Рішення № 65855342, 13.03.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 911/4282/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ,

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району Київської області,

2) селянського (фермерського) господарства «Анна», с. Ананьїв Другий Ананьївського району Одеської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»,

м. Черкаси,

про стягнення 1001,17 грн.

Головуючий суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: не з’явився; від відповідача 1: не з’явився;

від відповідача 2: не з’явився; від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ (далі по тексту ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»), 27.12.2016 звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 22.09.2014 №22-7/09 до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району (далі по тексту ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»), 2) селянського (фермерського) господарства «Анна», с. Ананьїв Другий Ананьївського району Одеської області (далі по тексту СФГ «Анна»), в якій просив суд:

1) солідарно стягнути з СФГ «Анна» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 100,00 грн. курсової різниці (дооцінки вартості ціни товару) на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 № ТК200611/2, угоди № 15-11/12-88 від 15.11.2012 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та на підставі договору поруки від 07.04.2014 №07-04-2014-42;

2) стягнути з СФГ «Анна» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 901,17 грн. курсової різниці (дооцінки вартості ціни товару) на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 № ТК200611/2, угоди № 15-11/12-88 від 15.11.2012 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України);

3) пропорційно стягнути з СФГ «Анна» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору та 500,00 грн. витрат на адвокатські послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2016 позовну заяву ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” до ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” та СФГ “Анна” про стягнення 1001,17 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 23.01.2017. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, як первісного кредитора за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК200611/2 від 20.06.2011, а також зобов’язав учасників провадження в порядку ст. 65 ГПК України виконати ряд дій та подати ряд додаткових документів, необхідних для розгляду спору по суті.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2017 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено розгляд справи на 06.02.2017.

Позов обґрунтований тим, що 20.06.2011 між ТОВ “Корпорація “Агросинтез” (продавець) та СФГ “Анна” (покупець) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК200611/2. Відповідно до Специфікації №1 від 20.06.2011 сторони домовились про поставку насіння соняшника всього на суму 8400,00 грн. Сторонами погоджено порядок та строки оплати товару, а саме: перший платіж у сумі 2940,00 грн. перераховується у строк не пізніше 16.06.2011, другий платіж у сумі 5460,00 грн. перераховується у строк не пізніше 01.10.2011. За користування товарним кредитом в сумі 5460,00 грн. у період з 17.06.2011 по 01.10.2011 покупець сплачує річну процентну ставку в розмірі 5%, що становить 79,28 грн., дата сплати процентів по товарному кредиту 01.10.2011.

За таких обставин, відповідач мав сплатити кредитору 8 479,28 (в тому числі основне зобов’язання 8 400,00 грн. та проценти по товарному кредиту 79,28 грн.) остаточно в строк до 01.10.2011.

Крім того, умовами пункту 6.5 договору поставки передбачено індексацію ціни товару (дооцінку вартості) відповідно до курсу долара США, встановленого НБУ на дату укладення договору та на дату фактичної оплати, а у випадку звернення позивача до суду про стягнення з покупця заборгованості – станом на дату складання позовної заяви.

Позивач твердить, що відповідачем 2 СФГ “Анна” 11.06.2012 було сплачено на користь ТОВ “Корпорація “Агросинтез” лише 7148,78 грн., у зв’язку з чим борг відповідача 2 становить 1330,50 грн.

Позивач твердить, що 15.11.2012 між первісним кредитором ТОВ “Корпорація “Агросинтез” та ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” була укладена угода №15-11/12-88 про заміну кредитора у зобов’язанні, якою первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до боржника СФГ “Анна” за основним договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК200611/2 від 20.06.2011 щодо сплати штрафу, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, всього в сумі 15 775,28 грн. В подальшому до угоди про заміну кредитора було укладено ряд додаткових угод, зокрема Додатковими угодами №3 від 01.08.2014 та №4 від 01.12.2014 первісний кредитор відступив новому кредитору ТОВ “Компанії “Ніко-Тайс” право вимоги також заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці).

На підставі викладеного, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача курсову різницю (індексацію вартості товару) виходячи з курсу НБУ долара США станом на дату складення заяви про збільшення позовних вимог 12.01.2017, всього в сумі 5 959,25 грн.

Позивач також твердить, що 07.04.2014 між ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” (кредитор) та ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” (поручитель) було укладено договір поруки №07-04-2014-42, відповідно до якого поручитель зобов’язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань СФГ “Анна” за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК200611/2 від 20.06.2011, в межах суми 100,00 грн. індексації ціни товару (дооцінки вартості, курсової різниці).

У зв’язку з викладеним позивач просить суд стягнути 100,00 грн. курсової різниці солідарно з боржника та поручителя, а інші 5859,25 грн. – з боржника СФГ “Анна”. Також позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати, в тому числі 1378,00 грн. судового збору та 500,00 грн. витрат позивача на оплату послуг адвоката.

