Рішення № 65855514, 05.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.17р. Справа № 904/1724/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "НПО "Дніпропрес" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 77ТД-12 від 26.07.2012 у загальному розмірі 40 415 грн. 71 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 31.01.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 18.05.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "НПО "Дніпропрес" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" (далі - відповідач) заборгованість за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача №77ТД-12 від 26.07.2012 у загальному розмірі 40 415 грн. 71 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 30 590 грн. 64 коп. - основний борг;

- 8 533 грн. 43 коп. - інфляційні втрати;

- 1 291 грн. 64 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 77ТД-12 від 26.07.2012 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані в період з 31.03.2014 по 31.01.2017 послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 30 590 грн. 64 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 09.08.2014 по 09.02.2017 у сумі 8 533 грн. 43 коп. та 3% річних за період прострочення з 09.08.2014 по 09.02.2017 у сумі 1 291 грн. 64 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 13.03.2017.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 14316/17 від 09.03.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 14604/17 від 13.03.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість явки його представника у судове засідання.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 14791/17 від 13.03.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів додаткові докази.

У судове засідання 13.03.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 13.03.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність його клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 13.03.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.04.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 19477/17 від 04.04.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів додаткові докази, а саме: докази повного погашення відповідачем суми основного боргу.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 19610/17 від 05.04.2017), в якому він визнав позовні вимоги позивача лише частково, а також зауважив, що сума основного боргу станом на 31.03.2017 погашена відповідачем у повному обсязі.

У судове засідання 05.04.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 05.04.2017 просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, а також підтвердив, що основний борг було погашено відповідачем у повному обсязі, що є підставою для припинення провадження у справі в частині цих вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2017 виклав зміст відзиву на позов, просив суд врахувати відсутність основного боргу у відповідача перед позивачем.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 05.04.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 26.07.2012 між Приватним акціонерним товариством "Торговий Дім Завод Дніпропрес" (далі - власник мереж, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №77ТД-12 (далі - договір, а.с.16-18), відповідно до умов якого:

- власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1. договору (пункт 1.1. договору);

- передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку "Однолінійна схема" (пункт 1.2. договору);

- приєднана потужність електроустановок споживача 479 кВ, дозволена потужність електроустановок споживача 479 кВ (пункт 1.3. договору).

До договору сторонами були підписані такі додатки:

- додаток № 1 "Однолінійна схема";

- додаток № 2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- додаток № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії";

- додаток № 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії";

- додаток № 5 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача" є невід'ємними частинами договору(пункт 10.4. договору).

У пункті 10.6. договору сторони узгодили, що договір укладається на строк до 31.12.2012 та набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін в порядку, визначеному законодавством України.

Додатковою угодою № 1 від 22.10.2012 до договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 26.07.2012 № 77ТД-12 сторони дійшли згоди замінити за текстом договору від 26.07.2012 № 77ТД-12 найменування - з "Приватне акціонерне товариство "Торговий дім Завод Дніпропрес" на "Приватне акціонерне товариство "НПО Дніпропрес" (а.с.28).

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, у пункті 7.4. договору сторони визначили, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії у терміни, передбачені додатком "Графік зняття показів обліку електричної енергії", споживачем та власником мереж оформлюються такі документи:

- акт про обсяг переданої споживачу електричної енергії;

- акт результатів замірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку значення показів надаються окремо за кожною точкою обліку.

Додатковою угодою № 2 від 01.08.2013 до договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 26.07.2012 № 77ТД-12 сторони дійшли згоди пункт 1 абзац 2 додатку № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до договору про технічне забезпечення електропостачання споживача змінити та викласти в наступній редакції" "Покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів та точок комерційного обліку споживача фіксуються 01 числа о 00:00 годин та оформлюються Актом про обсяги переданої електричної енергії у двох примірників по одному для кожної сторони.

В матеріалах справи наявні акти, складені в період з 31.03.2014 по 31.01.2017, відповідно до яких позивач надав відповідачу послуги з перетікання реактивної енергії на загальну суму 45 556 грн. 37 коп. (а.с.45-89).

