Рішення № 65855490, 04.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2017 Справа № 904/2259/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м. Синельникове Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Голубівка Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 3 948,30 грн. заборгованості за договором поставки, 1 033,48 грн. пені, 482,37 грн. 15% річних, 385,33 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №53/16-Д від 15.12.2016 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 5 849,48 грн., з яких:

- 3 948,30 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 1 033,48 грн. пеня за загальний період з 28.03.2016 року по 03.03.2017 року;

- 482,37 грн. 15% річних за загальний період з 28.04.2016 року по 03.03.2017 року;

- 385,33 грн. інфляційних втрат за загальний період з квітня 2016 року по лютий 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № НОМЕР_1/ДН від 28.03.2016 року в частині своєчасної та повної оплати за товар на загальну суму 11 448,30 грн. поставлений за видатковими накладними:

- № 2420 від 05.03.2016 року на суму 350,28 грн.;

- № 2429 від 05.03.2016 року на суму 8 462,10 грн.;

- № 5037 від 23.04.2016 року на суму 2 635,92 грн.

Відповідач явку свого повноважених представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог статті 4 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.03.2017року.

Направлена господарським судом кореспонденція на адресу відповідача повернулася до суду з відміткою "закінченням терміну зберігання" (а.с. 82, 81, том 1).

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Письмовий відзив на позов відповідач суду не надав. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року з призначенням її до розгляду на 23.03.2017 року, після чого розгляд справи відкладався до 04.04.2017 року.

У судовому засіданні 04.04.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № НОМЕР_1/ДН (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію (далі - товар) відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а покупець зобов'язався приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього зумовлену даним договором грошову суму.

Найменування та асортимент товару, який поставляється за договором, визначається Специфікацією (Додаток 1). Зазначення певного виду товару в Специфікації саме по собі не передбачає обов'язку чи купувати цей товар та обов'язку постачальника поставляти такий товар (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору постачальник зобов'язався поставляти товар згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 на умовах DDP (в торгову точку покупця). Місце призначення поставки товару - згідно замовлення покупця, в межах місць призначення зазначених в Додатку №2. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі узгоджених постачальником (прийнятих до виконання) замовлень покупця.

Підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами (п. 3.4 договору).

Право власності на товар, ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної, що засвідчує момент передання товару покупцю (п.6.1 договору).

Згідно з п. 6.7 договору підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась відповідно до попередньо узгодженого сторонами асортименту та кількості товару по даній поставці.

Відповідно до п. 7.1 договору покупець зобов'язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 21 календарний день з моменту передання товару покупцю. Оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 7.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язання, що виникли протягом його дії (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 448,30 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 2420 від 05.03.2016 року на суму 350,28 грн.;

- № 2429 від 05.03.2016 року на суму 8 462,10 грн.;

- № 5037 від 23.04.2016 року на суму 2 635,92 грн.,

та товаро-транспортними накладними до кожної накладної.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято відповідачем у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткових накладних, вказані накладні підписані представниками відповідача.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 7 500,00 грн.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем грошових коштів у сумі 3 948,30 грн. за поставлений товар.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати заборгованості за отриманий товар у сумі 3 948,30 грн. не надано, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідачем не спростовані.

Таким чином, враховуючи умови договору, господарський суд встановив, що строк оплати товару за переліченими вище видатковими накладними настав, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині основного боргу у сумі 3 948,30 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15 % річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за поставлений товар у строк, визначений умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п. 9.3 договору були розраховані інфляційні втрати в сумі 385,33 грн., 15% річних в сумі 4825,37 грн. та 1 033,48 грн. пені, які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено його загальну відповідність вище вказаним вимогам, а отже стягненню підлягає сума інфляційних втрат у сумі 385,33 грн. за загальний період з квітня 2016 року по лютий 2017 року.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути 15 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 482,37 грн.

Під час виконання розрахунку 15% річних від суми заборгованості позивачем невірно визначено період та як наслідок невірно визначено кількість днів прострочення, у звязку з чим судом здійснений відповідний перерахунок, внаслідок якого встановлено, що за порушення відповідачем грошового зобовязання підлягають стягненню 15% річних в сумі 470,58 грн., а саме за видатковими накладними:

- № 2420 від 05.03.2016 року на суму 350,28 грн. період прострочення - 28.04.2016 року 03.03.2017 року, 15% річних 44,53 грн.;

- № 2429 від 05.03.2016 року на суму 962,10 грн. період прострочення - 28.04.2016 року 03.03.2017 року, 15% річних 122,30 грн.;

- № 5037 від 23.04.2016 року на суму 2 635,92 грн. період прострочення - 27.05.2016 року 03.03.2017 року, 15% річних 303,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 15% річних такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 470,58 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Позивач просить стягнути пеню, нараховану за загальний період з 28.03.2016 року по 03.03.2017 року у сумі 1 033,48 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, доходить до висновку, що розрахунок був здійснений без врахування вимог ст. 232 Господарського кодексу України у зв'язку з чим позивачем невірно визначено період нарахування пені.

Відтак пеня підлягає перерахунку і з урахуванням меж позовних вимог, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, буде складати 658,28 грн., а саме за видатковими накладними:

- № 2420 від 05.03.2016 року на суму 350,28 грн. період прострочення - 29.03.2016 року 29.09.2016 року, пеня 62,09 грн.;

- № 2429 від 05.03.2016 року на суму 962,10 грн. період прострочення - 29.03.2016 року 29.09.2016 року, пеня 170,55 грн.;

- № 5037 від 23.04.2016 року на суму 2 635,92 грн. період прострочення - 16.05.2016 року 17.11.2016 року, пеня 425,64 грн.

Також суд звертає увагу, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає у загальній сумі 5 462,49 грн., з яких: 3 948,30 грн. заборгованість за поставлений товар, 658,28 грн. пеня, 470,58 грн. 15% річних, 385,33 грн. інфляційні втрати.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51230, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, дата народження 13 лютого 1981 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1, ідентифікаційний код 30012937) 3 948,30 грн. основного боргу, 658,28 грн. пені, 470,58 грн. 15% річних, 385,33 грн. інфляційних втрат та 1 494,15 грн. витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2017.

Суддя ОСОБА_3