В судове засідання 06.02.2017 позивач, відповідачі та третя особа не з’явились, вимоги ухвал господарського суду від 29.12.2016 та від 23.01.2017 не виконали, витребувані судом документи в повному обсязі не подали та про причини нез’явлення суд належним чином не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 06.02.2017 розгляд справи було відкладено на 20.02.2017.

20.02.2017 від відповідача 2 надійшли заперечення проти позову про стягнення заборгованості. Заперечення мотивовані тим, що всі умови договору поставки №ТК200611/2 від 20.06.2011, укладеного з ТОВ «Корпорація «Агросинтез» виконані в повному обсязі, що встановлено господарським судом Одеської області від 25.06.2012 у справі №5017/1450/2012, провадження у якій було припинено у зв’язку із відмовою позивача ТОВ «Корпорація «Агросинтез» від позову до СФГ «Анна».

Крім того, в 2013 році позивач вже звертався з позовом до СФГ “Анна” та ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” про стягнення штрафних санкцій за договором. Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2014 у справі №911/4674/13 провадження у справі було припинено у зв’язку із прийняттям судом відмови від позову та було роз’яснено позивачу про те, що відповідно до частини 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

На підставі викладеного відповідач 2 просив суд відмовити позивачу в позові повністю.

В судовому засіданні 20.02.2017 судом в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 28.02.2017 до 12:00 та витребувано у відповідача 2 документальні відомості про те, заборгованість за яким саме договором була предметом розгляду у справі господарського суду Одеської області №5017/1450/2012, про що присутнім представникам позивача та відповідача 2 було повідомлено особисто під розпис, а відсутнім відповідачу 1 та третій особі – шляхом направлення рекомендованим листом відповідної ухвали.

28.02.2017 відповідач 2 подав суду в порядку ст.ст. 264-267 ЦК України письмову заяву про застосування у справі позовної давності.

В судове засідання 28.02.2017 з'явився представник відповідача 1, який подав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку її розгляду у зв’язку із затримкою надання копій справи №5017/1450/2012 за позовом ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до СФГ «Анна». Представники позивача, відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з’явились.

Ухвалою від 28.02.2017 в порядку ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача 2 було продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів, розгляд справи було відкладено на 13.03.2017.

В судове засідання 13.03.2017 представники сторін та третьої особи не з’явились.

Згідно позиції, викладеної у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений строк розгляду спору у справі, те, що розгляд справи неодноразово відкладався, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату час та місце проведення судового засідання, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ, до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району Київської області, 2) селянського (фермерського) господарства «Анна», село Ананьїв Другий Ананьївського району Одеської області, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», м. Черкаси, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та СФГ «Анна» (покупець) 20.06.2011 було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК200611/2, згідно умов якого постачальник зобов’язався поставити на умовах EXW насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (пункти 1.1, 4.1). Асортимент, кількість ціна за одиницю зазначаються у специфікаціях (пункт 2.1). Постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого товару на період з дати отримання товару та до дати оплати (пункт 5.1).

Всі платежі, передбачені договором, підлягають індексації, шляхом коригування суми до сплати на відношення курсу НБУ гривні до долару США на дату повної сплати (а у випадку звернення до суду із позовною заявою – на дату складання позовної заяви) до курсу НБУ гривні до долару США на дату укладення договору (пункт 6.5).

За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов’язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує штраф 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу (пункт 8.2.3). згідно ст. 692, 694, 536 ЦК України у разі прострочення платежу покупець також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами (пункт 8.5).

За умовами пункту 8.6 Договору поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 №ТК200611/2 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій здійснюється до моменту виконання грошового зобов’язання, а строк позовної давності по цим вимогам становить 3 роки.

20.06.2011 сторонами підписано Специфікацію №1, відповідно до якої домовились про поставку насіння соняшника всього на суму 8400,00 грн. Сторонами погоджено порядок та строки оплати товару, а саме: перший платіж у сумі 2940,00 грн. перераховується у строк не пізніше 16.06.2011, другий платіж у сумі 5460,00 грн. перераховується у строк не пізніше 01.10.2011. За користування товарним кредитом в сумі 5460,00 грн. у період з 17.06.2011 по 01.10.2011 покупець сплачує річну процентну ставку в розмірі 5%, що становить 79,28 грн., дата сплати процентів по товарному кредиту 01.10.2011.

За таких обставин, відповідач мав сплатити кредитору 8 479,28 (в тому числі основне зобов’язання 8 400,00 грн. та проценти по товарному кредиту 79,28 грн.) остаточно в строк до 01.10.2011.

Відповідно до видаткової накладної від 20.06.2011 №А-00004254 ТОВ «Корпорація «Агросинтез» поставило, а СФГ «Анна» прийняло насіння соняшника на суму 8400,00 грн.

