Рішення № 65855446, 05.04.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2017 р.

Справа № 903/201/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів", м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмікс", Волинська обл., м. Горохів

про стягнення 92 270 грн. 70 коп..

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - ПАТ "Завод засобів механізації аеропортів" просить стягнути з відповідача ТОВ "Трейдмікс" 92 270 грн. 70 коп., в т.ч. 90 516 грн. 00 коп. безпідставно одержаних коштів, 1 754 грн. 70 коп. 3% річних та судові витрати по справі.

Позов обгрунтований безпідставним утриманням відповідачем грошових коштів позивача.

Позивач у заяві №02/107 від 04.04.2017 року про зміну підстав позову просить стягнути з відповідача 92 270 грн. 70 коп. на підставі ст.ст. 509, 173, 901, 525, 526 ЦК України.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява позивача про зміну підстав позов подана ПАТ "Завод засобів механізації аеропортів" до розгляду справи по суті, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, а тому прийнята судом.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника у судове засідання не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи.

Направлені відповідачу на юридичну адресу (витяг з ЄДР) ухвали суду від 06.03.2017 року про прийняття справи до розгляду, від 22.03.2017 року про відкладення розгляду справи повернуті об'єктом поштового зв'язку з позначкою: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до абз. 3 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов’язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

В період з 03.06.2016 року по 04.07.2016 року ПАТ "Завод засобів механізації аеропортів" перерахувало ТОВ "Трейдмікс" на підставі рахунків-фактур № СФ-000047 від 03.06.2016 року, №СФ-00047 від 22.06.2016 року (а.с. 10-11) грошові кошти в сумі 90 516 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №450 від 03.06.2016 року на суму 38 820 грн. 00 коп., №762 від 23.06.2016 року на суму 15 971 грн. 00 коп., №792 від 01.07.2016 року на суму 10 000 грн. 00 коп., №519 від 04.07.2016 року на суму 25 725 грн. 00 коп. (а.с. 12-15).

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, виставивши рахунки та оплативши їх сторони уклали договір підряду у спрощений спосіб.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові № 21/5005/14068/2011 від 11.05.2012 року.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Позивач свої зобов'язання щодо оплати визначених сторонами послуг здійснив, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 90 516 грн. 00 коп.

Відповідач послуги не надав.

17.09.2016 року позивачем на адресу відповідача надісланий лист-вимога про повернення грошових коштів в сумі 90 516 грн. 00 коп., яка залишена ТОВ "Трейдмікс" без відповіді та задоволення (а.с. 16). Направлення листа відповідачу підтверджується конвертом, який повернуто 05.11.2016 року об'єктом поштового зв'язку ПАТ "Укрпошта" з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 18).

Докази виконання відповідачем обумовлених підрядних робіт в матеріалах справи відсутні.

Згідно п. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення вимоги, передбаченої ст. 849 ЦК України, направлений на адресу відповідача лист від 17.09.2016 року за своєю суттю є відмовою позивача від договору підряду, укладеного у спрощений спосіб, та вимогою щодо повернення авансового платежу.

Таким чином, враховуючи передбачене ст. 849 ЦК України право, позивач відмовився від договору і така відмова здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГС України №5004/2442/11 від 27.06.2012 року, №15/5005/2635/2012 від 30.08.2012 року, №903/499/13 від 03.02.2014 року, №5006/33/147пд/2012 від 02.06.2014 року.

Виходячи із змісту ст.ст. 651, 653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором чи законом, договір є розірваним, а у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладене, відсутність наміру позивача у подальшому користуванні послугами відповідача, доказів виконання відповідачем умов договору підряду, правомірну відмову позивача від договору підряду, суд дійшов висновку про відсутність підстав на утримання відповідачем та стягнення з нього попередньої оплати в сумі 90 516 грн. 00 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 754 грн. 70 коп. 3% річних нарахованих за період з 03.06.2016 року по 09.02.2017 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Відповідальність в порядку ст. 625 ЦК України застосовується в разі прострочення саме грошового зобов'язання боржником. Підставою даного спору є договір підряду, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювати оплату робіт, а відповідач їх надати.

Таким чином, у даному випадку грошове зобов'язання виникає саме у позивача.

З огляду на зазначене, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, не є грошовими, а тому до них не можуть застосовуватись приписи ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення саме грошових зобов'язань.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 26.05.2010 року №14/204.

У позові на суму 1 754 грн. 70 коп. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 1 569 грн. 57 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, - в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмікс" (Волинська обл., Горохівський р-н., м. Горохів, вул. Полянка, буд. 24, код ЄДРПОУ 39367246) на користь публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації Аеропортів" (м. Дніпро, вул. Винокурова, 3, код ЄДРПОУ 01128481)

- 90 516 грн. 00 коп. попередньої оплати, та 1 569 грн. 57 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 92 085 грн. 57 коп. (дев'яносто дві тисячі вісімдесят п'ять грн. 57 коп.).

3. У позові на суму 1 754 грн. 70 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 07.04.2017 року

Суддя А. М. Кравчук