В той же час, в частині 3 пункту 14 додатку № 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" до договору, сторони визначили, що кошти за перетікання реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок власника мереж протягом 5 операційних днів від дня отримання розрахункових документів.

Отже, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку позивача за договором - забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії споживачу відповідає обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг.

В порушення умов договору, у встановлені в частині 3 пункту 14 додатку № 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" до договору строки, відповідач надані йому в період з 31.03.2014 по 31.01.2017 послуги з забезпечення технічної можливості перетікання реактивної енергії у повному обсязі не оплатив. Вказане і є причиною спору.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості наданих у спірний період послуг. А також, з вищезазначених актів вбачається, що вони підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що надані позивачем в період з 31.03.2014 по 31.01.2017 послуги з забезпечення технічної можливості перетікання реактивної енергії у повному обсязі відповідач не оплатив, а саме: в період з 02.06.2014 по 20.01.2017 відповідачем було сплачено лише 14 965 грн. 73 коп. Отже, станом на 09.02.2017 у відповідача була наявна заборгованість з їх оплати в сумі 30 590 грн. 64 коп.

Судом зауважено, що провадження у даній справі було порушено ухвалою суду від 22.02.2017.

При цьому, позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надані в спірний період послуги в сумі 5 277 грн. 04 коп. суд вважає безпідставними, оскільки під час звернення позивача із позовом до суду, останнім не було враховано часткове погашення боргу в сумі 5 277 грн. 04 коп., здійснене відповідачем 10.02.2017 відповідно до платіжного доручення № 983 від 10.02.2017, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.122). У зв'язку з чим, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5 277 грн. 04 коп.

Крім того, після порушення провадження у справі відповідачем у повному обсязі було погашено суму основного боргу, що підтверджується наступними доказами:

- платіжним дорученням № 1020 від 24.02.2017 на суму 2 638 грн. 52 коп. (а.с.123);

- платіжним дорученням № 1077 від 10.03.2017 на суму 10 000 грн. 00 коп. (а.с.124);

- платіжним дорученням № 1113 від 22.03.2017 на суму 7 000 грн. 00 коп. (а.с.125);

- платіжним дорученням № 1151 від 30.03.2017 на суму 7 473 грн. 47 коп. (а.с.126);

- платіжним дорученням № 1154 від 30.03.2017 на суму 273 грн. 00 коп. (а.с.127);

- платіжним дорученням № 1155 від 30.03.2017 на суму 255 грн. 35 коп. (а.с.128).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а також було підтверджено представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 05.04.2017, після здійснених відповідачем платежів у відповідача утворилася переплата в сумі 2 326 грн. 74 коп.. Як було вказано представниками позивача та відповідача, сторони узгодили, що вказані грошові кошти будуть спрямовані в оплату послуг за спірним договором, що будуть надаватися позивачем в подальшому.

Суд відзначає, що провадження у даній справі було порушено ухвалою суду від 22.02.2017, а заборгованість погашалася відповідачем в період з 24.02.2017 по 30.03.2017, отже після порушення провадження у справі.

При цьому, згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25 313 грн. 60 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з 09.08.2014 по 09.02.2017 у сумі 8 533 грн. 43 коп. та 3% річних за період прострочення з 09.08.2014 по 09.02.2017 у сумі 1 291 грн. 64 коп.

Господарським судом було здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (які не виходять за межі періодів, що визначені судом), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 8 533 грн. 43 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарським судом також здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (які не виходять за межі періодів, що визначені судом), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 291 грн. 64 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, оскільки спір в частині стягнення основного боргу в сумі 25 313 грн. 60 коп. щодо якого провадження у справі припинено, доведено до судового розгляду з вини відповідача, судовий збір в цій частині судом покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" основного боргу в сумі 25 313 грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" (49030, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 139; ідентифікаційний код 24241464) на користь Приватного акціонерного товариства "НПО "Дніпропрес" (49000, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 139; ідентифікаційний код 24991515) - 8 533 грн. 43 коп. - інфляційних втрат, 1 291 грн. 64 коп. - 3% річних, 1 391 грн. 09 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3