Позивач твердить, що СФГ «Анна» сплатило постачальнику ТОВ «Корпорація «Агросинтез» суму 7148,78 грн., на доказ чого подає копію банківської виписки від 11.06.2012, відповідно твердить, що залишок основного боргу складає 1330,50 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, в даному випадку – це проста письмова форма.

Між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) 15.11.2012 укладено угоду №15-11/12-88 про заміну кредитора у зобов’язанні, відповідно до умов якої Первісний кредитор відступив новому кредиторові право вимагати виконання СФГ «Анна» зобов’язань щодо сплати пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 №ТК 200611/2 (пункт 1.1). Вартість зобов’язання, що відступається 15 775,28 грн. (пункт 2.1), з них 2520,00 грн. штрафу, 1 029,08 грн. пені за період з 17.06.2011 по 11.06.2012, 12226,20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 17.06.2011 по 11.06.2012.

Боржнику СФГ «Анна» 21.05.2013 цінним листом з описом було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов’язанні (копія повідомлення, опису вкладення в лист та фіскального чеку «Укрпошти» від 21.05.2013 залучені до матеріалів справи).

22.04.2013 між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) було укладено Додаткову угоду №1 до угоди про заміну кредитора у зобов’язанні, відповідно до якої пункти 2.1, 2.2, 2.3 Угоди викладені в новій редакції, а саме зазначено, що вартість зобов’язання, що відступається 15 901,28 грн. (пункт 2.1), з них 126,00 грн. інфляційних втрат, 2520,00 грн. штрафу, 1029,08 грн. пені за період з 17.06.2011 по 11.06.2012, 12226,20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 17.06.2011 по 11.06.2012 (пункт 2.3).

Про укладення даної додаткової угоди боржник СФГ «Анна» був повідомлений шляхом направлення йому 05.06.2013 копії даної додаткової угоди №1 цінним листом з описом (копії опису вкладення в лист та фіскального чеку «Укрпошти» від 05.06.2013 залучені до матеріалів справи).

01.08.2014 між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) було укладено Додаткову угоду №3 до угоди про заміну кредитора у зобов’язанні, відповідно до якої:

первісний кредитор відступив новому кредиторові право вимагати виконання СФГ «Анна» зобов’язань щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 №ТК 200611/2 (пункт 1.1);

вартість зобов’язання, що відступається, становить, проте не обмежується сумою в розмірі 15 775,28 грн. (пункт 2.1);

з моменту укладення даної угоди новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що випливають чи можуть випливати в майбутньому з договору поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 №ТК 200611/2, зокрема щодо нарахування боржнику заборгованості (курсової різниці), штрафу, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних втрат у зв’язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов’язання згідно договору (пункт 2.4, 2.5).

Про укладення даної додаткової угоди боржник СФГ «Анна» був повідомлений шляхом направлення йому 15.08.2014 копії даної додаткової угоди №3 цінним листом з описом (копії опису вкладення в лист та фіскального чеку «Укрпошти» від 15.08.2014 залучені до матеріалів справи).

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто основне зобов’язання не змінюється, лише змінюється сторона в даному зобов’язанні.

На підставі вищезазначеного позивач твердить, що набув право вимоги до боржника, та посилаючись на пункт 6.5 договору, відповідно до якого всі платежі, передбачені договором, підлягають індексації, шляхом коригування суми до сплати на відношення курсу НБУ гривні до долару США на дату платежу (а у випадку звернення до суду із позовною заявою – на дату складання позовної заяви) до курсу НБУ гривні до долару США на дату укладення договору, нарахував та просить стягнути курсову різницю в сумі 5 959,25 грн., розраховану виходячи з курсу долара станом на дату укладення договору (11.06.2012) 7,97 грн./дол. та станом на дату складення заяви про збільшення позовних вимог (12.01.2017) 27,19 грн./дол.

07.04.2014 між ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) укладено договір поруки №07-04-2014-42, відповідно до якого поручитель зобов’язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником СФГ «Анна» зобов’язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 №ТК200611/2 та угодою №15-11/12-88 про заміну кредитоа у зобов’язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 (пункт 1.1, 2.1 договору поруки). Відповідальність поручителя обмежується сплатою розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) у сумі 100,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Приписами статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач твердить, що 08.05.2014 вручив поручителю письмову вимогу від 05.05.2014 №05-42/14, у якій просив в триденний термін з моменту отримання вимоги виконати взяті на себе зобов’язання за договором поруки. Поручитель у відповіді від 12.05.2014 №42 гарантував виконання зобов’язання в строк до 31.12.2014, однак своїх зобов’язань не виконав в тому числі станом на день розгляду справи.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути солідарно з обох відповідачів 100,00 грн. курсової різниці (дооцінки вартості ціни товару). Іншу частину боргу в сумі 5 959,25 грн. – 100,00 грн. = 5859,25 грн. позивач просить суд стягнути з боржника СФГ «Анна».

