Рішення № 65855695, 31.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2017Справа №910/2190/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ"до Міністерства оборони Українитретя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний"про повернення банківської гарантії на суму 217 330, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін: від позивача:Салівона Д.О. - представник за довіреністю;від відповідача:Ніколова В.М. - представник за довіреністю;від третьої особи:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" (далі - позивач, ТОВ "АВГУСТ ПРОМ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про зобов'язання повернути банківську гарантію 18.11.2016 року № 16-62869 видану Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" на суму 217 330, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач поставив продукцію у необхідному обсязі (не менше 99%), належної якості, за погодженими сторонами адресами та у строк, встановлений договором і рознарядкою до нього, а тому відповідач зобов'язаний повернути ТОВ "АВГУСТ ПРОМ" забезпечення виконання за Договором № 286/1/16/27 від 22.11.2016 року.

Разом із позовною заявою Товарисвтом з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд:

- заборонити Міністерству оборони України заявляти вимоги Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Південний" про виконання зобов'язань за гарантією № 16-62869 від 18.11.2016 року до моменту набрання законної сили рішенням по даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 р. порушено провадження у справі № 910/2190/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні 31.03.2017 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний".

10.03.2017 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі на виконання вимог Ухвали від 13.02.2017 року надійшли додаткові документи.

У судовому засіданні 31.03.2017 року представник позивача наполягав на заявленому позові, на заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, надав усні пояснення по суті позовних вимог та додаткові письмові пояснення.

Крім того, безпосередньо у засіданні представником позивача було долучено до матеріалів справи такі письмові докази:

- копію акту приймання № 472;

- копію товарно-транспортної накладної № 613 від 14.12.2016 року.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись, зокрема, й на викладені у письмовому відзиві обставини.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду була повідомлена належним чином.

За результатами розгляду заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з абз. 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 3 п. 3 даної постанови пленуму адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Позивачем не достатньо обґрунтовано те, що невжиття заходів до забезпечення позову, може вплинути на виконання рішення Господарського суду м. Києва у разі задоволення позовних вимог. Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

За таких обставин у задоволенні заяви щодо забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України заявляти вимоги Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Південний" про виконання зобов'язань за гарантією № 16-62869 від 18.11.2016 року до моменту набрання законної сили рішенням по даній справі, слід відмовити.

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 31.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016 року між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" (далі - постачальник) було укладено Договір № 286/1/16/27 про постачання для державних потреб засобів змащувальних; присадок; речовин антифриз них готових (чисті хімічні речовини та різноманітна хімічна продукція), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір постачання), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався у 2016 році поставити засоби змащувальні; присадки; речовини антифризні готові (чисті хімічні речовини та різноманітна хімічна продукція) (лот 1 - рідина Тосол А-40 або еквівалент, а саме еквівалент рідина охолоджуюча TEMOL Tosol A-40) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно із Специфікацією.

Ціна договору становить без ПДВ 3 622 160, 00 грн., а ПДВ - 724 432, 00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 4 346 592, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження на транспортні витрати.

Розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором. Постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи:

- рахунок фактура на відвантажену продукцію;

- Акт прийому (форма № 4);

- видаткову накладну;

- повідомлення-підтвердження (додаток 12.4.);

- Копію паспорта якості на відвантажену продукцію;

- акт прийому передачі (додаток 12.3.);

Без вищезазначеної документів або відсутності у них встановлено інформації оплата постать поставленої продукції не здійснюється (розділ 5 Договору).

Відповідно до п. 11.1. договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (банківська гарантія від 18.11.2016 року № 16-62869 видана АБ "Південний" на суму 217 330,00 грн.).

Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що замовник зобов'язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання зобов'язань за якістю та постачання продукції не менше 99% від загального обсягу за договором.

Як вбачається із доводів позивача, рознарядкою до договору визначено строк постачання до 20.12.2016 року включно та одержувачів замовника, а саме: Військова частина А1361 (місто Харків, вулиця Переможців, 6 а) та військова частина А2791 (Київська область, місто Біла Церква, вулиця П. Коновальця).

14 грудня 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Август Пром" виконала більше 99 % поставок від загального обсягу за договором, що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Пром" та одержувачів Міністерства оборони України від 24.11.2016 року № 347, від 24.11.2016 року № 371, від 26. 11.2016 року № 372, від 28.11.2016 року № 373, від 29.11.2016 року № 374, від 29.11.2016 року № 375, від 01.12.2016 року № 387, від 03.12.2016 року № 388, від 14.12.2016 року № 416, від 14.12.2016 року № 419.

Також позивач звертає увагу суду та те, що відповідно до пункту 5.5. Договору договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше ніж 99 % від загального обсягу.

Таким чином, спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Август Пром" поставило продукції у необхідному обсязі не менше 99 %, належної якості, за вказаними адресами та у строк встановлений договором і рознарядкою на нього, а тому Міністерство оборони України зобов'язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Август Пром" забезпечення виконання договору. Проте, як стало відомо позивачеві з листа Акціонерного Банку "Південний", Міністерство оборони України звернулося до банку із вимогою від 12.01.2017 року № 286/8/165 про перерахування грошових коштів у сумі 217 330, 00 грн., які є сумую банківської гарантії № 16-62869 від 18.11.2016 року. Свою вимогу Міністерство оборони України обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Август Пром" на дату завершення терміну постачання продукції 20.12.2016 року із передбачених умовами Договору 200 тон поставило лише 188, 956 тон, що становить 94,5 %.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником відповідно до частини другої статті 560 Цивільного кодексу України.

Згідно Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 "Про затвердження положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", зазначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого Банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром, оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім свого зобов'язання в повному обсязі.

Безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром.

Безумовна гарантія - це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилається на наступні обставини:

- всупереч умовам договору позивачем документальне підтвердження (рахунок-фактура на відвантажену продукцію, акт прийому форма №4, видаткову накладну, повідомлення-підтвердження, Копію паспорту якості на відвантажену продукцію, акт прийому-передачі) на адресу замовника не надано, будь-які підтверджуючі документи щодо виконання всіх умов договору на адресу відповідача не направлялися;

- крім того, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано будь-якого документального підтвердження про те, що умови договору виконано, а також копії документів що підтверджують постачання продукції.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин щодо виникнення обов'язку у відповідача з повернення позивачу Гарантії від 18.11.2016 № 16-62869 виданої Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Південний".

Також, судом встановлено, що пунктом 11.1.1 договору, встановлено обов'язок відповідача щодо повернення позивачу забезпечення виконання договору у розмірі 5 % від суми договору, що становить 217 330, 00 грн., а не самої Гарантії від 18.11.2016 № 16-62869 як правочину.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Міністерства оборони України вчинити дії з повернення позивачу банківської гарантії від 18.11.2016 № 16-62869, виданої Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Південний" на суму 217 330, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ ПРОМ" до Міністерства оборони України про зобов'язання повернути банківську гарантію 18.11.2016 року № 16-62869 видану Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" на суму 217 330, 00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 05.04.2017 року

Суддя Ю.О.Підченко