обсязі, тобто підписуючи договір на запропонованих у ньому умовах відповідач повинен був оцінювати, як можливість його виконання у встановлений строк, так і невиконання умов договору у встановлений ним строк, що є ризиками господарської діяльності відповідача.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги суб'єктний склад сторін договору (Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона НАНУ належить до державного сектору економіки), тип укладеного ними договору (закупівля товарів за державні кошти) та фінансування оплати товару по договору (з державного бюджету), суд встановив, що на зобов'язання за договором № 0507/16 поширюються норми ст. 231 ГК України, штрафні санкції за якою застосовуються або у передбачених нею розмірах, або за погодженням сторін у інших розмірах.

Отже, з огляду на зазначене та встановлення факту невиконання відповідачем свого обов'язку щодо вчасної поставки товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 194,40 грн. та штрафу у розмірі 9 720,00 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо обмеженого розміру пені встановленого нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не застосовуються до вимог даного позову стосовно стягнення пені, оскільки позивачем заявляються вимоги про стягнення пені не за несвоєчасно виконане грошового зобов'язання, а за несвоєчасно здійснену поставку товару, що зокрема передбачено приписами ст. 231 ГК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 878,03 грн. та 3 % річних у розмірі 917,57 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

У п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Однак, як встановлено судом, зобов'язання за договором № 0507/16 від 05.07.2016, що полягало у здійсненні відповідачем поставки товару, який був попередньо оплачений позивачем, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням, а відтак нарахування відповідачеві інфляційних втрат у розмірі 4 878,03 грн. та 3 % річних у розмірі 917,57 грн. на підставі ст. 625 ЦК України є необгрунтованими, а вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТПРІНТ" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, офіс 520, ідентифікаційний код 39206705) на користь Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Боженка, буд. 11, ідентифікаційний код 05416923) 9 720 (дев'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. штрафу, 11 194 (одинадцять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 40 коп. пені та 1 079 (одну тисячу сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2017

Суддя Пукшин Л.Г.