Позов ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в 2012 році первісний кредитор ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звертався з позовом до СФГ «Анна» про стягнення 14302,97 грн., з них 5539,28 грн. основного боргу, 486,91 грн. пеня, 2543,78 грн. штраф, 5733,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Ухвалою від 25.06.2012 у справі №5017/1450/2012 господарський суд Одеської області прийняв відмову позивача від позову та припинив провадження у справі, зазначивши, що відмова від позову обумовлена оплатою відповідачем існуючої заборгованості в повній мірі.

Суд погоджується з тим, що зазначений факт був би підставою для відмови позивачу у позові у справі № 911/4282/16, оскільки свідчив би про те, що станом на дату укладення угоди про заміну кредитора у зобов’язанні №15-11/12-88 від 15.11.2012 була б відсутня будь-яка дійсна вимога первісного кредитора «ТОВ «Корпорація «Агросинтез» до боржника СФГ «Анна», яка могла б бути передана новому кредитору ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Разом із тим, з тексту поданої копії ухвали господарського суду Одеської області від 25.06.2012 у справі №5017/1450/2012 не вбачається, заборгованість за яким саме договором була предметом розгляду у даній справі (хоча й сума заявленого основного боргу 5539,28 грн. арифметично дорівнює сумі другого платежу та процентів по товарному кредиту згідно умов специфікації №1 від 20.06.2011, а саме 5460,00 гр. плюс 79,28 грн. дорівнює 5 539,28 грн.). У зв’язку з цим суд ухвалою від 20.02.2017 зобов’язав відповідача 2 подати суду документальні відомості про те, за яким саме договором існувала заборгованість, яка була предметом спору у справі господарського суду Одеської області №5017/1450/2012.

Зазначені документи суду подані не були, як не були подані і платіжні документи – докази погашення заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 №ТК200611/2 первісному кредитору або новому кредитору.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Згідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, припинення зобов’язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 20.06.2011 №ТК 200611/2 виконанням в 2012 році належними доказами не підтверджено.

Разом із тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність є матеріально-правовим строком, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідач 2 письмово заявив про застосування у справі позовної давності шляхом подання заяви 28.02.2017.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, у зобов’язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов’язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов’язання мало бути виконане (п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” ).

За умовами договору відповідач мав сплатити кредитору 8 479,28 (в тому числі основне зобов’язання 8 400,00 грн. та проценти по товарному кредиту 79,28 грн.) остаточно в строк до 01.10.2011., відтак, строк позовної давності почав перебіг 02.10.2011 та відповідно сплив.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного чи кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” зверталося до господарського суду Київської області про стягнення з ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” та СФГ “Анна” пені, інфляційних втрат, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно Договору поставки від 20.06.2011 № ТК200611/2. Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2014 у справі № 911/4674/13 за позовом ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” до відповідачів ТОВ “ПК Трейдсервісгруп” та СФГ “Анна” було припинено провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову.

Основний борг (яким за правовим змістом є заявлена до стягнення курсова різниця (дооцінка вартості ціни товару)), а також нараховані на основний борг пеня, 3% річних та інфляційні втрати, є подільними одна від одної вимогами.

При цьому, норми матеріального права не позбавляють кредитора права заявляти вимоги про стягнення з боржника пені, 3% річних та інфляційних у зв'язку з простроченням виконання основного грошового зобов'язання окремо від вимоги про стягнення основної суми заборгованості (таку ж позицію підтримує і Вищий господарський суд України у постановах від 14.08.2012р. у справі № 8/079-11/14 та від 06.08.2013р. у справі № 5/097-12.).

Разом із тим і строк позовної давності для вказаних вимог слід обраховувати також окремо, за вищенаведеними правилами частин 1 та 5 ст. 261 ЦК України, тобто із спливом строку виконання зобов’язання.

У зв’язку з викладеним звернення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» до суду з позовом у справі № 911/4674/13 про стягнення пені, інфляційних втрат, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами не перериває строку позовної давності за вимогами про стягнення курсової різниці (дооцінки вартості ціни товару).

Також згідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

За таких обставин, строк позовної давності щодо вимог про стягнення курсової різниці (дооцінки вартості ціни товару) сплив.

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про яку заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом солідарного обов’язку як процесуальної співучасті на боці боржника, якщо відсутні правові підстави для стягнення заявлених коштів з боржника, то відсутні підстави і для стягнення коштів з поручителя.

Враховуючи вищевикладене, на основі повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи суд відмовляє товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» в позові до відповідачів селянського (фермерського) господарства «Анна» та товариства обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» повністю.

Судові витрати у справі відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 07.04.2017.

Суддя О.В. Конюх